Вы когда нибудь забывали детей в маршрутке?

У вас детей нет

Не забувала, не знаю як таке можливо.
Сама в дитинстві сіла в тролейбус. Мені було 4 роки, брату 2. Мама тримала його на руках , а мені сказала триматись за ручку сумочки. А вона купувала білет в касі на зупинці. І під´їхав наш тролейбус, я знала його номер. Я вирішила піти і зайняти місце. Зайшла , сіла і ми поїхали. Я навіть не уявляла що я сіла сама, думала мама з братом теж зайшли, а вони лишились на зупинці. Там де ми виходимо біля дому мене ніхто не позвав на вихід. Я подумала може ми їдемо до тьоті , маминої сестри. На зупинці тьоті мене теж ніхто не звав виходити. Я вже запідозрила неладне. Потім зникло світло і тролейбус зупинився, водій сказав всім пересідати, люди толпою почали виходити і я за ними. Сіла в інший тролейбус і розплакалась. Вже тоді якісь бабки мене завели до водія. Він мені дав якісь цукерки і я всю дорогу стояла у нього за спиною плакала. Водій привіз мене в депо і завів до диспетчера. Там викликали міліцію . Диспетчера поприносили мені грушки, цукерки, щось там розпитували. Міліція прийшла в диспетчерську разом з моїм татом. Мама в той вечір загриміла в лікарню з серцевим нападом.
А так щоб забути свою дитину десь, то навіть не уявляю як таке можливо

Дякую. Підняли настрій ще

Вообще я много раз детей теряла
Однажды это было в Антошке детский магазин с 2 выходами в разных концах магазина и оба выхода на трассу
Засмотрелась на одежду смотрю а сына нет, он был с маленькой тележкой я кругами бегала от одного выхода к другому , оказалось он все время бегал за мной следом с этой тележкой и не мог догнать, кричал мама не мог понять почему я убегаю от него

Я раз только теряла. За руку ходить отказывалась 2 года. Стояли вместе, моргнула и нет ребенка, куча народу и не видно. Быстро кто рядом был пошли в разные стороны за 20 метров на перекрестке женщина остановила и стояли ждали.

А ха ха ! Класс !

Речі в камері схову забувала, дітей ні де - ні.

До речі дівчата, коли в мене дитина загубилась, то потім розповів, що він згадав мої настанови раптом загубиться. Це по-перше стояти на тому ж місці, де зрозумів, що загубився, нікуди не йти. Бо ми будемо ходити і шукати, а він повинен бути на місці. I ще одне - звернутись до будь-якої жінки, найкраще до мами з дитиною, вона з найбільшою вірогідністю зробить все правильно.

Йому було десь 5 років, але запам’ятав це і зробив точно як треба. Коли ми його знайшли, стояла жінка з дівчинкою, тримала його за руку, втішала. Дуже вдячна цій людині, що не повела десь його в інше місце до охорони наприклад, бо пошуки б затягнулись і тоді мене б до того часу точно інфаркт би розбив. Вже пливло все перед очима, я була ніяка.

Наверное мужа моего когда-то забили : постоянно переспрашивает в машине ли дочка.

Ой не могу )))

Я сейчас сижу и понимаю какой я придурок , вот тут никто детей не терял а раз по 4 каждого

В мене мабуть теж чоловік травмований, бо з квартири не вийде, поки не перевірить, що кіт не вибіг у тамбур )))) До речі, кіт ніколи туди не вибігає ))) Звідки цей страх у нього взявся, хз прям )))

Я старшую раз теряла в общаге, думала в окно выбрасываться, так как окна везде открыты и возле каждого окна выглядывала и думала если там, то тоже прыгну, нашла на лестнице на 3 этаже и двух не было еще, с 9 бежала, а меньшую в торговом центре в толпе, 5 минут как вечность тянулись….

20 років тому я працювала вихователем, то було, що забирала діток додому(телефонів ще у всіх не було) і декілька разів ночували у мене.

Это в фиксиках тоже показывали-правила,если ты потерялся

А детей сколько у вас?

Моя мати так скуплялась шо губила мене на базарі, аж два рази) але наскільки пам‘ятаю бистро знаходили

А взагалі то це дуже страшно... колись була на великому жд вокзалі і побачила стенд їх шукають, дуже заділи об‘яви з малими дітьми, і двурічні і до року дітки, деяких шукають роками судячи з дат на об‘явах

Мои выросли. Зи мною чогось це не сталося. А вы оправдывайте свое рас*яйство, как хотите)

Ну так це ні про що і не говорить.

Ну так и не пишите мне

у меня замечательные, самые лучшие родители, но казус случился. У мамы было мероприятие на работе и она попросила папу забрать меня с садика. А папа просто забыл, он поехал после работы домой, еще подумал, что мы с мамой в гости, наверное, пошли) До сих пор в памяти этот момент, когда всех детей забрали, а меня в дежурную группу, где я была одна.

Недавно, забираю дочь, последняя, стоят только одни ботинки мальчиковые, 26 размера, у моей 23. Я до сих пор не понимаю как мальчику обули наш 23…

Да, это ужасное чувство , тоже были такие мысли выбросится из окна

У меня коллега рассказывал как из школы забрал чужого ребенка и домой привез. Говорит сидел в машине ждал, подошел ребенок и сел сам сзади, шапочка как у его сына, красная, ну он и поехал домой с ним,тот молчал всю дорогу. Привез - не тот. Жена вышла встречать на улицу, чуть не убила, ездил потом в школу того отвозил обратно своего искал. А тот мальчик тоже сел типа машина как у его папы, и в телефоне всю дорогу молча игрался, не смотрел ни куда едут ни кто за рулем.

Двое

Не факт что ваши у мальчика может там еще и третий ребенок был не в своих ботинках

Ух ты ) представляю их лица
Я думала такое только в анекдотах бывает