Кы-ы-ы-ця• 13 марта 2023
Поговоримо про наше дитинство і як воно вплинуло на теперішнє життя
Дівчата, що було у вашому житті, можливо якісь події,чи навіть психотравми, які впливають негативно на ваше мислення тепер або в цілому на якість життя
Почну з себе
В школі я вважала себе у віці 12-13 років , що я негарна. Коли моя подруга фарбувалась у цьому віці, мені забороняли категорично, і на її фоні я, звісно, програвала. Я не вміла себе поводити з хлопцями, часто свою абсолютну невпевненість ховала за грубістю, була якась "на морозі "вічно, коли до мене загравали.
У мене великуватий ніс, це об´єктивно )) чула таке в мій бік в тому ж віці.
Це лише одне із моїх переживань. Батьки часто сварилися, до мене діла їм не було. Тато пив час від часу, коли не пив, був злим і невдоволеним. "Любив" тільки, коли вип´є. Мені цікаво, чи були схожі думки у моїх ровесників? Які ви зараз?
Почну з себе
В школі я вважала себе у віці 12-13 років , що я негарна. Коли моя подруга фарбувалась у цьому віці, мені забороняли категорично, і на її фоні я, звісно, програвала. Я не вміла себе поводити з хлопцями, часто свою абсолютну невпевненість ховала за грубістю, була якась "на морозі "вічно, коли до мене загравали.
У мене великуватий ніс, це об´єктивно )) чула таке в мій бік в тому ж віці.
Це лише одне із моїх переживань. Батьки часто сварилися, до мене діла їм не було. Тато пив час від часу, коли не пив, був злим і невдоволеним. "Любив" тільки, коли вип´є. Мені цікаво, чи були схожі думки у моїх ровесників? Які ви зараз?
показать весь текст
4
253
0
А, блін, те коричневе плаття
Теж було таке. Форму відмінили, а я все тягаю його, бо більше нема чого надіти. У мене була старша сестра, то їй інколи щось купували, а я потім доношувала. Але згодом я наздогнала сестру в зрості, і настав повний капець
Пізніше з´явились секонди- то було моє спасіння
Теж було таке. Форму відмінили, а я все тягаю його, бо більше нема чого надіти. У мене була старша сестра, то їй інколи щось купували, а я потім доношувала. Але згодом я наздогнала сестру в зрості, і настав повний капець
Пізніше з´явились секонди- то було моє спасіння
6
В мене всяке було, але погане забула. Або якщо згадую, то без образ.
Коли мені говорили батьки щось неприємне, було байдуже, знала ціну собі, чи така відморожена була. Ну це реально мене ніяк не торкало.
Інші дорослі яких поважала часто мене хвалили.
Може тому. Ну знаю що любили мене батьки по своєму, як могли, дали що могли, вдячна.
Дитинство моє і юність були хорошими.
Згадую з теплотою друзів дитинства, двір, однокласників, школу.
Коли мені говорили батьки щось неприємне, було байдуже, знала ціну собі, чи така відморожена була. Ну це реально мене ніяк не торкало.
Інші дорослі яких поважала часто мене хвалили.
Може тому. Ну знаю що любили мене батьки по своєму, як могли, дали що могли, вдячна.
Дитинство моє і юність були хорошими.
Згадую з теплотою друзів дитинства, двір, однокласників, школу.
4
Я задумалась і справді , є якась закономірність щодо того , хто ким був і ким став.
Найгарніша дівчинка з нашого класу вийшла заміж найраніше за всіх нас. Чоловік їй зраджував , вони розходились , потім зійшлись знов і він підсів на наркотики
Зараз вона не заміжня, але кавалер якийсь є , і дочка лишилась від шлюбу
Ще одна багатенька ніби нормально живе .
А ще одна відмінниця , успішна , популярна , талановита , якій я заздрила в школі також була покинута чоловіком. Зате досягла висот у кар´єрі , купила сама нову квартиру в Дніпрі
Найгарніша дівчинка з нашого класу вийшла заміж найраніше за всіх нас. Чоловік їй зраджував , вони розходились , потім зійшлись знов і він підсів на наркотики
Зараз вона не заміжня, але кавалер якийсь є , і дочка лишилась від шлюбу
Ще одна багатенька ніби нормально живе .
А ще одна відмінниця , успішна , популярна , талановита , якій я заздрила в школі також була покинута чоловіком. Зате досягла висот у кар´єрі , купила сама нову квартиру в Дніпрі
2
Все прекрасно было, очень достойные кавалеры были.
Но я очень бедно одевалась. Сейчас максимально модно одеваю ребенка, но он сильно не заморачивается. Наверное, когда нужды нет, то не задумываешься.
Но я очень бедно одевалась. Сейчас максимально модно одеваю ребенка, но он сильно не заморачивается. Наверное, когда нужды нет, то не задумываешься.
1
Не было такого. Всегда знала, что я красивая, мальчики проявляли внимание с детского сада. В первом был мальчик, который дарил наклейки, носил рюкзак домой. С ним гуляли, так и дальше было. Родители особо ничего не запрещали, какой-то строгости не было, никогда не били. Скандалы между родителями, конечно, было, но они обычные, бытовые, на меня никак не повлияли. Всегда можно было приводить гостей домой, разрешали, чтоб подруги оставались с ночевкой. Родителей очень люблю
3
В мене схоже було і з формою, і тепер теж деякі речі з бірками висять, мені чомусь важливіше їх мати, а не носити.
Правда в школу я вже в незалежній Україні пішла, 5-7 клас вчилася в гімназії, на платне навчання якось мама знаходила гроші, а на одяг вже ні. В мене не було одягу крім форми, у вихідні чи після школи мені не було у що вдягнутися на вулицю. Були тільки літні речі.
Так і ходила гуляти у формі, у вихідні не гуляла, а в ще холодну весняну погоду вдягала літні речі. А форма була - бордовий светр і синя шерстяна в´язана спідниця.
У 8 класі мене в звичайну школу перевели і на 1 вересня мама змусила мене вдягнути ненависну синю в´язану спідницю з гімназійної форми. А в школі давно не було форми, 2000ий рік, однокласниці в гарному одязі.
Правда в школу я вже в незалежній Україні пішла, 5-7 клас вчилася в гімназії, на платне навчання якось мама знаходила гроші, а на одяг вже ні. В мене не було одягу крім форми, у вихідні чи після школи мені не було у що вдягнутися на вулицю. Були тільки літні речі.
Так і ходила гуляти у формі, у вихідні не гуляла, а в ще холодну весняну погоду вдягала літні речі. А форма була - бордовий светр і синя шерстяна в´язана спідниця.
У 8 класі мене в звичайну школу перевели і на 1 вересня мама змусила мене вдягнути ненависну синю в´язану спідницю з гімназійної форми. А в школі давно не було форми, 2000ий рік, однокласниці в гарному одязі.
3
Я згідна з Вами на всі 200 %, що батьків у всьому винуватити не правильно.
Кожна доросла особистість має взяти відповідальність на себе , щоб виправити те , що не подобається ,працювати над собою , стати для самої себе тою ж матір´ю чи батьком .
Все одно , як не крути позиція жертви завжди програшна
Так, корисно проаналізувати своє життя ,встановити причинно наслідкові зв´язки того, що є тепер, вияснити звідки то ноги ростуть і почати щось змінювати . Хочеться , щоб ця тема допомогла хоч комусь
Кожна доросла особистість має взяти відповідальність на себе , щоб виправити те , що не подобається ,працювати над собою , стати для самої себе тою ж матір´ю чи батьком .
Все одно , як не крути позиція жертви завжди програшна
Так, корисно проаналізувати своє життя ,встановити причинно наслідкові зв´язки того, що є тепер, вияснити звідки то ноги ростуть і почати щось змінювати . Хочеться , щоб ця тема допомогла хоч комусь
7
Якісь найяскравіші спогади, як виходжу на вулицю, гарно одягнута в підколінках, ранок прохолодний ще, але вже літо, такі білі дрібні квіточки на клумбах цвітуть( не маргаритки, не знаю назви) . Чекаю маму, йдемо кудись разом, напевно в поліклініку).
І ще один десь років 12 мені було, восени в молодій гвардії зібрала собі насіння петуній і навесні посіяла в горщики на балконі.
Щоранку прокидалась і бігла дивитись скільки квіток зацвіло. Такий двір в нас був зелений, затишний. Все любила, нашу квартиру, сусідів. Хочеться туди хоч ненадовго.
Коли ми переїхали і до подруг а гості приходила, поверталась від них пізно ввечері і заходила в свій під’їзд постояти
І ще один десь років 12 мені було, восени в молодій гвардії зібрала собі насіння петуній і навесні посіяла в горщики на балконі.
Щоранку прокидалась і бігла дивитись скільки квіток зацвіло. Такий двір в нас був зелений, затишний. Все любила, нашу квартиру, сусідів. Хочеться туди хоч ненадовго.
Коли ми переїхали і до подруг а гості приходила, поверталась від них пізно ввечері і заходила в свій під’їзд постояти
4
Моё детство было счастливым. Я росла в любви. Родители любили друг друга безумно. Прожили почти 50 лет вместе(папочка полгода не дожил до золотой свадьбы).Мама ушла за ним через 4 года. Но все эти 4 года тосковала за папой, с кладбища не вылазила-без конца к нему ездила на могилку. Вот теперь вдвоём там, мои дорогие любимые.
Мы с братом-плод этой любви. Росли в любви, заботе, нежности и понимании.
Достижений нет, но есть самое главное наследство от родителей-в моей душе полная гармония. Как с самой собой, так и с окружающим миром. Я люблю этот мир, а он-меня)
Мы с братом-плод этой любви. Росли в любви, заботе, нежности и понимании.
Достижений нет, но есть самое главное наследство от родителей-в моей душе полная гармония. Как с самой собой, так и с окружающим миром. Я люблю этот мир, а он-меня)
26
А в мене було так, мама почала мною цікавитись , коли я залягала в серйозну депресію у 18 років. І дотепер старається дати все те , що не дала в дитинстві.
А у меня была мамина кофта ,летучая мышь бело,черная,как зебра.Я была в том свитере,как идиот.Еще,когда у меня порвалась сумка,мама вытащила,с антресоли ужасную красную сумку с длинной ручкой и рисунок,был какой то кораблик.И меня насильно заставляли,ходить с ней в школу.Я прятала пакет,когда выходила на улицу складывала эту сумищу в пакет.Если мама,видела ,что я иду с пакетом,а там сумка,меня ждал разбор полетов.И никто ,меня не слышал.Сумка хорошая,ты должна ,так ходить и точка.
4
Батьки розлучились, коли мені був 1 рік. Мене виховувала мама і бабуся. Я відносно пізня дитина і це кошмар. Мені все забороняли, водити гостей чи ходити в гості не можна, так не кажи, те не роби, так не стій, з тим привітайся, на вулиці гуляти не більше години-двох, в 14 років мене ще на танці проводжали і забирали, тому зо в 18:00 вже темно. Заставляли вчитись цілими днями, тому була відмінниця. Грошей було мало, але і те відкладалося, тому мені до 25 років було дуже складно щось собі купити. Постійно шкода, вибираєш де дешевше і потім ругаєш себе, що потратила гроші. В їх уявленні в універ поступають лише за гроші, на хорошу роботу - по знайомству, ніколи в мене не вірили. Мені складно знайомитися і про щось розмовляти з людьми. Постійне відчуття, що я все ще дитина і не маю права щось тут казати. Перші відносини з хлопцем були жахливі, постійний аб’юз.
Постійно тягнуло еа старших чоловіків, ніби я шукала в них опору і підтримку.
Але я багато працювала над собою, читала, займалась саморозвитком. Зустріла хорошого чоловіка, хоч і старше, на роботі чогось трохи досягла, навчилась витрачати гроші.
Постійно тягнуло еа старших чоловіків, ніби я шукала в них опору і підтримку.
Але я багато працювала над собою, читала, займалась саморозвитком. Зустріла хорошого чоловіка, хоч і старше, на роботі чогось трохи досягла, навчилась витрачати гроші.
5
Дитинство було досить важке і неприємне, я сімдесят шостого. Але все, що травмувало мене, у підсумку допомогло мені вижити. Вісімдесяті, дев´яності - оце все підготувало мене до складних часів.
Щодо таких дрібниць як зовнішність ніколи особливо не переймалась.
Щодо таких дрібниць як зовнішність ніколи особливо не переймалась.
2
Мама завжди була зайнята робота+господарство. Жодних обіймів чи поцілунків. Вона вважала якщо є що їсти і ти одіта то чого ще тобі треба. Вчилась добре, не відмінниця але школу закінчила з двома четвірками, за які постійно докоряли, а чому не 5, як в Олі. Прибирання та прання було на мені з дуже раннього віку, так, що я навіть непам´ятаю її з тряпкою в руках, а в мене, як казала моя бабуся ’та тряпка з рук не вилазить’, а тато казав, вже коли я окремо жила ’ видно що Таня приїхала, з унітазу пити можна’. А ще, завжди маніпулювала своєю смертю ’ от я помру, побачиш тоді, виплачеш ще, наплачешся’. Мама жива досі.
Тато в дитинстві часто випивав, містечко маленьке, було дуже стидно перед сусідати та друзями, міг руку підняти на маму, часто ночували по сусідах, я дуже просила її щоб ми жили окремо, на фоні нервових стресів мене часто трусило, так що зуби цокотіли.
Зараз, мені 38, чудовий чоловік, дітей немає. Лишилась без роботи (закрили підприємство), поки дома, є житло та авто, чоловік військовий якби не війна, то через рік був би на пенсії, мали плани зайнятись чимось своїм більше для душі, ну і трошки для доходу.
Тато в дитинстві часто випивав, містечко маленьке, було дуже стидно перед сусідати та друзями, міг руку підняти на маму, часто ночували по сусідах, я дуже просила її щоб ми жили окремо, на фоні нервових стресів мене часто трусило, так що зуби цокотіли.
Зараз, мені 38, чудовий чоловік, дітей немає. Лишилась без роботи (закрили підприємство), поки дома, є житло та авто, чоловік військовий якби не війна, то через рік був би на пенсії, мали плани зайнятись чимось своїм більше для душі, ну і трошки для доходу.
4
О, як же я не люблю коли дорослі у своїх бідах винять батьків. Знаю, що завжди легше перекласти відповідальність на когось, а не на себе.
2
ой,швабра,не шкутыльгайтэ!
щас на тощий кефир спрос большой.
другое дело, что похоже у вас так же как и мне :нет равных ни на на суше,ни на море.
нет друзей-подруг,по моему менталитету,
взглядам ,духу.
страдаю .
сорян за ошибки.поздно,не до грамматики.
щас на тощий кефир спрос большой.
другое дело, что похоже у вас так же как и мне :нет равных ни на на суше,ни на море.
нет друзей-подруг,по моему менталитету,
взглядам ,духу.
страдаю .
сорян за ошибки.поздно,не до грамматики.
Не выдумывайте.
Даже те кто с папами растут, многие вырастают очень не уверены в себе. На уверенность в человеке влияют немного другие факторы, а не наличие или отсутствие одного из родителей.
Даже те кто с папами растут, многие вырастают очень не уверены в себе. На уверенность в человеке влияют немного другие факторы, а не наличие или отсутствие одного из родителей.
9
Це чудово! Я рада , що такі люди тут і є власним прикладом показують іншу реальність. Я так хочу дати це дітям,але ще боюсь нашкодити їм, не розібравшись із власними тараканами в голові
4
Моя мама когда узнала, что я поступаю на бухгалтера сказала, что я тупая, какой из меня бухгалтер. Я вообще с жиру бешусь, нужно за мужа держаться. А тогда у меня был богатый и жадный муж.
В итоге моя профессия скромно кормит меня 15 лет, удачно вышла замуж второй раз за мужа, который не нравился моим родителям, т.к. не богат. Им первый нравился.
Но! Когда мама приехала к нам в гости, сказала, что я молодец и все сделала правильно и как хорошо что я уехала из дома в 18 лет и живу самостоятельно. Да и вообще, она всегда знала, что я хорошо приспособлена к жизни с детства и своего добьюсь.
Но, блин, всегда все мои толстые подруги худышки)))
В итоге моя профессия скромно кормит меня 15 лет, удачно вышла замуж второй раз за мужа, который не нравился моим родителям, т.к. не богат. Им первый нравился.
Но! Когда мама приехала к нам в гости, сказала, что я молодец и все сделала правильно и как хорошо что я уехала из дома в 18 лет и живу самостоятельно. Да и вообще, она всегда знала, что я хорошо приспособлена к жизни с детства и своего добьюсь.
Но, блин, всегда все мои толстые подруги худышки)))
1
Молодець.
А в мене навпаки всі друзі в дворі говорили твоя мама така добренька, все дозволяє.
Мені реально дозволяли багато.
Водити додому кого хочу коли хочу, виносити іграшки, їжу, за зіпсуті загублені речі не карали, облік їх не вели. Хомячків, кошенят, собак заводити. Підібрала кішку маленьку, вона потім постійно плодилась, кошенята влаштували собі туалет срали, сцяли на паркет під шафою в коридорі. Я то лайно вічно вигортала і драяла. В нас нормальний ремонт був.
Потім ми з татом тих кошенят на пташиному базарі роздавали, розпихали по знайомих.
Ну один раз, навіть два я зробила поганий вчинок, то получила( за один раз), але пережила.
І ше мене майже не заставляли нічого робити. Порохи витерти, попилососити хіба. Чи допомогти коли генеральне прибирання. Дебільних, не дитячих обов’язків в мене не було як іноді тут жахи читаю. Одягали нормально, навіть модно( те шо хотіла, сама вибирала, або брат). Не жаліли останнє.
А в мене навпаки всі друзі в дворі говорили твоя мама така добренька, все дозволяє.
Мені реально дозволяли багато.
Водити додому кого хочу коли хочу, виносити іграшки, їжу, за зіпсуті загублені речі не карали, облік їх не вели. Хомячків, кошенят, собак заводити. Підібрала кішку маленьку, вона потім постійно плодилась, кошенята влаштували собі туалет срали, сцяли на паркет під шафою в коридорі. Я то лайно вічно вигортала і драяла. В нас нормальний ремонт був.
Потім ми з татом тих кошенят на пташиному базарі роздавали, розпихали по знайомих.
Ну один раз, навіть два я зробила поганий вчинок, то получила( за один раз), але пережила.
І ше мене майже не заставляли нічого робити. Порохи витерти, попилососити хіба. Чи допомогти коли генеральне прибирання. Дебільних, не дитячих обов’язків в мене не було як іноді тут жахи читаю. Одягали нормально, навіть модно( те шо хотіла, сама вибирала, або брат). Не жаліли останнє.
3
Ага, дуже вплинула радянська медицина, найбільше стоматологія і пологовий будинок (хоч то вже і не дитинство). В Добробут, приватні клініки все одно не люблю ходити. А в державних медичних установах вже і не пригадаю, коли була.
1
Хорошая семья, достаточно обеспеченная. Я 78 года)Вроде все любили. Но почему в мои лет 13 родители решили, что незачем меня хорошо одевать, я думаю в тогда стремные 90-е старались так обезопасить себя от возможных приключений моих. Твердили надо хорошо учится и ... одевали по страшнее.
А я была очень очень худая, с большой попой и 0 размером и ... плохой кожей.
Короче очень комплексовала, хотя даже такая нравилась мальчикам, но поверить в это не могла наверное. Стеснялась, шарахалась. Лет в 18 мою маму переклинило в другую сторону и она начала меня доставать темой ’чего это у всех парни а у тебя нет и ты людей шарахаешься’. К тому времени я начала уже зарабатывать, я айти)) и стала ’сколько можно покупать шмоток, ты тратишь все деньги’. Замуж вышла. Потратила 10 лет, чтобы привести в порядок вес, фигуру стиль волосы кожу научится красится. И теперь мама говорит подружкам ’у меня дочь красотка...’ добавляя при этом ’теперь это проблема мужа’
А я была очень очень худая, с большой попой и 0 размером и ... плохой кожей.
Короче очень комплексовала, хотя даже такая нравилась мальчикам, но поверить в это не могла наверное. Стеснялась, шарахалась. Лет в 18 мою маму переклинило в другую сторону и она начала меня доставать темой ’чего это у всех парни а у тебя нет и ты людей шарахаешься’. К тому времени я начала уже зарабатывать, я айти)) и стала ’сколько можно покупать шмоток, ты тратишь все деньги’. Замуж вышла. Потратила 10 лет, чтобы привести в порядок вес, фигуру стиль волосы кожу научится красится. И теперь мама говорит подружкам ’у меня дочь красотка...’ добавляя при этом ’теперь это проблема мужа’
2
Родители моего мужа, он 78 года, тоже не заморачивались его одеждой. Он ходил в школу с портфелем своего дедушки.
У родителей ’диагноз’ по сей день, когда родился у нас ребенок пришлось их вычеркнуть из нашей жизни, т.к. девчачьи вещи умершей сестры мужа, которыми не воспользовалась свекровь одевались нашему сыну с круглыми глазами ’а шо такого’.
У родителей ’диагноз’ по сей день, когда родился у нас ребенок пришлось их вычеркнуть из нашей жизни, т.к. девчачьи вещи умершей сестры мужа, которыми не воспользовалась свекровь одевались нашему сыну с круглыми глазами ’а шо такого’.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу