Трахтибидох• 23 января 2023
Постійно жалію про упущені можливості
Я постійно жалію про упущені можливості. Завжди починаю себе заганяти і прокручувати сценарій *а якби я зробила так....*. Постійно повертаюсь в минуле і ніби живу в тому моменті де мені треба було щось вибрати і вибираю той сценарій який я вважаю тепер тоді був би правильним. А потім я розумію, що минули вже не змінити і починає накривати ще гірше. Як змиритись з тим що в минулому зробив неправильне рішення? Особливо якщо це стосується якихось можливостей які ти розумієш ніколи в житті більше не випадуть.
1
15
0
Откуда Вы знаете как бы развивались события при другом Вашем решении? Не знаете и знать не можете.
Причина по которой люди сожалеют о таком лежит совершенно в иной плоскости.
Сожаления о прошлом позволяют оправдывать бездеятельность в настоящем. Вот их функция.
Причина по которой люди сожалеют о таком лежит совершенно в иной плоскости.
Сожаления о прошлом позволяют оправдывать бездеятельность в настоящем. Вот их функция.
6
Обов´язки боженьки та його функції з себе зніміть. Ви не знаєте де би опинилися зараз, якщо б зробили інший вибір. Мені здається, що оте жалкування напряму зв´язано з рівнем незадоволення від сьогодення.
Ну почему же бездеятельности. Здесь вопрос такой возникает потому что человек в тупике оказался, а там была бы дорога прямая. У меня так. Утешаю себя тем, что может муж у меня не ангел, зато ребенок не парализованный, может если б муж был прекрасный, то тяжесть жизни была бы связана с другим.
Просто взяти і прийняти, що ви можете зробити краще з точки тут і тепер.
Я довго також шкодувала, що піддалася і вийшла заміж за колишнього чоловіка. Що саме з ним народила дітей. А могла ж обрати нормального і діти б мали батька.
Та справа в тому, що вже нічого не змінити з минулим. Ми можемо тільки змінити теперішнє. Тож сенс себе тероризувати із-за цього?
Я довго також шкодувала, що піддалася і вийшла заміж за колишнього чоловіка. Що саме з ним народила дітей. А могла ж обрати нормального і діти б мали батька.
Та справа в тому, що вже нічого не змінити з минулим. Ми можемо тільки змінити теперішнє. Тож сенс себе тероризувати із-за цього?
Приклад з життя. Минулого року я знімала однокімнатну квартирку в хорошому районі, все поряд, квартира мені сама теж дуже подобалась. Знімала я її майже 3 роки. Потім власниця сказала що збирається її продавати так як терміново потрібні були гроші і запропонувала мені. Ціна буле дуже хорошою, мені не вистачало б лише декілька тисяч, але я б позичила в когось. Але на той момент я всеодно чомусь дуже вагалась, думала а якщо це неправильний вибір. Думала думала, а власниця потім знайшла вже іншого покупця і все. Потім я ще жила в тій квартирі місяць і представляла собі якби я її переробила, обставила. Коли вже було пізно тільки тоді зрозуміла що зробила помилку і не купила.
Буває. А з іншого боку, можна думати, що Бог відвів від покупки. Ви ж не знаєте як склалось би ваше життя в цій квартирі. Нам чомусь здається, що втрачені можливості відгорожують нас від чогось хорошого, але може ж бути і навпаки. Нагадуйте собі про це, коли буде знову накривати.
Найкращий спосіб не жалкувати про втрачені можливості-створювати нові і не встрачати їх. Коли у вас будуть здобутки в теперішньому ви не будете жалкувати за минулим. По великому рахунку ви можете зібрати гроші і купити в томуж районі таку ж квартиру. Або навіть ту саму перекупити. Питання ж лише в ціні. Подумайте над цим. А коли у вас буде сума на руках може ви взагалі іншу захочете. Думаю з такої позиції треба мислити
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу