Як не поїхати дахом?

Дівчата, найближчим часом планую переїзд в місто. Шукаю гуртожиток, синові 2, розлучена. Зараз живу фактично в селі з родиною батька (другий шлюб, мама з ним розлучилась коли я вже була доросла). До слова, в цьому будинку я народилась і виросла, і так сталось що після розлучення довелось сюди повернутись. Життя з чужою тіткою - це звісно треш, як би м´яко вона не стелила... Хоча я ніколи не хотіла тут жити постійно, та була настроєна з´їхати назад до міста практично з першого дня. І ось момент Х настав. Проте в країні досі війна, з садочками та роботою досить туго, стараюсь не втрачати оптимізм. Отримую аліменти на дитину, трохи підзаробляю в інтернеті, трохи допомагає мама - на оренду та скромне життя набереться, маю подругу та знайомих у місті (на їхню фінансову допомогу не розрахувую звісно), але я така панікьорша, що постійно в голові кручу ситуації, в яких щось піде не так, і стане дуже скрутно.
Можливо хтось з Вас живе одна з дитинкою в зйомному житлі, в чужому місті без бабусь і помічників під боком - поділіться як Ви справляєтесь, і чи справляєтесь взагалі?
П.С - не піднімаю тему війни і пов´язані з цим ризики, бо вже не вивожу.. закордон не поїхала принципово і покищо не планую.