Дивна порада матері.

Мені 43 роки. 13 років у шлюби, що вже через 5 років став невдалим і нещасливим.
Довго для себе не наважувалась прийняти рішення і піти від чоловіка.
Потім все ж вирішила і вже навіть уходила в зйомну квартиру, але чоловік зупинив і попросив не уходити.
Але нічого на краще не змінилось. І війна ще сильніше висвітлила проблеми між нами.
Взагалі чоловік досить дивно до всього цього відноситься. Не вирішував і не піклувався про безпеку мою і дитини так, як це повинен робити чоловік (голова родини). Всі рішення за себе і дитину приймаю я.
Стосовно грошей - бюджет вже давно роздільний. Інтимних стосунків не має років 2 чи 3 взагалі.
З будь чого, з малої причини він робить скандал (від ввімкнутого світла в кімнат до не купленого хліба або чогось іншого).
І в розмові до мами я проговорила, що після закінчення війни, я точно буду уходити від нього, бо таке життя - це не життя.
І моя мама, знаючи ситуацію - про скандали, інтим, відношення, гроші - все ж говорить: а ти подумай, а ти спробуй помиритись... і т.д. Вона вважає, що я не зможу оплачувати зйомну квартиру в Києві. І навіть жодного разу не сказала, що приїжджай до нас (адже вони живуть в частково і моїй квартирі! в мене пів квартири у моїй власності). Таке враження, що вона боїться, що я приїду до неї чи що?
І ще крутіше говорить мені - це ти винна, бо не лагідна з ним!. Як мені бути з ним лагідною, якщо він з самого ранку може накричати за будь що!

І ось, у мене питання. Якщо у вас така ситуація в стосунках з чоловіком, невже це реально витягнути в нормальну сім´ю? Хтось таке зміг?