Ось і розлучилась

Автор, а что вы советовали ранее тем, кто оказался в подобной ситуации потери близкого человека?

Какие тут писали девочкм советы? Помните?

Дякую))
19 років шлюбу було. На момент розлучення мені було 41. Зараз 43.

чоловік робить помилку зраджуючи, він вважає, що там шось інше, шось краще, мене там будуть любити, поважати і буде ідилія, відчуває себе героєм, в нього підвищується самооцінка, 100% проблеми у них були в інтимному плані, а чоловікам треба секс стабільно + автор, його пилила сильно і тим самим він ще більше в собі закривався, він сам заплутався і не знає, що робити, тому що його тримає минуле, але не виходить побудувати сім´ю, треба працювати над стосунками, книги, психологи, мудрість життя, Біблія, чому зараз так багато розлучень, ніж раніше? тому що наші батьки знали, що якщо шось зламалось, то треба його ремонтувати, а не викидати і купляти нове. я відчуваю, що і автор, і її чоловік кохають одне одного, але в них криза, вони обидва страждають, і намагаються вжалити одне одного, я бажаю їм примиритися і врятувати сім´ю. це лише моя думка

Мені 43 в березні буде, 19 років шлюбу, який тріщить по швах. 2 роки заробітків і життя не разом зробили свою справу. Чоловік забив на мене...

скільки були у першому шлюбі років, і скільки у новому?

А Ви на чоловіка?

Ще ні

Згодна, в ситуації винні обоє.
Але, можливо, якщо чоловік кохав автора - він би, як мінімум, скористався можливістю виправити ситуацію коли їм дали 1,5 місяці на роздуми і коли суддя вдруге пропонував час на роздуми.
А розлучень зараз більше ніж раніше, можливо, тому, що жінка перестала терпіти знущання, гульки, алкоголізм, рукоприкладство чоловіка і почала трошечки більше цінити себе?...

Ой автор , так хочеться вас приголубити ..
Я теж пережила цей сором . Зараз згадую - зовсім не прийшла б на це засідання .
Боляче , але час виліковує .
Головне взяти себе в руки і йти далі !
Ви маєте роботу? Житло ?

От кобелино! И Вы еще за ним плачете и жалеете?
Пусть к мамашке чешет жить, урод.

Дописувач під ніком ’Кондуктор маршрутки’ пише про діалог, спілкування для виявлення і вирішення проблем в сім’ї. І я з ним повністю згодна. Якщо цього хоче, як мінімум жінка - поговорити, почути, виправити. Хоче не для того, щоб було як у людей - типу, сім’я, чоловік - аби був. А хоче для того, щоб бути щасливою і робити щасливим свою пару.
Тому, якщо Ви розумієте/відчуваєте, що для збереження сім’ї і її подальшого щасливого існування треба поговорити і з Вами йдуть на контакт - дійте.
Якщо Ваші розмови і спроби не принесуть бажаного результату - ’лошадь здохла’. А Ви маєте право бути щасливою. І будете, якщо завершите некомфортні для себе стосунки.

Подтверждаю, мой нынешний мужчина со мной познакомился в 54 года ))) 2 года живём вместе, полёт нормальный.
Замуж не спешу, мне и так хорошо. Мне под 50 если что.

Дякую. Я вже багато разів намагалася ’достукатися’. Ні. За 2 роки, що жили окремо, він не відчуває мене і не чує

Как и где познакомились? Интересно

Автор , я прочитала всі ваші відповіді .
Не хочу вас засмучувати , аде ви також винні в тому що так сталося .
Потрібно було займатися собою !!!! Собою ! А не шукати причин поговорити чи помиритися !
Ви маєте думати про себе в першу чергу ! Якщо ви б зайнялись собою , саморозвитком , своїми лишніми кг і слідкували за своїм життям а не за його , може б так не сталося .
Може ви б раніше зустріли достойного чоловіка . Не закривайте до себе дороги .

Ну так это и есть то о чём я говорю, вы на своей волне, не обращаете внимание ни на кого, поэтому с вами и не знакомятся. Зря вы думаете, что у вас не будет отношений, придёте в норму, всё будет, если не застрянете а этом состоянии.

Банально, на СЗ. Он вдовец, сидел там в группе какой-то развлекательной, чисто отвлечься, а сверху по фотоленте каталась ))) Зацепила фотка, зашёл почитать анкету, написал мне приветы. Потом внимательно вчитался во всё остальное. Говорит понравилось еще больше.
В общем, на утро у меня уже 3 сообщения от него были в ящике с желанием познакомиться и комплиментами )))
Пол года переписки, потом реальная встреча с цветами и рЭстораном (за цветы и ресторан ему доп. плюсики поставила мысленно), а потом жизнь закрутилась так, что он вынужден искать съемное жильё, я ему помогла, но оказался неудачный вариант, он искал куда оттуда съехать, и тут совершенно неожиданно в моём подъезде сдавалась квартира недорого. Я ему предложила этот вариант, говорю не надо будет далеко меня провожать, всё под боком. А он подумал и говорит: ну раз так всё складывается, то это точно не просто так, давай со мной переезжай в эту квартиру и будем жить вместе! )))
Вот так оно само собой получилось.

Да. Судьба. А вы в разных городах жили? Какой именно сз?

Да, я в Киеве, а он сюда планировал переехать.
Переехал, устроился на работу, жил у сына, потом на съеме, ну и потом уже со мной. В мою квартиру категорически не хотел, мол у тебя там сын с невесткой, не буду мешать, я вон и своим то помешал.
В итоге мой сын с невесткой в своё жильё переехали через год, а мы ко мне вернулись уже вдвоем.
Ну и кот мой с нами ))) Любимец и кототерапевт наш военный )))

Чому то раптом? З фактичного заробітку мають нараховувати

СЗ неактуальный, он рашистский был, там платить надо чтоб анкета на плаву была, там небольшие деньги, но сейчас бы я им копейки бы не дала!
Подружка, кстати, там по наводке с рускоговорящим немцем познакомилась, встречались, она в гости к нему ездила. А когда война началась, он ей сказал собирай вещи и быстро едь ко мне! В итоге уже год живут вместе, она ходит на курсы и мини-джоб, но основное обеспечение конечно на нём. Надеюсь на хэппи энд у них.
Ей что-то в районе 41-42, и у неё нет деток, думаю еще успеют родить совместного )))

так а шо зараз з вашим БМ він з тою коханкою чи сам? просився назад чи змирився, ви вороги чи як воно?

так а давно та коханка була, а ви прям взагалі не помічали?

бо у вас погляд заміжної жінки був, тобто не стикалися очима с чоловіками і тд. Трохи оговтаєтесь і все буде. Не треба на собі хрест ставити.

Боже, ну шо за брєд про ремонтувати, просто зараз розлучень більше бо МОЖНА, ось і все.
А раніше було не можна -100 років назад взагалі не можна, повінчали і нравицца/не нравицца живи або здохни.
А потім після війни чоловіків стало мало і тримались за любого косого/кривого/гулящого аби штани в хаті.
А далі вже потроху почали розлучатися, але партія на то косо дивилася+можна було втратити чергу на квартиру+нема куди діватися коли квартиру на сімю дали. Ото й жили тягнули лямку.
А зараз свобода і вільний вибір.

автор, у вас зараз є гарний привід щоб працювати над собою. У вас все вийде, ви не перша)

І вона хибна, в випадку автора.
Він вже 10 років як розлюбив і йому наплювати на колишню і дітей. Так що нехай іде за руzzким корабльом!

БМ сам, коханка поперла його через 1,5 місяці спільного проживання. Не просився, просто от як пішов несподівано так і повернувся. Раділа шо дурна!))) (дурна - капець!)
Після розлучення він демонстративно зібрав речі і пообіцяв, що ноги його не буде на порозі спільного житла. І таки не було - нууу, десь місяців 2. А потім почав проситися зустрітися з дітьми, мотивуючи тим, що житло спільне. Ок. Почалися походеньки практично кожного дня. Натякнула, що його тут багато. Нагадав, що житло спільне. Трошки в мене заощаджень було, трохи позичила, виплатила йому його частину, попросила зустрічатися з дітьми не на моїй території. Цікавість до дітей пропала)). Ні, іноді зустрічається з дітьми, кидає їм на картки по 1,5-2 тисячі майже кожного місяця, в піцерію водить, мамі (тобто - мені) передає великі привіти і просить сказати, що татко мамку дуже кохає)))
Просився, неодноразово. Моя відповідь - НІ, жити зі зрадником я не хочу і не буду. Він сказав, що живий ще тільки тому, що має надію повернутися до найдорожчої, найкоханішої, найкращої жінки в його житті - до мене. А ще недавно я чула про себе кардинально протилежні епітети))
Коханка була в нього з півроку. Взагалі не помічала, від слова ’зовсім’. Вдома завжди вчасно, весь вільний час разом, вихідні проводили разом, вся зп клалася на поличку. В коханні признавався, руки цілував, в ліжку голова в мене ніколи не боліла, подаруночки дарував, квіти протягом всього сімейного життя були як належне. А фея в нього на роботі завелася. Там він її в обідні перерви і хвилини перекуру і чпокав...

В смысле - делаю? Я так жила, пока не встретила мужчину ))) Была счастлива сама с собой, с общением, с тем, что у меня есть и будет, надеюсь. А наличие/отсутствие мужчины в моей жизни - это приятный бонус, не более )))
Вот сейчас война, бомбёжки, нет света. А мы собираемся вечером втроём на диване (я, он и кот) и сидим дружно разговариваем обо всём на свете. А кот нам мурчит и тоже что-то рассказывает на своём котячем ))) За это получает поглаживания и почесывания в четыре руки )))
И нам так хорошо вместе!
Но, допустим, ну не было бы мужчины. То мы бы с котом обнимашки-мурчалки устраивали вдвоем и успокаивали друг друга, подумаешь )))

Якщо неофіційно працює, то рахувати потрібно по середній зарплатні у регіоні. Подавайте на аліменти у відсотках, це буде 33% на двох дітей