Я_канеша_извиняюсь• Изменено 23 июля 2022
Краще там, де нас нема?
Тема просто поплакатися. Я з Миколаєва. Завжди хотіла поїхати звідси. Мріяла про Франківськ. І от по волі долі я тут вже декілька місяців.
Весь час трималась, а зараз от плачу, бо сумую за всим. За нашою вбитою квартирою (зараз знімаємо в рази кращу, але воно якось пофіг), за тарілками своїми, за стаканами і келихами гарними із Кактуса, які чекали щоб їх дістали з коробочок після ремонту. за запахом дому. За відчуттям безпеки. Ми нещодавно виплатили іпотеку, і нарешті отримали оте відчуття що ти нікому не зобов‘язан відчутиватись ні в чому. Якщо будинок буде цілий-приїду буду стіни обіймати.
Сумую за нашими широкими вулицями. У Франківську маленькі відістані, вузькі вулички. Це плюс, але я не звикла. Хочеться більше повітря. Закінчила автошколу ще у нас, треба здавати екзамени, а я не уявляю як тут люди по таким вузьким дорогам їздять.
Я розумію, що головне, що жива. Нещодавно загинула близька людина там. Але щось так накрило, захотілось анонімно пожалітися.
В той же час вже багато років мріяла про Канаду. Але тепер думаю чи зможу. Може і правда краще там, де нас нема?
Весь час трималась, а зараз от плачу, бо сумую за всим. За нашою вбитою квартирою (зараз знімаємо в рази кращу, але воно якось пофіг), за тарілками своїми, за стаканами і келихами гарними із Кактуса, які чекали щоб їх дістали з коробочок після ремонту. за запахом дому. За відчуттям безпеки. Ми нещодавно виплатили іпотеку, і нарешті отримали оте відчуття що ти нікому не зобов‘язан відчутиватись ні в чому. Якщо будинок буде цілий-приїду буду стіни обіймати.
Сумую за нашими широкими вулицями. У Франківську маленькі відістані, вузькі вулички. Це плюс, але я не звикла. Хочеться більше повітря. Закінчила автошколу ще у нас, треба здавати екзамени, а я не уявляю як тут люди по таким вузьким дорогам їздять.
Я розумію, що головне, що жива. Нещодавно загинула близька людина там. Але щось так накрило, захотілось анонімно пожалітися.
В той же час вже багато років мріяла про Канаду. Але тепер думаю чи зможу. Може і правда краще там, де нас нема?
4
46
0
Франківськ дуже комфортне місто, але в країні на найближчі роки повна ’опа, тому краще не марнувати час, а переїжджати в іншу країну
4
Не треба триматись за матеріальне. Ракети літають скрізь і є ризик що житло не вціліє. А життя одне. Вам скільки років? Діти? Чоловік виїзний?
25, дітей немає (хотіли в цьому році зробити ремонт і працювати над вагітністю 
) . Чоловік не виїзний.
) . Чоловік не виїзний.
Ответ дляЯ_канеша_извиняюсь
25, дітей немає (хотіли в цьому році зробити ремонт і працювати над вагітністю ) . Чоловік не виїзний.
) . Чоловік не виїзний.
Ви дуже молода. З дітьми в такій обстановці не радила б спішити. Погано що не виїзний. В Канаду з чоловіком треба їхати
А я сиджу у Швейцарії. Забрала батьків, чоловік, дитина зі мною. Але ж не сидиться. Хочу додому в все тут. Їздила в червні на 5 днів, тепер знову хочу.
2
Нікуди не їду. Ми всюди чужі, я вже це проходила. Люблю свою країну і свої стіни.
Бажаю Вам знайти своє місце під сонцем.
Бажаю Вам знайти своє місце під сонцем.
9
Ответ дляЯ_канеша_извиняюсь
25, дітей немає (хотіли в цьому році зробити ремонт і працювати над вагітністю ) . Чоловік не виїзний.
) . Чоловік не виїзний.
Моя Ви дитинко хороша, я Вас розумію. Ми все ретельно обирали для осель, щоб все радувало око, це так.
Дай Боже, щоб у Вас все склалося добре.
Дай Боже, щоб у Вас все склалося добре.
4
Головою розумію, що молода, але все боюсь не встигнути чогось. Власне житло було моєю мрією, я все життя з народження по арендах. спочатку з батьками, потім з мамою, потім з чоловіком. От досягла нарешті…
За дітей клепку маю. Якщо не буду мати стабільності, то і не буду народжувати.
Головою теж розумію, що краще їхати.
За дітей клепку маю. Якщо не буду мати стабільності, то і не буду народжувати.
Головою теж розумію, що краще їхати.
По заголовку, не читая текста, хотела пригласить в Николаев
Автор, поверьте. Я с начала войны в Николаеве. Первый месяц спали сначала в убежище, потом в коридоре. Так вот сейчас снова в коридоре, бомбят этими С-300, много, страшно, и это капец. А я маломобильная сейчас, и никуда сбежать не могу.
Сравнивайте, где лучше
Автор, поверьте. Я с начала войны в Николаеве. Первый месяц спали сначала в убежище, потом в коридоре. Так вот сейчас снова в коридоре, бомбят этими С-300, много, страшно, и это капец. А я маломобильная сейчас, и никуда сбежать не могу.
Сравнивайте, где лучше
2
Я дивилась багато про Швейцарію. Ця країна була в моєму списку одразу після Канади. Єдиний мінус-мова. Так би і Канаду обігнала)
За чим сумуєте?
За чим сумуєте?
Житла не дають, хіба люди візьмуть на кілька днів, але треба було їхати в квітні, травні. Зараз все перевантажено дуже
Ответ длякурасаны
Тобто українцям жити в Україні - це ’марнувати час’?
Так, економіка зруйнована, про розвиток можна забути. Тільки на відновлення до довоєнного рівня піде років 10, і не факт, що війна не повториться чи не перейде в сплячий режим. Я не така молода, щоб чекати і потім знову все спочатку починати.
2
Канада і США, це країни, створені емігрантами. Кожен приїджав і цеплявся за життя, як уміє. Виживе - виживе, ні - то ні. Там не будуть кружляти, забезпечувати чи вимагати вчити мову. Тому туди треба їхати підготовленими, і в плані мови, і фінансово, і професійно. Виграють ті, хто добре щось вміє робити руками.
1
А жизнь как там? В Швейцарии. Мне всегда казалось, что там рай, даже лучше, чем в Европе. Тишина, покой, финансовая стабильность.
Ответ дляПАЦАНКА О
По заголовку, не читая текста, хотела пригласить в Николаев
Автор, поверьте. Я с начала войны в Николаеве. Первый месяц спали сначала в убежище, потом в коридоре. Так вот сейчас снова в коридоре, бомбят этими С-300, много, страшно, и это капец. А я маломобильная сейчас, и никуда сбежать не могу.
Сравнивайте, где лучше
Автор, поверьте. Я с начала войны в Николаеве. Первый месяц спали сначала в убежище, потом в коридоре. Так вот сейчас снова в коридоре, бомбят этими С-300, много, страшно, и это капец. А я маломобильная сейчас, и никуда сбежать не могу.
Сравнивайте, где лучше
Ми були на вулиці, коли прилетіло в 500м від нас. Лежала на землі обличчям в землю і прощалась з життям. Маю з чим порівнювати, і розумію, що зараз «в шоколаді») ця ситуація, власне, і стала вирішальною у прийнятті рішення поїхати з міста.
1
Тоді їдьте назавжди, а не ’пересидіти важкі часи’ поки інші тут вигрібають, щоб потім ваша дупа повернулась на все готове
6
Я п´ять років була заробітчанкою в Польщі.І ось,з початком повномасштабної,дуже багато людей виїхало,а я кинула роботу і вернулась в Україну.Дуже тяжко було на чужині,не інтегрувалась,завжди хотіла додому.Був якийсь синдром відкладеного на потім життя.Дома дуже затишно,все рідне,миле серцю.Не знаю,як буде далі,спробую знайти роботу і бути вдома.Маю надію,що рішення не зміниться ..Скоріше б наша перемога і мир🙏🙏🙃🇺🇦🇺🇦🇺🇦❤️❤️❤️
8
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу