А ты знаешь, что в мире война идёт?

Моей сестре так посоветовал психолог , чтобы типа разорвать связь с близким человеком , представить его в гробу и похоронить.
Для меня такие советы неприемлемы и жестоки.

Потому я спросила о вашем случае.

Во написали « Значить не така вже в вас біда, що є час проводити його в соцмережах, слідкуючи за чужими манікюрами та кавами»
Як можно оцінювати чужу біду і розказувати, як людина при цьому повинна поводитися?
Мій батько зі мною рядом читав мамі якийсь гумор, щоб відволіктися, а я на нього, як на психічно хворого дивилася, бо могла тільки плакати і в телефон втикати. А я достала фейсбук, інсту, бородянські чати…і в низ була і кава і манікюри.
Я про це.

Но тем не менее, вас это триггерит - иначе бы вы не были против

Ну это только ,,разорвать связь,, с умершим близким. А с живыми - так себе совет

Можу лише порівнювати зараз.
І від людей, які втратили найцінніше у цій війні (дитину) я жодного разу не бачила кривого слова щодо ’кави’
Давайте я вже спрощувати буду.
А весь хейт як правило зустрічаю від тих, хто по факту лише стрес отримав. Такий поки що досвід.
І ніхто не знає - що пережив той, хто сьогодні виставляє ’каву’.

вы поймите, что ваш миллион стоит того же миллиона , но собранного другими людьми.
Т.к. если мы все отодвинем состояние сострадания , то вновь можем не включиться. На мое ощущение.
А вот эти картинки , если честно , стараюсь не смотреть и даже не слушать умиротворяющие стихи. Т.к на меня еще сильнее накатывает чувство вины за боль .
Но то моя проблема.

А тем кто два месяца в подвале под звуки взрывов сидел и слушал постоянные прилеты
Можно теперь выставлять фото с обычной жизни в новом платье,или нельзя,девочки?!
Что скажите?

Яким чином фото на фейсбук в інстаграм створить вашу картину прекрасного? Це іллюзія, один короткий момент, особисто ваш. Чому так важливо демонструвати ту чашку, а не просто насолодитися і випити, можливо за розмовою з близькими або друзями? Коли ви це фотографуєте і викладаєте, світ від того не зміниться, якщо це не художнє фото справжнього профі. То вже інша тема мистецтва, а не особистого життя напоказ.

Можу лише порівнювати зараз.
І від людей, які втратили найцінніше у цій війні (дитину) я жодного разу не бачила кривого слова щодо ’кави’
Давайте я вже спрощувати буду.
А весь хейт як правило зустрічаю від тих, хто по факту лише стрес отримав. Такий поки що досвід.
І ніхто не знає - що пережив той, хто сьогодні виставляє ’каву’.

Можу лише порівнювати зараз.
І від людей, які втратили найцінніше у цій війні (дитину) я жодного разу не бачила кривого слова щодо ’кави’
Давайте я вже спрощувати буду.
А весь хейт як правило зустрічаю від тих, хто по факту лише стрес отримав. Такий поки що досвід.
І ніхто не знає - що пережив той, хто сьогодні виставляє ’каву’.

Та кава, яку я тоді побачила, навчила і мене не виставляти свою, коли я опинилася в безпеці. Бо бачити таке, коли ти сидиш під бомбами, зовсім недоречно. Це моя така власна думка. Тому мої «з кавою» фото зараз отримують тільки близьки люди, які можуть цій «каві» зрадіти, що вона у мене взагалі є.

В тому то й справа, що ми УСІ є різні.
І не можна натягнути сову на глобус.
Для мене також є ціла низка трігерів на сьогодні.
Намагаюсь просто ігнорувати. Я не знаю, що в тої людини сталося вчора, що сьогодні вона себе поводить отак.
Мій меседж - що ми повинні підтримувати усі один одного, а не хейтити.
Нам не тільки перемогти у війні треба, а ще й якось жити далі. І якщо всі будуть у депресії - то діла не буде.
Я тішусь, коли хтось може жити ’нормально’ і злюсь наприклад на себе, що, маючи можливість, багато чого не зробила хоча б заради дітей. Просто психологічно не змогла.
І в деякій мірі через таких от ’засуджуючих’ - бошолюдискажуть, внасвійна і тд і тп.
Також спостерігаю як хтось мовчки реально умовні мільйони перераховує (бо наприклад 5-10 тисяч для вчительки - це аналог ’мільйонів’) , а хтось піариться як поруч з машиною гуманітарки постояв. Ну таке. Кожному своє.

Соррі за втручання, от ви у мене десь хейт також знайшли. Бо то мені було адресовано про ,,не таку вже біду,, А ви думаєте, що ви можете вимірювати рівень біди, стресу і як все це впливає на різних людей? Я не маю права переживати, тому що я отримала лише ,,стрес,,? Мені це здається знецінюванням.

Та кава, яку я тоді побачила, навчила і мене не виставляти свою, коли я опинилася в безпеці. Бо бачити таке, коли ти сидиш під бомбами, зовсім недоречно. Це моя така власна думка. Тому мої «з кавою» фото зараз отримують тільки близьки люди, які можуть цій «каві» зрадіти, що вона у мене взагалі є.

Война показала мне как многие относятся к окружающим , и наверное для меня это жесткая школа.
Я поняла, как много лучше думала о людях, поняла , сколько нужных качеств в себе не развивала.
А именно сегодня увидела мир в таком свете через слезы моего ребенка , что да ну его на других ориентироваться.
Потому выставлять ничего не стану , а просто в реале могу насладиться и кофе, и солнцем, и цветением всего живого.
Кстати, мы почти ничего не видели эти годы кроме работы. Так что как раз был повод учить детей любить Украину.

Та кава, яку я тоді побачила, навчила і мене не виставляти свою, коли я опинилася в безпеці. Бо бачити таке, коли ти сидиш під бомбами, зовсім недоречно. Це моя така власна думка. Тому мої «з кавою» фото зараз отримують тільки близьки люди, які можуть цій «каві» зрадіти, що вона у мене взагалі є.

Так, я також про багато кого з людей думала краще. Про рідний людей. Ну таке. Моя совість чиста. Хоча гімна на мене вильють я так собі думаю багато, як завжди. Не роби добра називається.

От ніяк люди не можуть збагнути про що ми! Про каву для ,,своїх,, про обережне ставлення, про співчуття до ,,чужих,, нам людей, якім зараз погано. Бо Україна в вогні
А не про заборону жити, пити каву та робити манікюр.
А я тут вже отримала, що не така я і нещасна, що зависаю в соцмережах вистежуючи манікюри і каву, що вказую що кому робить.

Якщо я перерахувала умовно 2 міліони на ЗСУ я можу виставити горнятко кави на своїй сторінці?
Чому Ви все докупи ліпите.
Можна допомагати посильно і створювати навколо себе принаймні картину миру.

Так, усе пізнається у порівнянні.
Всратися від впавшої поруч ракети та пролетівшим над машиною винищувачем (як у мене це трапилось) - це взагалі ніщо в порівнянні з втратою близької людини, дитини.
Так, я цинічно знецінюю порівняно з цим все інше. Маю на це право. Ви можете не погодитись. Також це право у вас ніхто не відбирав.
А от нав’язувати кому що і де робити - ви права не маєте. Я також. Слідкуємо за собою всі.

Надеюсь , что и моя совесть чиста.
Хоть и удивилась поступкам многих.
Но еще, учусь говорить о проблеме здесь и сейчас.
Чтобы не копить . Убедилась, что так правильно.

О так! Я сьогодні багатьох прямо за курсом корабля послала :))

А что даст выставленное горнятко кави?

А почему вас это так беспокоит?

Не можу зрозуміти хто у нас тут ,,права,, роздає? Ви собі дозволи даєте, а мені забороняєте? Ви сама собі адвокат, а мені прокурор)) Ну так собі позиція і аргумент

Ну в мене так само.
В когось - інакше.
Я дописи, сторінки, які мене дратували, просто відписалась від них та й усе.
Для мене зараз найбільший трігер - це намагання знайти ’хароших рускіх’ - таке в мене одразу за курсом корабля йде все. Напевне безповоротно вже.

А где Вы увидели беспокойство? Обычный интерес. Может, если выставить кофе - он вкуснее будет, а если косметолога - все изъяны исчезнут

вот вам даже нужно) у меня всегда настроение от ваших образов поднимается!

От ніяк люди не можуть збагнути про що ми! Про каву для ,,своїх,, про обережне ставлення, про співчуття до ,,чужих,, нам людей, якім зараз погано. Бо Україна в вогні
А не про заборону жити, пити каву та робити манікюр.
А я тут вже отримала, що не така я і нещасна, що зависаю в соцмережах вистежуючи манікюри і каву, що вказую що кому робить.

Я люблю дивитись. Естетично. Навіть колекціоную картинки.
Сама не виставляю майже ніколи і майже нічого, незалежно від війни. Просто так - не моє це. А дивитись люблю.
Я взагалі зрозуміла, що нам жити довгі роки у психічно слабому суспільстві. Сприймаю це як реальність.