Муж секс

Блін...
Мене, знаєте, що турбує, що моє життя проходить.
Проходить так, як я, ніби, сама обрала, але мені точно в ньому не комфортно.
І от я перед вибором : чи, як у вас, жити просто як сусіди далі чи все нафіг порвати одним днем
Емоції хочуть другого, а розум - підказує, перше. Але щасливою я не буду точно. Я вже давно нещаслива і не лише завдяки відсутності сексу

Я вас розумію, справа не тільки у відсутності сексу, нема теплоти у відносинах, турботи, уаги. Скільки я з ним говорила, намагалася бути люб´язно, турботливою-я для нього просто як сусідка. Це дуже важко усвідомлювати, що тебе ніхто не кохає і не хоче. Навіть просто кудись вийти чи поїхать не хоче. Але я не готова змінювати кардинально своє життя, не думаю, що можливо після 40 зустріти достойного мужчину. Намагалася знайти коханця, але все марно, такий нелікавд траплявся, що навіть згадувати соромно. Я просто сама без чоловіка не дам собі ради. Отак і пройшли самі прекрасні роки.

Я молодше, мені 34.
І я саме замислююся над тим, що колись, в 50+, прокинуся з відчуттям, що все, життя прожити, а я от так його прожила.
І я хочу стосунків. Хочу тепла, хочу піклування, бо я як кінь звикла все тягнути на собі. Побут, дитину, відносини, себе саму.
Я вигоріла і втомилася.
У мене зараз є чоловік, який мені подобається, але я в ньому не впевнена. І майбутнього з ним, напевне, також не бачу. Він військовий і такий от прям весь в війні. Мені інколи здається, що навіть, коли вона закінчиться, він знайде собі іншу війну.
Мені чомусь дуже сумно останні тижні. Я вся в роботі, волонтерстві, але думки не покидають.
Щастя нам...

Якщо ви в собі впевнені, що зможете витягнути сама виховання дитини і фінансове забезпечення, то не гайте часу з некоханою людиною. Я просто не взмозі самотужки забезпечити себе, тому і сиджу тихенько. А серце і душа спустошені.

Ні, не впевнена
Це і є причиною
Є батьки, просто поруч, буквально. Але я з ними точно не уживуся, особливо з батьком.
А більше - нікого.
І якщо з роботою ще я щось би придумала, то житло - найбільша проблема.
Якби було куди йти, пішла б ще декілька років тому.

Скажу більше, я б і заміж не виходила, якби мала житло і нормальний заробіток. А так тікала від батьків. Хоча вони в мене нормальні, не пияки але дуже пригнічувати морально, тотальний контроль, робити лишете, що вони сказали, я не мала права голосу, як у рабстві була. У шлюбі я позбавилась цього тягара, я була счастлива, що можу робити те що хочу, а не те що змушують батьки, але я не стала кохана. Ось така ціна за свободу.

У мене +- схожа історія.
Батько - тиран.
Мама - тихий тиран.
Принаймні в дні мого дитинства
Стосунки перші довгі, складні, болючі.
І тут - я вільна нарешті. Робота, інститут, я сама себе забезпечую.
Трапився чоловік майбутній. Мені здалося, що він інший, що він надійний. А він був просто ледар з дурнуватою сім´єю, з такими самими правилами в ній. З купою проблем в голові, комплексів. І перед весіллям я вже була невпевнена. Але - гості, все сплачено, заплановано
Куди вже задню включати ?
Але свою помилку я усвідомила вже тоді. Спочатку взялася все це перевиховати. Ніби, вдавалося. Але вдавалося лише тоді, коли я продовжувала пхати його вперед.
Я психанула вперше, коли дитині було 2. Зібрала речі і пішла.
Прожили окремо +-6 місяців. І мені стало його шкода. Не себе!!!! Його.
Я, дурепа, повертаюся. І знову вирішую, що буду жити інакше. Знову все перелаштовую, перевиховую, себе міняю кардинально. Закриваю всередині себе міцно все те, що робить мене - мною. Ховаю все це далеко і глибоко з надією на те, що ну тепер - то точно оцінять, тепер точно побачать.
Фіг.
Все те саме.
Блядь.
Я пишу оце все і прозріваю просто.
Тепер хлопчику майже 40, він просто має більш менш нормальну роботу, але з диваном зрісся просто в дошку. Нас не поєднує нічого. Ні виховання сина, ні інтереси, ні погляди, ні прагнення.
Ми говоримо навіть різними мовами.
Я продовжую виконувати якісь свої обов´язки, а які вони у нього - хз.
Мда....
Цікаво виходить.
У мене спеціальність, яка зараз придатна до призову, точніше дотична до однієї з них.
Вже декілька днів роздумую над тим, щоб сходити і спитати - може я їм потрібна?

Хз, думаю вибратор покупать , так моему 35 о он не может толком , сегодня сказал мне ищи 16 летнего типа в шутку, а что будет лет через 5 ? Он вообще не сможет ?

Они сами виноваты , я своему говорила может к врачу он промолчал , ты только о сексе и думаешь , да думаю , мне не 70 лет. Я молодая и хочу ахаться

Так у меня он и так с мужем редко , я не хочу изменять , ну я и устала добиваться

Моєму 36, така ж історі. Вже 3 місяці страждаю секс 1 -2 раз у місяць. До цього було все добре, навіть я відмовлялась. А тут як пороблено. І прсила, і вмовляла, і говорила коханця знайду. Відповідь, то стомився, то застудився, то спати хочу. Хочу спробувати таблеток дати

Зраджувати не хочу, але варіант розглядала. Не можу уявити себе з кимось іншим(( вібратор є, але зовсім не ті відчуття. Хочется живої людини, а не кумок пластмаси