Кто выехал заграницу, изменилось ли к вам отношение ваших близких?

Вы в Таллине?

У каждого своя жизнь. Своя работа, профессия. Я знаю таких людей. И знаю ’яспасаладетей’, которые живут за счёт другого государства и не хотят работать.

Ого, як вас зачепило слово заздрощі. Значить, в точку.
А коротку спідницю дівчині зі стрункими ногами можна носити? Чи повинна бути в паранжі і не показувати ніжки, бо в багатьох жінок вони не такі гарні?
Багато біженців сплачували і продовжують сплачувати податки в Україну, які йдуть на зарплату бюджетникам. Це так, для загального розвитку вам.
Ваша отрута сочиться з екрану. Тут і русні не треба, свої ж задавлять

Хто сказав? Ви?
А книгу любити можна? А шоколад? А кросівки?

Які заздрощі, до кого? До біженців? Не пишіть дурні! Це нещасні люди, як і ті, хто залишився.

Щоб що?

Не можна, може подобатися, бути зручним, або ні

Саме так, заздрощі. Інакше неможна пояснити той потік злоби від того, що комусь добре.

Вам поняття ’патріотизм’ про щось говорить? Хлча, якщо для вас Україна це тільки територія, тожі питань немає

Я вже все сказала і вважаю недоречним ПОКИ ЩО показувати свої фото зі штучними посмішками...Це стосується не тільки інших країн, а й своєї. Війна - не підстава для заздрощів, не тіште себе)

Так біженці нещасні чи все-таки щасливі на фото?)))

А как надо спрашивать?

А чому посмішка обов´язково має бути штучною? Може, досить судити по собі.?
У вас підстава для заздрощів не війна, а те, що хтось посмів бути щасливим. Так що ващі маніпуляції рівня 1 класу залмште србі

Ні, мені або подобається десь жити , або ні. А як любити неживий предмет чи навіть не предмет я не уявляю

У меня есть родственница, с которой очень тёплые отношения. Но она реально глазливая. Ничего нельзя рассказывать. Сообщаю только постфактум.

Не уявляєте, як любити, але говорите, що любити неможна. Таке.

Любити можна живу особу

Бачу, що недарма вони вам нічого не говорили

Змінилося ставлення однієї з подруг

Помінялось ставлення. Ще й як. Мама і та намікає щоб поверталася з дітьми, бо внуків хоче побачити, нічого що вони її в Україні м’яко кажучи до спини були. Чоловік залишився, по першому свистку в них. Але мама тепер в трубку щоразу голосить, бо як же це я онуків не бачу... Я розумію що зараз важко їм, але мені самій з малими дітьми за кордоном теж ой як важко, і за домівкою, за рідними скучаю. Але навіщо ж так прививати відчуття провини. Он всі вже вертаються, я кажу, а якщо знову стане гірше в нас, мені що знову збиратися? тільки почали облаштовуватися... Сестра залишилася, випалила мені, ти мене кидаєш з батьками? нічого що діти в неї виїхали за кордон самі, бо дорослі. Кажу вибач, але твої діти в Європі, а чого своїх не можу завести, відповідь убила - ну багато ж дітей залишилося і нічого, буде зовсім погано поїдеш.... Тепер розмовляємо через зуби... Хоча я ліки через інтернет заказую батькам, чоловік купує і завозить, але все не так, не сидю кілком, щоб всім було добре.

Так, змінилося ставлення однієї з подруг, вона зі мною практично перестала спілкуватися. Для мене це дуже дивно. З іншою, яка теж виїхала, навпаки стали спілкуватися більше.

Тільки сумую дуже, а так ні. В дівчат були вагомі причини залишитись, як і в мене поїхати, і зараз залишитись

Забейте. Я очень рада за вашу семью, что сделали такой верный шаг. Пусть у вас все сложится только на отлично

Може ви не будете робити такі зухвалі висновки про людину, яку не знаєте, на підставі своїх власних міркувань? Я зробила для країни, продовжую робити більше, ніж кожен з них. Можливо, навіть більше, ніж ви.
Я повинна любити країну, але не повинна любити владу, так зрозуміло?
Можу ширше розвинути свою думку, але навряд чи ви загалом зрозумієте, про що я.

В основном меня не интересуют кто выехал, извините, но меня не интересуют их проблемы, где погулятт и где бесплатный стоматолог. Проблемы у нас и обсужления разные. Я выгркьаю злесь, а патриотическое нытье в Канаде, Франции и Польши меня раздражает, и зачем мне такие стрессы?

Тут не соглашусь. Никого не осуждаю, кто бежал от войны, независимо от региона, доходов, прилететь может куда и когда угодно. Это очень страшно. Но. Но есть люди, скажем очень наглые и падкие на халяву, как говорится абы урвать. Живу заграницей (выехала давно, за много лет до войны) и мест для беженцев реально не хватает , то есть условно в спортзале койко место найдётся, но вот дом,квартира, комната кто первый того и тапки. И эти первые как раз люди с хорошим достатком, приехавшие на хороших машинах. Да что говорить, в нашем городе люди сами собрали гуманитарку, продукты, вещи, бытовую химию, игрушки, первые приехали люди на авто(большинство, подавляющее большинство очень дорогие авто) выгребли все самое лучшее, согласна, что организация плохая, но это делали все обычные люди, за свои деньги без какого опыта в этом деле и никто такого не ожидал. Потом начали приходить пешком или приезжать люди на автобусах и остались просто объедки. Я все понимаю, но если у тебя есть такое авто, то ты явно не последний хрен доедешь, есть люди которые просто с рюкзаком приехали или условно с запасными трусами в лучшем случае, которым реально нужнее. И не надо что авто это единственная ценность, хорошо видно одежду, сумки, очки, я сама иногда покупаю брендовые вещи и понимаю стоимость этих вещей, условно можно очки на местном паблике барахолке продать за 50-100 евро(чтоб улетели) и купить обычные, но с хорошей линзой за 20. Туда же сумки и т.д. И такого много. Война это ужасно, всех очень жалко, но иногда надо понимать, что не надо хапать если это на шару, если ты сам себя можешь прокормить и ты это нагребешь, то кому то, возможно который реально нуждается этого не достанется

Спасибо вам большое от всего сердца! И вам желаю добра и счастья)

Ой, представляю картину - летят ракеты, бомбят военные объекты, а ты такая - нет, я патриотка, буду сидеть дома и детей не вывезу! И сидят в подвалах, дети на холодном полу спят

особливо сподобався останній абзац

Дякуювам.
Для мене відверто приємний шок що в людей це викликає захоплення