Ось і розлучилась

А в чем ценность каждого из нас?
Просто в том что ты Человек, Личность, Женщина (или Мужчина). Независимо от остальных людей в твоей жизни, родителей, детей, мужей/жен, друзей и пр.

Я Вам просто аплодую)))
Ви ніби мене описуєте. В мене теж є котік, з яким я сиділа в туалеті в обнімку, коли почалася війна і за вікнами прилітало.
А тепер мого котіка так як і Вашого чухають в 4 руки)), я, і, як Ви кажете - приємний бонус у вигляді хорошого мужчини.
Одне трішечки мене турбує: приємний бонус активно натякає на похід в РАГС... А я не хочу. Не тому, що боюся заміжнього життя, а тому, що я там вже була і мені зараз добре, я щаслива тому, що маю. Це я ’вкусіла запрєтний плод’ і розслабилася, да? Егоїстка, яка думає лише про себе? Хз...

прекрасно описали...хочется к вам четвертой на диван поразговаривать)))но все равно когда боль еще не ушла, а если уходит обычно безразличие к жизни появляется, как-то себя надо психологич. настраивать, вытягивать из этого уныния, представлять такую себе картинку счастья

Ой, мне это всё знакомо, я официально была замужем 1 раз, и когда разводилась в 27 лет, что я только не думала: и что старая, страшная уродина, никому не нужная, и что лучше вообще сразу с моста в воду, единственно, что меня держало - это ребенок маленький, 7 лет всего, он же вообще не виноват, что мы с мужем расстаемся. Год страдала капец какой депрессией. А потом пошла ’в люди’, в клуб а-ля психологический и там... влюбилась.
Вот впервые такое, что стоит толпа людей как будто в тумане, и в ней вижу только одни единственные глаза - ЕГО. Кстати, влюбилась невзаимно, но зато я поняла что блииин, да я ж еще могу любить и быть любимой, и весь мир у моих ног!
Ну и всё, меня так отпустило, что до сих пор люблю себя, жизнь и всё окружающее вокруг. И радуюсь каждому дню жизни. Особенно сейчас.

Якщо жити разом- не поможе. Хіба що заведіть нове кохання.

пусть все у вас сложится как задумываете, вы мудрая.

та й шо це було по вашому, як так то взагалі, для чого?
а коханка чого його кинула?

Нет, Вы как раз нормальная, СВОБОДНАЯ женщина )))
Я тоже не замужем и тоже мужчина вдруг резко понял, что может потерять в моём лице, начал намекать про замуж )))
А мне-то это зачем, мне и так хорошо )))

Треба час ,все буде !
А доки чекаєте - скиньте зайві кг + дієта .Приділіть собі трохи часу !
У вас є гарна мотивація - почати все з початку

Спасибо. Взаимно!

Могу всем сказать: весь мир относится к нам так, как мы относимся к самой себе. Любим - и нас любит, стесняемся или недовольны - и другие тоже смотрят уже как-то не так )))

ваши слова надо на стенку повесить и читать перед уходом из дома))))

Полюби меня такой, какая я есть! (с)

Хз що то було, чесно кажучи.
Я довго копалася в собі, шукаючи, де я могла так накосячити, щоб одного ранку чоловік з теплого ліжка рвонув з валізами до коханки... Я не пиляла чоловіка. Я не відмовляла йому в сексі. Я не була забитою домогосподаркою, сім’я була моїм сенсом, але я і про себе не забувала: доглядала за собою, вкладала в себе знання і розвиток, не мала за звичку мати кисле лице і невдоволення всим і вся...
От що я, мабуть, ніколи не забуду, так це той ранок. Звичайний ранок, яких було тисячі. Прокинулися, цьомчики, обнімашки, я перша пішла в душ, вийшла - мене чекала кава і бутерброди. Зібрала йому тормозок, дітей в школу, розсілися по машинах і роз’їхалися по роботах...
А ввечері розумію, що він затримується. Набираю - скидає. Написав смс: ’Я не прийду, Щасливо.’ Потім я побачила відсутність валіз і його речей.
А коханка його кинула, бо він не виправдав її сподівань. Він виявився відмінним казкарем)). Квартира його, машини його, після розлучення він все поділить по-чесному: мені - діти, йому - нерухомість і рухомість.
І коли він прийшов до неї, то сказав, що це тимчасово, мені треба час, щоб знайти житло і з’їхати з дітьми. Його тимчасово затяглося, і одного разу вона мені зателефонувала з претензією, коли я звалю з чужої квартири, бо в них любов, а вони живуть на зйомі, а я безсовісна, заважаю їхньому щастю. Прийшлося мені спуститися до її рівня і розказати, що я нікуди не збираюся з’їзджати зі спільного житла, ні я, ні його діти. А їм бажаю ’раю в шалаше’ і, якщо вона мені ще раз позвонить - по всьому місту будуть висіти білборди з її оголеними фотографіями.
Боже, що він мені творив... Як він мене обзивав. як він верещав мені в телефон, як приходив до мене на роботу і крив матом при колегах (благо, начальство і колеги адекватні, комдир вивів його за холку на вулицю і пообіцяв наступного разу відбити нирки - за що мені приписали інтрижку з начальством).
Якось я задавала йому питання: чому і навіщо? Чіткої відповіді, ну, там, влюбився в неї, розлюбив тебе, і т.п. я не отримала. Нуууу, не знаю, я, мабуть, не нагулявся, а тут вона трапилася... Нуууу, то якось отак. Почула, кажу, гуляй тепер, чого ж уже там...

Ну то може треба подавати на поділ майна та аліменти, а не сидіти та сумувати? Мене б на Вашому місці турбували б зараз майнові питання та його виселення, а не якісь там дурниці про почуття.

Розлучена
Обручку ношу

Черга женихів
Мені 45
Лишніх 10 кг

Чого ревіти ?
Я щаслива
Мене кружать возять дарують купують

Автор! Вам всего 33, все будет хорошо! Вот у меня на следующей неделе развод и мне 45 почти, не парюсь) Все к лучшему!

Він робить їй назло, щоб вжалити, зробити боляче, за шось мстить, йому здається, що це все і його переповнює ненависть, але це пройде з часом, він зрозуміє, що жінка не чужа йому...

Автор,вмикайте собі щоранку і танцюйте.

Т е вы живете для того, чтобы бывший увидел что потерял? Ну такое

А вы кто, чтоб я вам о себе рассказывала? Если б меня вопрос моей ценности беспокоил, я бы тему создала и все подробно обсудила.
А эта тема - автора. Которую ужасно беспокоит, едва развевшись, что ей 33 года и лишний вес как помеха новым отношениям. Потому что у нее мысль, с детства вложенная, что без мужика она никто. Вон даже советуют потерпеть и наладить.
Работать нужно над собой и самооценкой, а там глядишь, и мужсина достойный подтянется. А не такой же, как бывший муж.

я вам никто, просто интересно что вы вкладываете в понятие ценность, это очередное новое модное слово от психологов, вот и спросила.

Дівчата, вчора розлучились, сьогодні вранці чоловіку вручили повістку. Що тепер робити? Подавати на апеляцію чи вже нехай так буде, як є? Я в шоці...

Я кохала, він - ні. На початку в нього була сексуальна пристрасть і закоханість, які з роками заробітків швидко пройшли

Працюю, але зарплата копійки, ще й надбавки знімають(

Мама його нізащо не хоче до себе назад. Добре знає, що за фрукт.

Так, моя помилка була в тому, що була занадто довірливою і вірною. Навіть як були якісь спокуси і можливості - я не зраджувала, а він одразу побіг, як пальчиком поманили.

Ну чем удобряли, то и выросло.
Пусть теперь пожинает плоды своего воспитания.

Да сейчас... я живу в свое удовольствие, живу тем что не было в браке, я перестала на себе экономить, я увидела мир, да, можна сказать я расцвела, многие говорят что у меня снова в глазах огоньки, снова мужчины пишут что в моих глазах можно утонуть, а не потухшие угольки как были...

На какую апелляцию? Это же Джек Пот вам, а ему бумеранг прилетел.
Пожелайте удачи, чтоб алименты Вам со 100 тыс. платил на детей и жить было где в блиндаже комфортном!

Так .
Тому в наступний раз думайте тільки про те що хочеться .