Сумно(((

Все ламається як картковий будиночок. Я розумію, що це отой грьобаний ріст, перехід на інший рівень. Але в моменті це неначе ламають всю тебе . При чому відчуття якраз фізичні: я не можу спати, у мене викручує всі суглоби. В якийсь момент я зрозуміла, що мій бізнес з партнером зайшов в точку, коли я не можу вже йти поряд. Бо я виросла в одну сторону, а вона в іншу. І наразі це важко поєднувати і йти в ногу. Я розумію, що я прийняла вже рішення йти далі окремо. Але ще не можу це озвучити. Бо я не знаю ще куди я хочу йти. Я зрозуміла, що туди куди я приїхала, на справді, я не хотіла. Хоча , б...дь, їхала за мрією. І єдине місце, куди я хочу, це моя убога але така рідна квартирка в Києві ( убога, бо винайняла я її коли була на дні. І ставати на ноги я стала якраз перед війною. Не встигла переїхати). А от дітям в Києві було погано.( Вони назад не хочуть. Почали вилазити інші організаційні проблеми. Проблеми зі здоров´ям.
І людина, яку я думала що люблю, за яку переживала , ( та куди діти правду, й зараз переживаю) , після останньої розмови перестав писати, телефонувати. Хтось скаже, що у нього просто зв´язку там немає ( на передовій), а ти егоїстка. Але ж він заходить в фб. І я не вішала на нього свої проблеми. Просто відповіла як є, що за тиждень я фізично не можу приїхати. Бо для цього багато потрібно вирішити питань.
Працюю з психологом. Але зараз щось воно мені не допомагає ( .
Для тих, хто напише, що мої проблеми фігня порівняно з відсутністю світла, обстрілами і ТД. Я більшу частину свого доходу віддаю на допомогу. Якщо я буду й далі в такому стані - я не зможу працювати і відповідно допомагати. Краще від цього не буде.
Я сама злюся на себе, що починаю нити. Та від мого " взяла себе в руки, що ти ниєш???!!!!!" Мені якось ще гірше.
Я не знаю яку пораду хочу знайти.