Непорозуміння з подругою. Потрібен погляд з двох боків

Наші діти навчаються у 2 класі.
Ще з першого класу, обговорюючи гуртки, я казала що хотілаб привити малювання і англ мову. На танці давала для фізичного розвитку.
Подруга хотіла дати на фортепіано і вокал.
Але ніхто нікуди не лав окрім танців. Я всюди гукала вчителя малювання, але не знайшла. Немає тактх гуртків в смт
На вулиці зустріла свою шкільну вчительку малювання і напросилася до неї. Вона не бере таку малечу, але каже «ну приводи»
Вона вчить малювання в нашій школі з 4 класу.
По суботах на гурток приходят старші дівчатка і моя і займаються всі, кожен малює своє, вчитель пояснює.
За кілька уроків моя почала робити успіхи, весь клас захоплюється. Почали інші діти проситися, але вона не бере.
Подруга каже що її донька дуже хоче туди ж, а вчитель її сусідка, і буде проситися також.
В суботу я говорила з вчителем і розмова була така якась напружена трохи. Вона ніби хотіла мені сказати але не знала як.
Сказала що багато хто проситься, але не може їх брати.
Я сказала подрузі мовляв так і так і що я переживаю що вона відмовить і нам.
А подрузі байдуже, вона буде просити.
Я питаю «ти хочеш розвивати її у цьому напрямку?»
Ні, просто.
Кажу є ж гурток де діти малюють і ліплять.
Ні, бо то не ази. Я хочу щоб вона вчила по азах і правильно.
Я образилася, бо знаю що подруги доньку не візьмуть, а її настирливі прохання приведуть до того, що відмовлять моїй.
А я дуже сподіваюся що дитина буде розвиватися в цьому, іншого вчителя я не знайду.
Що робити?