Я, конечно, прошу прощения, не хочу никого обидеть, просто интересно, Вы всех воинов поименно знаете?
Специально гуглила, кто это.
Так и не поняла
Специально гуглила, кто это.
Так и не поняла
14
это ад, никакая казнь в гааге толпы уже полусгнившего дементного дерьмища или убийство на фронте воюющего сегодня нищего тупого и просто откровенно бандитского парашного скотобыдла гибель генофонда страны не компенсирует....
бесят те, у которых выносит мозг при мысли об обосраной жопе парашного младенчика и которые блеют - нельзя желать смерти дитачкам, это фашизм.....это справедливость, мать ее, урон демографический просто чудовищный....
бесят те, у которых выносит мозг при мысли об обосраной жопе парашного младенчика и которые блеют - нельзя желать смерти дитачкам, это фашизм.....это справедливость, мать ее, урон демографический просто чудовищный....
42
Ответ дляShaan
И я не в курсе, впервые это имя сейчас прочитала 
Ну, хоть я не одна.
Тут часто вижу только темы: умер такой-то.
Кто все эти люди?
Я темная, не спорю, но известные же на слуху обычно
Тут часто вижу только темы: умер такой-то.
Кто все эти люди?
Я темная, не спорю, но известные же на слуху обычно
6
Гліб , як промінь світла,який відтепер згас.
Україна втратила Поета
Мольфар
Йшов мольфар по полю бою,
Сипав сльозами, як сіллю.
А на полі вбиті вої
Та вугілля...
Брав мольфар в долоні землю,
Шепотів землі: Я мушу...
Видував у попіл темний
Свою душу.
Нене, нене, земле моя,
Сил додай мольфара жертві.
Ну на що тобі герої
Мертві?..
Та мовчить земля в долонях,
Вкрита сльозами, як сіллю,
І мольфар у полі стогне
Від безсилля...
В очереті вої стигнуть,
Кожний мов зове до себе -
Став між ними на коліна,
Очі в небо:
Не карай мольфара, Боже,
Це твої полеглі діти.
Я - ж не ти і все, що можу -
Хоронити...
Плаче, наче вітер, мольфар,
В шинку гуляє трунар -
Це война!
Не сумуй, козаче мольфар,
Ми піднялись вище хмар,
Щойно!
Вкрила в полі земля воїв,
А мольфар, сухий від спеки,
Обертає чорну зброю
На лелеки.
Б´юсь об небо, наче в дах, я:
Боже, поможи, благаю!
Відпусти їм все, як птах я
Відпускаю!
Все, що скажеш, все, що треба -
Я віддам за їхні крила!
А лелек нема у небі -
Полетіли...
Йшов мольфар по полю бою,
Сипав сльозами, як сіллю.
А на полі вбиті вої та вугілля...
Україна втратила Поета
Мольфар
Йшов мольфар по полю бою,
Сипав сльозами, як сіллю.
А на полі вбиті вої
Та вугілля...
Брав мольфар в долоні землю,
Шепотів землі: Я мушу...
Видував у попіл темний
Свою душу.
Нене, нене, земле моя,
Сил додай мольфара жертві.
Ну на що тобі герої
Мертві?..
Та мовчить земля в долонях,
Вкрита сльозами, як сіллю,
І мольфар у полі стогне
Від безсилля...
В очереті вої стигнуть,
Кожний мов зове до себе -
Став між ними на коліна,
Очі в небо:
Не карай мольфара, Боже,
Це твої полеглі діти.
Я - ж не ти і все, що можу -
Хоронити...
Плаче, наче вітер, мольфар,
В шинку гуляє трунар -
Це война!
Не сумуй, козаче мольфар,
Ми піднялись вище хмар,
Щойно!
Вкрила в полі земля воїв,
А мольфар, сухий від спеки,
Обертає чорну зброю
На лелеки.
Б´юсь об небо, наче в дах, я:
Боже, поможи, благаю!
Відпусти їм все, як птах я
Відпускаю!
Все, що скажеш, все, що треба -
Я віддам за їхні крила!
А лелек нема у небі -
Полетіли...
Йшов мольфар по полю бою,
Сипав сльозами, як сіллю.
А на полі вбиті вої та вугілля...
20
У кожного свої інтереси. Хтось знає видатних бійців, чи тих які підіймають бойовий дух їхнім чоловікам, братам, друзям на фронті. Хтось знає бьюті блогерів, хтось - кулінарів
16
Гліб Бабіч разом з гуртом ’Kozak System’ випустили шість пісень. Ось як пишуть про полеглого бійця музиканти:
’Ти прийшов у це життя, як світлий янгол. Біля тебе було завжди тепло і драйвово. Ти завжди мріяв і робив. Ти знав чого хочеш, і був переконливим у своїй правоті. Ти був унікальним поєднанням справжнього воїна і справжнього поета. Ми написали з тобою ’Подай зброю’, ’Сила і зброя’, ’Досить сумних пісень’, ’Свобода наче любов’, ’Мольфар’, ’Ті, що тримають небо над Різдвом’. У нас залишилася одна пісня, яку ми мали видавати буквально на днях — ’Не покинь’. Ніколи б не подумав, що саме вона стане прощальною у нашому з тобою житті. Я тебе любив. І люблю. І буду любити. Бо ти — мій внутрішній голос. Ти був чесним і справжнім. І дуже добрим. Дуже. І безкорисним. Глібич, дорогий, дай сигарету, будь ласка, сьогодні я закурю… Ти відірвав сьогодні шматок мого серця…’
’Ти прийшов у це життя, як світлий янгол. Біля тебе було завжди тепло і драйвово. Ти завжди мріяв і робив. Ти знав чого хочеш, і був переконливим у своїй правоті. Ти був унікальним поєднанням справжнього воїна і справжнього поета. Ми написали з тобою ’Подай зброю’, ’Сила і зброя’, ’Досить сумних пісень’, ’Свобода наче любов’, ’Мольфар’, ’Ті, що тримають небо над Різдвом’. У нас залишилася одна пісня, яку ми мали видавати буквально на днях — ’Не покинь’. Ніколи б не подумав, що саме вона стане прощальною у нашому з тобою житті. Я тебе любив. І люблю. І буду любити. Бо ти — мій внутрішній голос. Ти був чесним і справжнім. І дуже добрим. Дуже. І безкорисним. Глібич, дорогий, дай сигарету, будь ласка, сьогодні я закурю… Ти відірвав сьогодні шматок мого серця…’
21
Я тоже этого ге понимаю. Это как предательство какое- то. Насрать на своих убитых детей. Эти ж твари растут в пропаганде с пеленок. Я их воспринимаю только , как угрозу своим детям. Не иначе
12
Про загиблого військовослужбовця згадав співак Олександр Положинський, з яким вони познайомилися завдяки пісні ’Подай зброю’.
Вона стала гімном 10 окремої гірсько-штурмової бригади.
Про смерть поета написав на Facebook-сторінці й п´ятий Президент України Петро Порошенко:
’Гліб Бабіч — воїн і поет. Любив Україну понад усе. ’Не вмирай за неї — вбий за неї!’, — це також його слова. Десятки знищених орків, в цілому — шість років на фронті, п´ять ротацій. Здавалося б, береженого й Бог береже. Тому звістка про загибель Гліба розірвала вечірню тишу, неначе грім — ясне небо’.
Вона стала гімном 10 окремої гірсько-штурмової бригади.
Про смерть поета написав на Facebook-сторінці й п´ятий Президент України Петро Порошенко:
’Гліб Бабіч — воїн і поет. Любив Україну понад усе. ’Не вмирай за неї — вбий за неї!’, — це також його слова. Десятки знищених орків, в цілому — шість років на фронті, п´ять ротацій. Здавалося б, береженого й Бог береже. Тому звістка про загибель Гліба розірвала вечірню тишу, неначе грім — ясне небо’.
10
Я знала. Была подписана на него в ФБ. Последние недели постоянно слушала песню ’Мольфар’. У меня с нее день начинался. А вчера вечером я поняла, что больше не смогу ее слушать ближайшие недели, а может и месяцы.
3
Та що мені ваші молитви?
Я вже ні про що не благаю.
Можливо, про те, щоби діти
Не знали про те, що я знаю.
Про те, щоб вони не тримали
В руках телефон після шоку.
Благаю про те, щоби щоки
Лишались сухими
Від плачу.
А він мене бачить.
Не схибить.
Не схибити маю,
Ні в чому.
Щоб щоки лишались сухими,
Щоб люди вертались додому…
Ти будеш за мене молитись,
Дивитись на мене із неба.
Ти вже не почуєш,
Але ж мені треба,
Так треба,
Щоб ти похвалив…
Сказав, що я знов молодець,
Що можеш гордитися мною.
Поспи, віддавай свою зброю.
Вона тобі не знадобиться.
Мені в цьому домі не спиться.
Він надто порожній і темний…
Якщо мене бачиш із неба,
Скажи, що я маю робити?
Я маю писати, любити,
Але ти про це не почуєш,
Але ти нічого не скажеш…
Татусю, я буду сильніша.
Дарка
Я вже ні про що не благаю.
Можливо, про те, щоби діти
Не знали про те, що я знаю.
Про те, щоб вони не тримали
В руках телефон після шоку.
Благаю про те, щоби щоки
Лишались сухими
Від плачу.
А він мене бачить.
Не схибить.
Не схибити маю,
Ні в чому.
Щоб щоки лишались сухими,
Щоб люди вертались додому…
Ти будеш за мене молитись,
Дивитись на мене із неба.
Ти вже не почуєш,
Але ж мені треба,
Так треба,
Щоб ти похвалив…
Сказав, що я знов молодець,
Що можеш гордитися мною.
Поспи, віддавай свою зброю.
Вона тобі не знадобиться.
Мені в цьому домі не спиться.
Він надто порожній і темний…
Якщо мене бачиш із неба,
Скажи, що я маю робити?
Я маю писати, любити,
Але ти про це не почуєш,
Але ти нічого не скажеш…
Татусю, я буду сильніша.
Дарка
8
Тоесть даже после того, как погугила - не поняла ? Выключите кампухтер. Не надо это вам, не ваше это.
13
«Вікна напроти»
Я дивлюся у вікна напроти.
На сім‘ю, на кота, на дитину.
Сподіваюсь, що я не загину.
Повернусь, і ви будете там.
Особливо любив я кота.
Він сидів і дивився на мене,
Наче бачив у вікнах напроти.
Порожнечу відчую на дотик,
Коли зранку прокинусь не вдома,
Під землею, в обіймах землі…
Тільки щоб мої люди могли
Залишатись у вікнах напроти,
Відчувати на дотик
Тепло…
Я дивлюся у вікна напроти.
Я дивлюся вже дуже давно.
Я дивлюся у вікна напроти.
На сім‘ю, на кота, на дитину.
Сподіваюсь, що я не загину.
Повернусь, і ви будете там.
Особливо любив я кота.
Він сидів і дивився на мене,
Наче бачив у вікнах напроти.
Порожнечу відчую на дотик,
Коли зранку прокинусь не вдома,
Під землею, в обіймах землі…
Тільки щоб мої люди могли
Залишатись у вікнах напроти,
Відчувати на дотик
Тепло…
Я дивлюся у вікна напроти.
Я дивлюся вже дуже давно.
9
да, это чистая прагматика....когда разъ....башивают фашистские города (хоть немцев, хоть японцев, хоть югославов, что, ах, какая жалость, вряд ли дойдет до скоторосиянских) вместе с дитачками, перемешивая их с пылью, это здорово прорежает нацию с говенными имперскими замашками и убавляет ей боевого задора...
а тут даже пожелать дитачкам сгнить в утробе мамушек нельзя - вы чтоооооооо, диииииитачкииииии жыж
а тут даже пожелать дитачкам сгнить в утробе мамушек нельзя - вы чтоооооооо, диииииитачкииииии жыж
4
Не спорю.
Было бы логичнее написать в старпосте: умер музыкант или композитор.
Гугл выдает, что у него несколько песен.
Я ни одну из них не слышала. Не совсем понятна печаль
Было бы логичнее написать в старпосте: умер музыкант или композитор.
Гугл выдает, что у него несколько песен.
Я ни одну из них не слышала. Не совсем понятна печаль
Сьогодні так важко на душі! Дуже дуже!
Пустота і образа на все і всіх.
За що нам це все.
Не вірю в справедливість і покарання
Пустота і образа на все і всіх.
За що нам це все.
Не вірю в справедливість і покарання
2
Українцям його представляти не треба.
Вмерла чудова людина.
Зірка України.
Поет.
Воїн.
Батько.
Нащо ви глумитесь з чужого горя?
Пройти мимо не змогли?
Ви не знали
Всі його знали..
Петро Порошенко :’Гліб Бабіч — воїн і поет. Любив Україну понад усе. ’Не вмирай за неї — вбий за неї!’, — це також його слова. Десятки знищених орків, в цілому — шість років на фронті, п´ять ротацій. Здавалося б, береженого й Бог береже. Тому звістка про загибель Гліба розірвала вечірню тишу, неначе грім — ясне небо’.
Коли смерть присяде на бруствер, спитає - ’Ну що тут ти?’
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал.
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо - ’Прийняв. Тримайтеся, пацани’.
Решту слів не почую. Бо знову накрив ’приход’.
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки - без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
’Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!’
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма...
Гліб Бабіч
Вмерла чудова людина.
Зірка України.
Поет.
Воїн.
Батько.
Нащо ви глумитесь з чужого горя?
Пройти мимо не змогли?
Ви не знали
Всі його знали..
Петро Порошенко :’Гліб Бабіч — воїн і поет. Любив Україну понад усе. ’Не вмирай за неї — вбий за неї!’, — це також його слова. Десятки знищених орків, в цілому — шість років на фронті, п´ять ротацій. Здавалося б, береженого й Бог береже. Тому звістка про загибель Гліба розірвала вечірню тишу, неначе грім — ясне небо’.
Коли смерть присяде на бруствер, спитає - ’Ну що тут ти?’
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал.
Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо - ’Прийняв. Тримайтеся, пацани’.
Решту слів не почую. Бо знову накрив ’приход’.
Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки - без декларацій і мит.
Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.
А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.
’Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!’
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма...
Гліб Бабіч
5
не понятна печаль? по вине зловонного скотоговнища погиб украинец, хороший человек, вроде, все понятно
9
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу