война сорвала маски? стыдно? или почему?

Воевать должны те кто выбрал себе эту профессию и умеет это делать! И добровольцы.

Да. У нас много знакомых бывших военных пенсионеров +/-50 лет ни сном ни духом.

Да, им стыдно!
За свою трусость, за свою немощность.
Поверьте, все они появятся после нашей победы и будут рядом с вами и оды петь мужу.
Люди такие... они тянутся к тем, кто богат, знаменит и безпроблемен. А пока есть проблемы, люди отдаляются.

Спасибо вашему мужу и вам, что не спрятали его под юбкой.
Восхищаюсь Вами обоими!

Автор, я всі ці почуття пережила ще з 2014 року, коли чоловік поїхав на довгі місяці на Схід, а дитина його бачила кожного разу як незнайомця. У нас багато друзів військових і саме вони є тими, які в будь-яку хвилину допоможуть, на одній хвилі так сказати. Було якось неприємно чути як між іншим цікавилися ну як там чоловік, тому забила і не цікавлюсь, відчуваю, що дружба має такий зовнішній характер. З цього лютого ще більше впевнилася, що чужі, у одної подруги чоловік сидів в Харкові під обстрілами арти боявся виїхати, бо можуть мобілізувати, а інша поїхала спочатку на Західну, а тепер за кордоном, так що ці хованки характеризують їх недуже. А так дуже дивно, коли ворог наступає на місто, багато хто встає на його оборону, а інші тихесенько дивляться тв. Дуже дивно було чути від своєї подруги за кордоном, як вона доводила, що з нашого регіону більше захищає людей, ніж з Західної, при тому, що ні вона, ні її сім´я до цього захисту не має жодного відношення.

Не только у Вас…
Вот они когда будут долг родине отдавать, ну или хотя бы за все года пенсию, которую получают…

а как вы себе это представляете? будут раз в неделю звонить и спрашивать жив ли он?
очень сложно общаться в с теми чьи родные на фронте
некоторые и не рады подобным звонкам, передивают все в себе

ой не надо свистеть, что эти уклонисты типа на заводах, бедолаги, в три смены вкалывают, производят стране снаряды, танки и дроны..
вообще то те, кто заняты на критических производствах, энергетики, спасатели, железнодорожники и др имеют бронь, так что уклонисты это не не про них, но вы это и сама прекрасно понимаете, а написали лишь бы вбросить.

у подруги муж служит, то же самое. реально за свой счет. вы вообще не в теме, видимо

Если родственники выехавшие заграницу не звонят даже спросить живы ли после прилетов в город, то что тут обсуждать .

нет. просто гадости не писать. и подумать хорошенько над этим вопросом.

Большое спасибо. Муж у меня такой, который не даст себя спрятать под юбкой. Он сделал все, чтобы мы были в безопасности, и поехал обратно, чтобы обеспечить безопасность всем нам в будущем.
Да, безусловно, без него нелегко, и физически, и морально. Про психологическое состояние и так понятно - от весточки до весточки. Но зато я точно знаю, что мой муж - достойный Человек, которым гордится вся семья.

А что плохого в том, чтобы позвонить и спросить как дела? Все ли у него нормально? Пожелать здоровья и сил побольше? Илииэто так сложно?

Где гадость?

Вы молодцы! И Вам, и мужу, и всем, кто помогает - огромное спасибо!!!

А наші військові пенсіонери всі воюють, щось у ваших методичках недоопрацьовано

Ну давайте порассуждаем. Военных у нас мало. По мобилизации, если по честному проходить комиссию, 90% нездоровых (это так и есть на самом деле). То есть воевать некому. Если бы добровольцы не пошли - сейчас вы бы были рабами, и жили в рашке. Или вам все равно и вы бы приспособились?

Автор, сорвала война маски

к сожалению, оголились те черты у знакомых, за которые мне стыдно, им по фиг
пришла к выводу, что нужно менять окружение - буду переезжать в другое новое место . есть 2,5 года - сын закончит школу и я с ним перееду куда-то.

Кадровые военные в окопы не рвутся. Чему их в армии научили, так это не нарываться на неприятности, не проявлять излишней инициативы и думать головой.

С чего вдруг ваши друзья и знакомые должны стыдиться того, что они живут полной семьёй и обычной жизнью ? Это абсолютно нормально и точно не стыдно. Ваш муж решил стать добровольцем - он молодец. Они не хотят и имеют на это право. А не звонят вам скорей всего потому, что у них другая жизнь и общих интересов сейчас мало у вашего мужа и ваших друзей. И жизненный опыт совершенно разный.

просто беда нашего общества, что не ценят реально героев, и каждый (ну почти) переводит стрелки на кого-то.

Так же как с отключение света - я ответственно отношусь, использую по минимуму - раз в стране такая проблема.
Лифтом не пользуюсь - мне не тяжело спуститься с 6 этажа.
все же меньше нагрузки на систему

а вот если бы все так? реально было бы легче

и насчет волонтерства Вы правы, к сожалению

+1000000000
Ви праві!

Може тому, що в країні війна? І жити звичайним життям, начеб то нічого і не сталося, це дивно?
Ви знаєте, яка це біль для рідних не чути по декілька днів воїна і не знати, чи живий? Та це страшенна туга! Кожну секунду!
Якщо друзі справжні, то вони підтримають. Як? Та хоча б цукерок і мандарин купити для товариша, коли буде дома. Чи передати. Може діти малюнок намалюють. Для тих хлопців, що зараз там, це вже мега підтримка! Знати, що в тебе вірять і чекають. Це якщо грошей немає.
А якщо є - це до безкінечності. Тепловізор, камера нічного бачення, бінокль, бронік, зимове взуття, термобілизна, соляні грілки...
Той самий телефонний дзвінок дружині підтримає. Привіт товаришу передати. Слова підтримки. Ні? То які ж це друзі?)

Да,что вы . Так никто не хочет на войну. Только подумайте о том, что бы было с вами и вашим ребенком, если б обычные мужчины не стали на защиту и где бы сейчас была бы русня .

Дело не в том, заметят ли в офисе. А в том, чтобы на фронте враги заметили. А это у ЗСУ получается.

Дякую Вам за розуміння, Ви дуже точно все описали. І про біль, і про малюнок, про те що чекають і вірять. І про підтримку також це правда - коли кажеш, дзвонив той-то, просив передати привіт, найкращі побажання - вже і голос змінюється, і відчуваєш нотки радості. А ті, що кажуть що зараз нема спільного інтересу, чому дзвонить, і т д. - це люди-зрадники, труси, а жінки їх просто прикривають, тому що самим соромно за таких чоловіків. Якщо що, не дай Бог - такі чоловіки ні своїх дітей, ні тим паче жінок не захистять.

А зачем об этом думать? приспособились сейчас, в военное время, приспособились бы и с рашкой. Главное прикрыть себя, зачем думать об остальных. Но если о ком-то скажут, что он герой - сразу стервятницы налетят))) а почему сразу герой?

Я дуже (дуже!) розділяю ваші переживання, бо в мене там брат.
І я вам скажу, що поки це не відчуєш на власній шкірі, так би мовити, поки ТАМ не буде хтось з рідних, це не всі можуть зрозуміти, нажаль
І мені соромно перед дружиною брата, що мій чоловік вдома, хоча він і працює на підприємстві критичної інфраструктури у прифронтовому місті. А її - на війні (офіцер у відставці, пішов добровольцем, зараз на нулі).
Але ми допомагаємо всім, чим можемо, максимально підтримуємо.

Ваш чоловік, як і всі чоловіки, що пішли на фронт добровольцями, для мене - справжні герої! Нехай їй береже янгол-охоронець! Кожного з них! Нехай скоріше повертаються до своїх рідних! Живими і з Перемогою!

Вот поэтому, с Вами и не хотят общаться.

Ті хто в окопах ,головою не думають ?

А какое вам дело вообще до других? Все живут так как им хочется, вам никто ничего не обязан как бы. И если ваш муж такой вот сознательный, то другие так не считают…Просто примите это