Кто уехал в Ирландию?

гинеколог Ольга Белоконь в Ирландии)

Вона розповідала, що дуже проблематично знайти житло.

А где не проблематично? Даже на ЗУ нет мест)))

А где не проблематично? Даже на ЗУ нет мест)))

та ну, 1,6млн українців вже повернулись додому, відповідно місця звільнились)

Судячи із знайомих повернулися тільки ті хто був у родичів.
Всі хто на соціалі і не планує)))))

Судячи із знайомих повернулися тільки ті хто був у родичів.
Всі хто на соціалі і не планує)))))

Судячи із знайомих повернулися тільки ті хто був у родичів.
Всі хто на соціалі і не планує)))))

та ну, 1,6млн українців вже повернулись додому, відповідно місця звільнились)

Проблема в том, что возвращаются в основном те, кто жил в условиях не очень.
Если неплохо устроены, то предпочитают как минимум лето переждать в безопасных местах.

Неправда.Я повернулась з хороших умов, деякі мої знайомі теж

Ну так и зачем именно туда, когда так много уже беженца и просто нет жилья? Мы рассматривали в самом начале и уже тогда коллеги писали, что там тяжело с этим

Ну так и зачем именно туда, когда так много уже беженца и просто нет жилья? Мы рассматривали в самом начале и уже тогда коллеги писали, что там тяжело с этим

’В основном’ не увидели ?
У меня в Харьков на Салтовку вернулись пока только от родственников или те, что жили в хатах с туалетом на улице и без воды в доме.

так, я бачила, що багато повернулось, але це не про Ірландію,мені здається. Туди великий потік біженців, навіть тих, хто спочатку був в інших країнах.

Я в Ірландії. З житлом катастрофа, це правда. Живемо в 4х в 9м кімнатці. Ходити по ній можна тільки як матраци підняти(
Але не голодні і не бомблять, це, звичайно, здорово. Бо старший син з ліжка кидався як чув звук літаків у небі, а молодший трохи не щодня плаче після школи, бо нічого не розуміє англійською і хоче до своїх друзів. Окремого житла не нададуть це 10000%, його просто немає і до війни навіть ірландцям не було. І справа не в грошах, а у відсутності достатньої кількості житла.

Вы в итоге какую страну выбрали?

можливо)

Деякі мої знайомі повернулись, хто був на соціалці, інші сидять ще) Хоча в нашому місті Слава Богу немає відкритих бойових дій, ну да ракети....., але вони по всій країні...
Жаль людей, які втратили все і ютяться Бог знає де, а ті в кого все ок і живуть за кордоном краще, ще й дозволяють деякі там гульбанити по барам чи виставляти в сторіс шопінг! Це взагалі не вкладається в голові!

так, я бачила, що багато повернулось, але це не про Ірландію,мені здається. Туди великий потік біженців, навіть тих, хто спочатку був в інших країнах.

Як довго ви там? В якому місті? Працюєте? Окрім відсутності житла які ще проблеми там є? Дуже цікавить,бовже декілька разів відкладали поїздку. Скільки років меншому?

Ещё и пособия получают растакие и клубнику едят...да?
Задолбали своей завистью и осуждением.
Если так хорошо на пособие на чужбине, то и вы езжайте

Добавлю свій пост....

Знайома (не буду писати в якій країні, але це не Польща) з дитиною сидять (повторюсь, у нашому місті немає і не було бойових дій). Я розумію.... страх за себе, за дитину, і в мене був за дитину, і є, чоловік мене охолоджує (дякую йому, попускає реально, не потрібен і психотерапевт))

Так ось, їх приютили в сім*ю, все безкоштовно, виплату отримують непогану (т.б. ми тут робимо, щоб таку з/п мати), але твою м**ть, виставляє: то вона купила 3 чемоданчики по 120Є кожен, то вона купила собі бьюті-штучки чого навіть не мала тут, то рецепти виставялє по типу ’зуб динозавра, нога дикобраза, шерсть кентавра’. Занавіс.

А наступна сторіс, ой війна, бідні люди. І наступна - яка краса вокруг, їду по кремчик. Фу. Як так людина може? Тебе ж приютили безкоштовно, зробили добро, виплати... а дозволяти собі так норм по-вашому????
Ось чому багато обурень в країнах шодо наших людей в Європі.

І дійсно, ті хто потребує просто спокійно поспати і поїсти просто гарячого супу, просто випити чаю (для Азовців чай - це розкіш, п*ють воду з батарей і не тільки вони, і всі маріупольці, і не тільки маріупольці), наші жирують (не побоюсь цього слова), навіть не бачучи ні разу літака над головою.

Плачу.

Я навіть уявити не можу, що реальні біженці пережили, але хоч якось намаюсь зрозуміти їх біль, а деякі купують по 120Є (це ж наші українці)....... В реальних біженців навіть немає, що класти в просту КЛІТЧАСТУ СУМКУ, просто все згоріло.........

Саме таким в першу чергу треба допомагати і в нас на заході країни і в країнах Європи!!!!!!! Останні - будь-ласка, за свій рахунок проживайте, ніхто ж не проти. В мене коштів за свій рахунок жити немає, тому і не їду. Безкоштовно - не бачу смислу, є ті, хто цього реально потребує. Треба по совісті жити і уступати тому, хто цього дійсно потребує!!

Хочу сказати, підписана блогершу з Харькова, люди з реальними коштами, але живуть на заході нашої країни з маленькою дитиною (вона не афішує звісно де), але в умовах бабушки, при чому дуже скромної бабушки (сторіс майже кожного дня). Ну це так, до слова про совість.

За 2,5міс. війни я на манікюр не сходила, просто не можу(((, я вже не говорю про щось інше, як згадаю ті дитячі оченята налиті страхом і бажанням просто вижити...

Я теж з дитиною не знаю, куди податися. Англійською володію і я, і син. Можу дозволити собі винаймати житло за 1к$, але в Ірландії набагато вищі ціни, на аірбнб в середньому 5к$.

Так, винаймати житло біженцю без історії зйому - сюрреалізм. На перегляди житла приходить по 10 чи й більше людей, а потім між тими хто хоче це житло арендодавець вибирає самостійно. Вчорашні пропозиції ніхто не розглядає, бо їх вже немає. Тут або будинок з нашими - у кожній спальні сім´я і сварки ’хто з´їв з моєї полиці’, або проживання в сім´ї ірландців теж в крихітній спальні. Треба думати, чи підходить. Ми бігом бігли, то нічим не перебирали. І повертатись немає куди, бо у нас мер зараз щодня шоу показує для міжнародних гостей. А чим живуть люди в місті, хто розміновує приватний сектор, де кошти на скління вікон чи ремонт житла, яке можна відремонтувати щоб повернутись і жити, його якось не хвилює.

Ви в ірландській сім´ї? Мені якось жити у чужої господарки буде важко. А з нашими? Навіть не знаю. Колись на відпочинку винаймали будинок на дві сім´ї - гарно було, без сварок, весело. Але ж не завжди так щастить.