Як заспокоїти свої емоції (життя під час війни)

Я охренела от нового сезона мастер шефа. Люди за гуманитарку дерутся, а тут куча еды в мусорку.

Понимают, почитайте мой комментарий выше.

а личико откройте и мы тогда все поговорим о 2014 г. это так к слову. У меня два частных заводика было в Донецке и никто нас не бомбил. А вините своих ждунов и любителей русского мира. Мы таких спасали из Славянска, а они потом у нас в Днепре кляли нас...так что молчите уж.

🌹🌹🌹

Автор, понимаю ваш посыл и ваши чувства, но смотрю как военные развлекаются, в юмор переводят, а ведь они смерть почти каждый день видят...ну не возможно постоянно ходить в трауре, так и психика поедет. Если что, мы на отдых никуда не ездим и дело не в деньгах, ждём окончания войны, но с друзьями встречаемся, в кино ходим, др справляем

Ну якщо людина не на війні то май повагу
Сьогодні теж бачила як напилися і танцювали, гидко було

А ще бісять, коли виїхали за кордон, і наче туристи постять фотки(
Заходиш на фейсбук, а там то похорони, то жопу в Іспанії на морі гріють, або на Ейфелевій вежі(

Фільтрація стрічок в соцмережах.
Прибрати всіх хто вас бісить.
Можна тимчасово заблокувати, не обов´язково видаляти з друзів.

Я зараз за кордоном
Сьогодні виїхали з малим до річки... шок
Скільки українців , компанії по 20 людей,музика ,танці
Мені чомусь стало дуже боляче
Бо хтось голодній в окопі,а самі розумні веселяться
Хоча до цього часу я не звертала на це увагу

Автор, я з Вами! Мене також ну дуже дратують веселі, дурашливі фото-відео які немов говорять- війна десь там, ну і насрати що там гинуть люди, мені ж так добре! Ось ми з чоловіком в Карпатах, ось мені квіти прислали, ось парфуми коханий подарував, ось я з дівчатами п’ю шампанське , бо вихідні итд… 🥵🤬🥵 Для мене це дно…
І як бляха тепер з друзями спілкуватися, коли ось такий контент в них проскакує…це просто ппц якийсь!
Я згодна, що зупинити життя підчас війни це також невірно… ну відпочивайте ви, ну радійте що коханий щось там подарував, але нахера це виставляти в соц.мережи?
Похвалитися перед друзями коли війна і можливо комусь явно не до сміху…🥲
Тим паче ще й на відео пригають, радіють горам, дуркують, веселощі транслюють… 🤦
На мою думку, раз аж кортить розповісти що тебе звозили в Карпати- ну вистав ти 1 фото себе на фоні гор і достатньо буде))) так ні, треба ж контенту назагружати з різних ракурсів, відео наснімати, де сніжочку радіє… 30- 35 год… а розуміння серйозності ситуації 0…

П.С. Можуть написати, що я заздрю ітд. Мені також чоловік подарунки робить, квіти дарує ітд., поїздок тільки немає, бо він ЗСУ.

Автор а в 14 році що ви робили? Тільки чесно.

Таке враження, що сім´ї військових тянуть на собі націю паразитів, яким пофіг, головне їх бубочка і самі вони в теплі. Вважаю ці емоції нормальними. В нашій ситуації воювати мають всі, по справедливості, лише тоді ми переможемо ворога. А так, хтось віддав найрідніших, а хтось гуляє. Я проживаю ці почуття, маю право. Поки перемога лише мрія, яку відпрацьовують власним життям і здоров´ям хлопці на передовій, решті суспільства прийдеться теж вирости морально і попрацювати над мрією, чи вже працювати на росію. Час покаже. Ситуація на фронті не на нашу користь, чого гуляти?!

По перше війна почалася ще в 14р ви з того часу в траурі?!
По друге в інших країнах теж були війни, ви не звертаючи на них увагу, жили нормальним життям.
Не можливо весь час жити тільки цим, психіка не витримує...
Треба підтримувати і бізнес і економіку. І продовжувати жити, бо завтра може не настати((

Я не хожу в трауре 24/7, и дни рождения отмечаем, и на мероприятиях собираемся, но за 400+ дней войны было возможно 50 дней, когда бы я не плакала из-за войны, потерь и глубокого чувства несправедливости.
Сегодня увидела фото красивого молодого парня с некрологом и опять слезы и отчаяние.

Я так стала ненавидеть подруг с дочерьми, которые говорят, что у меня растет мужик и он должен воевать, если надо. Пошли они нахрен все вместе взятые иикаждая в отдельности. Мне мой сын так же дорог, как им их принцессы. И ничего он им не должен

В мене батько музикант. Людині 60 років, але працює на весіллях та святах сімейних, бо треба гроші. Він з заробленого щось захисникам іноді купує. Теж було питання: які ж можуть бути свята. Але жити треба. І гуляння у 90% скромніші та тихіші. Почали спочатку розписуватися пари військових.
Питання до тих хто виставляє все напоказ, закордоння та якусь дурню.

Так ви і сама розважатися до річки поїхали

А який вік тих хто веселиться, мабуть студенти?

Після початку війни перестала показувати родинні фото з чоловіком і свої локації на Львівщині, оскільки мені здається, що це виглядатиме як туризм і хваст для тих, хто живе при фронті.
Харківщину і Харків показую, на річку там хожу.

при чому тут бомбив чи ні? що. люди не гинули ? хлопці не гинули? чи Іловайську не було?

Одне діло, тихо посидіти з дитиною біля річки, а інше- танці, алкоголь і шумні веселощі…

я не вам давала ответ, я ответила на пост анонима.

це міняє щось?

еще раз отвечаю, я не вам писала, ну... не наш с вами диалог. Отстаньте.

Ви мені нагадали одного чоловіка.
Заходе він значить до адмінбудівлі в обідню перерву, каже : «ааа, ви чай пʼєте… а у нас дідусь помер…».
Ми і замерзли. Наслухались тоді.
По-перше, мені з робочого місця не видно що у нього там трапилось.
А по-друге, я в свою обідню перерву вживаю їжу, щоб не загнутися як той дідусь.
По темі, можу сказати що я кожного дня виставляю в інстаграмі квіточки, букет, якщо чоловік замовив, чи просто щось гарне побачу, як йду з роботи/на роботу, скажу більше, захочу, голу сраку викладу, бо маю таку можливість, бо війна девʼять років іде, а життя не повинно зупинятися.

Я свое отбоялась,отплакала,все потеряла в 2014-2015, накрыло,конечно, в 2022. Но я живу,радуюсь жизни,отдыхаю,хожу в рестораны,езжу отдыхать,планирую лето и т.д. Я хочу жить. И никто не имеет права указывать,как мне жить

Це все не наша рідна Країна. Для чого порівнювати? Жити мають право люди як хочуть, афішувати - зайве. Дай Боже, щоб швидше цей жах закінчився!

Нащо перекручуєте? Ви самі все розумієте, що тема не про святковий пиріг...

Та ні, як раз про нього.
У нас в чаті міста нещодавно такий срач був, хтось запитав де купити торт, а жіночка почала саме ось так як автор волати, «який день народження, як вам не соромно, хлопці гинуть, а ви святкуєте», на силу заспокоїли.

Ні, тема про те, що автор хоче, щоб всі жили так, як вона хоче і нічого нікуди не викладали, але насправді хай хоч обгоцаються. Але мені така позиція не близька. Я зараз дуже обмежила своє інформаційне поле, повідписувалася від всіх, чия позиція мені не близька, зто купує у рашки, хто викладав радісні штуки після терактів у Києві, Вінниці, Дніпрі. Але я не вважаю, що всі мають вдягти траур та боятися дихнути тому, що зараз війна та у мене хтось на фронті чи загинув. Бо оті фото квіточок, книжок чи ще якусь хрінь так само може викладати сестра загиблого воїна, бо намагається повернутися до життя та втримати кукуху на місці, а хтось вдарився в покупки, щоб втамувати тривогу, а хтось намагається триматися та хоч на публіку хоробритися як може. Бо всі по різному справляються, уявляєте? І тільки на Порадниці тобі залюбки завжди розкажуть, як неправильно ти живеш, як не так зі своїми емоціями справляєшся і що тобі треба робити. І найбільше мене в цих постах бісить саме оця позиція «на крису». Типу святкуй, але тихенько. Їж полуницю, але щоб ніхто не бачив. Радій, але в тряпочку. Кому від того легше? Чим це допоможе нашим близьким там? Оця «прілічна поведінка».