Кто уехал в Ирландию?

Знакомые муж, жена и ребёнок 10 лет уехали в Ирландию в начале марта. Вот, что они писали через пару недель после приезда. Живем в отеле. У нас 3хразовое питание отеля 4 ⭐️ шведская линия, это прекрасный район Дублина, до моря 15 минут по красивейшим улицам. Ваня прошёл собеседование в школу этого района, она называется Звезда Моря, это младшая школа для мальчиков ( до 12 лет). Нам оформили страховку, право на работу, официально оформили в школу, выдали форму ( сегодня сам директор пришёл к нам в отель принёс форму -повседневный комплект, спортивный комплект и обувь ( Марк Спенсер)).
Иван прекрасно говорит на английском и во многом нам помогает)). На сегодняшний день, где они живут не знаю, но муж куда- то на стройку устроился, жена учит язык и обучается профессии гида.

Только из Польши миллион вернулись,у всех там родственники?

Добавлю свій пост....

Знайома (не буду писати в якій країні, але це не Польща) з дитиною сидять (повторюсь, у нашому місті немає і не було бойових дій). Я розумію.... страх за себе, за дитину, і в мене був за дитину, і є, чоловік мене охолоджує (дякую йому, попускає реально, не потрібен і психотерапевт))

Так ось, їх приютили в сім*ю, все безкоштовно, виплату отримують непогану (т.б. ми тут робимо, щоб таку з/п мати), але твою м**ть, виставляє: то вона купила 3 чемоданчики по 120Є кожен, то вона купила собі бьюті-штучки чого навіть не мала тут, то рецепти виставялє по типу ’зуб динозавра, нога дикобраза, шерсть кентавра’. Занавіс.

А наступна сторіс, ой війна, бідні люди. І наступна - яка краса вокруг, їду по кремчик. Фу. Як так людина може? Тебе ж приютили безкоштовно, зробили добро, виплати... а дозволяти собі так норм по-вашому????
Ось чому багато обурень в країнах шодо наших людей в Європі.

І дійсно, ті хто потребує просто спокійно поспати і поїсти просто гарячого супу, просто випити чаю (для Азовців чай - це розкіш, п*ють воду з батарей і не тільки вони, і всі маріупольці, і не тільки маріупольці), наші жирують (не побоюсь цього слова), навіть не бачучи ні разу літака над головою.

Плачу.

Я навіть уявити не можу, що реальні біженці пережили, але хоч якось намаюсь зрозуміти їх біль, а деякі купують по 120Є (це ж наші українці)....... В реальних біженців навіть немає, що класти в просту КЛІТЧАСТУ СУМКУ, просто все згоріло.........

Саме таким в першу чергу треба допомагати і в нас на заході країни і в країнах Європи!!!!!!! Останні - будь-ласка, за свій рахунок проживайте, ніхто ж не проти. В мене коштів за свій рахунок жити немає, тому і не їду. Безкоштовно - не бачу смислу, є ті, хто цього реально потребує. Треба по совісті жити і уступати тому, хто цього дійсно потребує!!

Хочу сказати, підписана блогершу з Харькова, люди з реальними коштами, але живуть на заході нашої країни з маленькою дитиною (вона не афішує звісно де), але в умовах бабушки, при чому дуже скромної бабушки (сторіс майже кожного дня). Ну це так, до слова про совість.

За 2,5міс. війни я на манікюр не сходила, просто не можу(((, я вже не говорю про щось інше, як згадаю ті дитячі оченята налиті страхом і бажанням просто вижити...

Отсутствие у вас маникюра никак не спасет ни одного ребенка.
А мне грустно, что мы до войны не получали таких зарплат, какие пособия дают беженцам в некоторых странах.
Что других соотечественников аж плющит от злости.
Вы так умная и патриотичная, не выехали, вас не бомбят.
А может завтра ядерное скинут, вы уверены, что этого не будет.
Уехали люди, это их право и решение.
А у вас много времени сторисы смотреть и чужие пособия считать, сердобольная вы женщина.

Я в Ірландії. З житлом катастрофа, це правда. Живемо в 4х в 9м кімнатці. Ходити по ній можна тільки як матраци підняти(
Але не голодні і не бомблять, це, звичайно, здорово. Бо старший син з ліжка кидався як чув звук літаків у небі, а молодший трохи не щодня плаче після школи, бо нічого не розуміє англійською і хоче до своїх друзів. Окремого житла не нададуть це 10000%, його просто немає і до війни навіть ірландцям не було. І справа не в грошах, а у відсутності достатньої кількості житла.

А это правда, что кому повезло устроиться в отеле, их оттуда не выселят на все время пребывания? Знакомая там, рассчитывает так бесплатно год прожить..

Я зрозуміла, ви така сама як моя знайома?
Сіли на шиї іншої країни, вас годують, комуналку за вас платять і витрачаєте кошти на непотрібності?

Тоді немає мені чого вам сказать.

Щодо ядерки. Більша ймовірність попадання якраз не по нашій країані, а по одній чи кількох країн, які нам допомагають. По якій, вам ніхто не скаже, тому ми з вами ’в одній мисці’.

Манікюр звісно не спасе, але внутрішньо ти на скільки переживаєш, за цих людей, що розумієш, вони платять своїм життям і здоров*ям, щоб нам, дальнім містам, тихо жилось. Ви хоч це розумієте????
За мене ніхто нічого не оплачує, я працюю, працює чоловік, піднімаючи економінку країни, платимо комуналку і т.п..
А такі як ви перш ніж купити чемодани за 360Є - подумайте і передайте їх голодним дітям чи хлопцям ЗСУ. Треба допомагати звідусіль, ще раз - звідусіль (в кожного свій поріг страху, хтось тут, хтось там), а не втекти і сидіть як баба на звозі.

Я зрозуміла, ви така сама як моя знайома?
Сіли на шиї іншої країни, вас годують, комуналку за вас платять і витрачаєте кошти на непотрібності?

Тоді немає мені чого вам сказать.

Щодо ядерки. Більша ймовірність попадання якраз не по нашій країані, а по одній чи кількох країн, які нам допомагають. По якій, вам ніхто не скаже, тому ми з вами ’в одній мисці’.

Манікюр звісно не спасе, але внутрішньо ти на скільки переживаєш, за цих людей, що розумієш, вони платять своїм життям і здоров*ям, щоб нам, дальнім містам, тихо жилось. Ви хоч це розумієте????
За мене ніхто нічого не оплачує, я працюю, працює чоловік, піднімаючи економінку країни, платимо комуналку і т.п..
А такі як ви перш ніж купити чемодани за 360Є - подумайте і передайте їх голодним дітям чи хлопцям ЗСУ. Треба допомагати звідусіль, ще раз - звідусіль (в кожного свій поріг страху, хтось тут, хтось там), а не втекти і сидіть як баба на звозі.

Я зрозуміла, ви така сама як моя знайома?
Сіли на шиї іншої країни, вас годують, комуналку за вас платять і витрачаєте кошти на непотрібності?

Тоді немає мені чого вам сказать.

Щодо ядерки. Більша ймовірність попадання якраз не по нашій країані, а по одній чи кількох країн, які нам допомагають. По якій, вам ніхто не скаже, тому ми з вами ’в одній мисці’.

Манікюр звісно не спасе, але внутрішньо ти на скільки переживаєш, за цих людей, що розумієш, вони платять своїм життям і здоров*ям, щоб нам, дальнім містам, тихо жилось. Ви хоч це розумієте????
За мене ніхто нічого не оплачує, я працюю, працює чоловік, піднімаючи економінку країни, платимо комуналку і т.п..
А такі як ви перш ніж купити чемодани за 360Є - подумайте і передайте їх голодним дітям чи хлопцям ЗСУ. Треба допомагати звідусіль, ще раз - звідусіль (в кожного свій поріг страху, хтось тут, хтось там), а не втекти і сидіть як баба на звозі.

Если вы стремитесь в Европу, то и менталитет свой меняйте.
Там не спрашивают с какого региона ты убежал, одна ракета или десять туда прилетело, им достаточно что война в стране и люди ищут защиту и помощь. И помогают.
И только наши - ой у нас не бомбят...ой какое пособие им дали большое..ещё и жилье...ах, она клубнику ребенку купила...

Вы же не уникальная.
Тут каждый день какую то тётку плющит от того, что кому то пособие дали больше чем ее зарплата
Так это проблема в стране, а не беженцах. Что им такие зарплаты никогда не платили

Підписана на українку, яка 2 роки живе в Польщі, це людина яка за тисячі км, але настільки теж перживає за нашу країну, волонтерить з першого дня, сидить весь час на уроках з маленькими дітьми біженцями, щоб адаптувати їх до польської школи. Сама має 2 дітей, особисте життя, винайману квартиру. І вона без вихідних весь щось організовує, щось допомагає, і весь час плаче.. Схудла на 10кг.

П.С. вона манікюр теж не зробила за час війни.


Чим можете похвалитись Ви?
Я мовчу про свою знайому.