Духовная близость

Мені здається, духовні стосунки можуть виникнути тоді, коли пара спершу багато років щиро дружила, а потім виникло кохання. Або якщо разом зростали у церкві, або познайомилися у церкві (через релігію). Інші випадки рідкість. Адже більшість пар спершу оцінюють зовнішність, якесь фізичне тяжіння (або якусь вигоду, і таке буває), а потім вже замислюються про душу, моральні переконання, пріоритети.

Ми можемо взагалі не розмовляти. Не тому, що посварилися, а просто кожен у своїх думках. Але я його відчуваю, поважаю, підтримую. Він відноситься взаємно, але так не відчуває, бо в нього не розвинена інтуїція

Або війна. Також показує, хто на що здатен. У мене так однокласник знайшов кохання не війні. Історія банальна. Красуня-дружина зрадила, пішла до іншого. Він же у розпачі пішов на війну. І його підтримала подруга. Яка все життя була поруч. Але як друг. І ось через таку підтримку, духовну близькість то якость вони і закохалися. Він казав, що зовнішність на війні відходить на другий план. І холодні красуні з інсти вже й не такі прикольні. Тому друга дружина - то вже якийсь інший рівень, в першу чергу, духовний. Тому, автор, в кожного своя історія.

зрозуміла, тобто вам комфортно навіть коли мовчите...багато людям,навпаки буває не комфортно в мовчанні-, паузи ,не знаєшь, що сказати...так це точно вона...а де познайомились?

я взагалі якось в дружбу чоловіка й жінки не вірю,особливо там де багато років дружать....так зараз не цікавляться, що в тебе,як ти, зразу секс пропонують

Было такое. В молодости, не муж, этот мужчина умер после двух невероятных совместных лет ...
Он мне когда-то сказал, что это потому, что у нас одно мировоззрение, мы видим мир идентично, поэтому много что понято на уровне чувств, эмоций, взглядов...

нам вдвоем было настолько класно, мы разговаривали постоянно, куда-то ходили вместе, одна тема перетекала в другую, было безумно интересно друг с другом! При том, что он был музыкант, нам некогда было слушать музыку, мы вроде как никак не могли наговориться... С ним связано много необъяснимых вещей, даже мистических.

Ми в шлюбі вже 19 років. Разом навчалися 7 років, з них рік зустрічалися. Багато через що разом пройшли.

Вы правы, я думаю. Я своего мужа знаю с самого рождения. Мы жили в разных странах, но встречались периодически. Потом переписывались через интернет много лет. Всегда на связи, всегда знали что у кого происходит в жизни. Я была замужем, у меня ребёнок. Он не женился, но ребёнок есть. Каждый прошёл свой путь. Это совершенно другие отношения. И вот буквально сегодня он мне сказал, что как круто сначала дружить и знать друг друга в малейших деталях, и как классно что мы можем говорить обо все и молчать обо всем . И его Мама мне недавно сказала: вам нужно было пройти каждому свой опыт, в 20 вы были другие и не было бы ни дружбы ни отношений.

так я взагалі помітила, що з роками й мої пріоритети змінюються у виборі чоловіків, вже не цікаво балакати про секс та їжу, а хочеться на якість такі інші теми...а там де секс якось вже не цікаво бо знаєшь, що далі, й прогнозовано

Раньше была убеждена, что возможно встретить только одного такого человека за всю жизнь (а-ля любовь навсегда), тоже ощущала этот коннект, когда были на расстоянии и могли говорить часами без перерыва. Но потом наши пути разошлись и думала, что уже все, больше не встречу такого опять. Однако, встречала, и больше, чем один раз.:)) Так что «свои люди» есть, просто их не каждый день можно встретить, но что я поняла, так это что у любых отношений есть свой срок. Можно быть с таким человеком и вам хорошо вместе, но это не значит, что всегда так должно быть. В какой-то момент кто-то из вас поменяется и того магического коннекта уже не будет.

Соглашусь про тяжёлые обстоятельства, все познаётся в сравнении в условиях выживаниях. Я так тоже своего нынешнего мужа нашла, в войну - нет горя без добра. При том ДО войны было много проблем у нас с обеих сторон. А в войну как раз показали себя с другой стороны, и развился мощнейший коннект, что при нормальных обстоятельствах бы и не узнали (если только не через много лет).

Но удивительно, мужчины, несмотря на то, что говорят, имеют притупленную интуицию. Всегда магическим образом чувствуют «опасность»/«соперника». Очень поражала всегда эта их суперспособность.

потрясающе, сложно вам наверное было потом найти похожего на человека?

основное,что я поняла в духовной близости на первом месте всегда открытость и доверие

Я одновременно и верю и не верю в возможность повторения подобной истории, но увы и ах... Встречались хорошие мужчины и плохие, но такого изумительного совпадния больше не было

Згодна. У такій дружбі рано чи пізно виникнуть почуття у когось одного або у двох одразу.

Тут поки рано робити висновки про духовну близкість. Тому що можливо, що вона скористалась ситуацією, а він від розпачу... час покаже, що і як.
В коханні і близкості, в тому числі духовній, це, як правило, відчувається одразу. Це не кохання з першого погляду, але якесь особливе враження є завжди. А коли довго-довго дружили, а потім вирішили спробувати, то це трохи інше.

Автор, духовна близкість можлива лише тоді, коли кожен з пари має вже певний духовний розвиток, тобто відчуває і чує в першу чергу свою душу. І тоді можлива зустріч з тим, кого вони будуть також відчувати, з ким можлива та сама близкість.
Це не означає, що не буде проблем чи непорозумінь, але все одно це стосунки іншого рівня

Для нього війна почалася у 2014 році. В 2016 вони наче одружилися. Зараз мають спільного сина. Тому, сподіваюся, що все в них добре. Колись у школі добре дружили, гарний хлопець. Та й дівчат обирав завжди вродиливих (як перша дружина, майже модель). А друга дружина - звичайна, але, маю надію, із добрим серцем. Бо зараз тісно не спілкуємося.