Для тих, хто хоче негайно і про все знати. З Фейсбуку стаття.

Скандал з Арестовичем закономірний

У нашому медіа-просторі склалась дивна диспозиція. Десятки мільйонів українців щодня (більшість – щогодини) цікавляться подіями з фронту і це логічно, бо напряму пов’язано з життям кожного з нас та з нашими планами на день, тиждень, місяць, рік.. Офіційна інформація від речників Генштабу чи ЗСУ – максимально стисла. Вона не дає повноти розуміння того, що відбувається. Також в цій інформації немає емоційного обарвлення подій. Того, що дає людям надію, втіху, заспокоєння.

За логікою тут має настати зоряний час традиційних ЗМІ, але за законами військового часу традиційні ЗМІ працюють в таких самих жорстких рамках, що й речники Генштабу, ЗСУ чи ОП. Це одна з причин того, що телемарафон має дуже низькі рейтинги та тягне вниз всі залучені до нього канали. Проте і на своїх YouTube-сторінках ТБ-канали випускають сотні годин абсолютно пустого контенту.

Наприклад, зірка «плюсів» Наталя Мосейчук, що раніше досить жорстко модерувала топ-політиків у ток-шоу «Право на владу», нещодавно запустила власну серію інтерв’ю з дорогим, якісним продакшеном. Я подивився випуски з ключовими ньюзмейкерами країни – Єрмак, Малюк, Буданов, Данилов, Шмигаль. Сукупно за 7 годин розмов - жодного конкретного факту, або як зараз кажуть «інсайду». Як досвідчений журналіст вона не може не розуміти, що інтерв’ю виходять невдалими. Там суцільна тепла ванна. Звісно, десь вона заслужена. Та тільки-но йде питання «вглиб», гість одразу ж: ви ж розумієте, ми не можемо цього казати, ви скоро про все дізнаєтесь. Це залізна відмазка, яка під час війни нівелює журналістику як таку.

Будь-який неконтрольований витік інформації може зашкодити Україні та допомогти ворогу. ЗМІ це розуміють, тому наразі просто цитують цитоване та видають суто вторинний контент – чиєсь імхо з приводу вже відомих фактів, поверхневу аналітику, припущення.

Та багатомільйонна аудиторія жадає знати більше, жадає «інсайдів». Їх можуть надати незалежні експерти. Злет того самого Арестовича, що вигадує чи домальовує 80% фактів; Олега Жданова, що просто переказує всім відомі новини; якихось колишніх ізраїльських шпіонів, НАТО-вських військових та інженерів ракетних військ на пенсії – це відповідь на нечуваний попит. Але відповідь слабка, бо справжніми інсайдами може володіти тільки той, хто знаходиться в епіцентрі подій чи є їх безпосереднім учасником. А такі люди не можуть нічого говорити (див. вище).

Експерти ж формують такий образ, ніби знають дійсно багато, але скажуть рівно те, що в них спитають. Ютубні інтерв’юери змагаються за те, хто поставить їм більш точне питання, щоб отримати бажане – справжній інсайд. Тому за короткий час один і той самий експерт дає багато одноманітних інтерв’ю. Доходить до того, що на YouTube виходить по 4-5 інтерв’ю на день з одним і тим самим експертом. Це нездорова тенденція. Це вже якийсь інформаційний свербіж.

Коли експерта хвилею викидає в тренди YouTube, він вже не має права казати «я не знаю». Більш того, від нього чекають не просто відповіді, а саме інсайдів – сенсації. Тут формується інтуїтивне поле гарячих фактів. Те, що піарники називають клікбейт. Наприклад, не складно здогадатись, що всі бажають смерті путіну. Тому гарантований клікбейт – це історії про його болячки чи скору смерть. Але цих самих клікбейтних зон меншає. «путін помирає!» вже не працює на пересічного глядача, бо про це сто разів казали, але не збулось. Активні військові події наразі звужено до двох невеликих містечок в Донецькій області. Це обмежене поле для припущень та здогадок.

За законами хайпу, коли тем для хайпу не лишається, хайпмейкер (він же «експерт») має або зникнути з інфо-поля до появи реально цінної інфи (так роблять дуже мудрі, досвідчені медіа-акули) або «чесати проти шерсті». Як немає сенсації, то казати щось таке, що гарантовано викликає обурення та відразу = той самий хайп, згадування, цитованість. Так, наприклад, Каньє Вест нібито сходить з глузду, шукаючи позитив в особах гітлера чи путіна, або ображаючи євреїв.

Аудиторія не розуміє: що з ним? Він взагалі йобу дав? Але якби він дав йобу, то був би вже у клініці. А так, він у Парижі, тріумфально презентує нову колекцію власного одягу та бере участь в не менш успішному показі Balenciaga. З ним все ок. Просто він вже не може зупинитись. Бо коли ти вже сварився з колегами по цеху, мочився на Греммі чи підпалював себе посеред стадіону, то треба ж щось робити далі! А поріг чутливості все вище. Тому доводиться йти на радикальні міри заради уваги, свідомо тикаючи палкою туди, де є суспільне табу.

Арестович, звісно, не Каньє Вест, але еволюція його медійного образу закономірна. На 37545-й ефір з Фейгіним він мав би ляпнути щось таке, що зможе «наелектризувати» його образ. Бо величезний ефірний час став вже пустим, він працює вхолосту.

Так відбувається завжди і з усіма медійними ненажерами. Як піарник, я багато разів бачив, як зірка, затьмарена першим успіхом, починає генерувати надлишок інфо-привідів. Додаткової ваги, впливу це не приносить, але такий герой обов’язково десь зробить помилку.

Аудиторія ж, за законами жанру, не прощає помилок тим, хто вже встиг набриднути. Хоча саме вона своєю увагою цих персонажів і створила. Такий от парадок.

В плюсі тут лише «хороші руські» – Фейгін та Латиніна. Перший наслухався маячні на золоту кнопку YouTube. Друга аж помолодішала він такого сплеску нових подій та пліток, бо 5 років гадати хто вбив Нємцова в колонці у Венедиктова, то вже було занадто навіть для неї.