Як ви зберігаєте спокій коли мама допитує?

говорите так
’ ’ ничего нового, все по - старому ’’
и несколько раз так скажите

Це ви просто так сприймаєте. А ваша мама хоче бути ближчою до вас, бо ви то найдороще, що є в їх житті. Подорослішають ваші діти, зрозумієте. В мене донька 15 років зараз дуже дратується, коли я їх про щось запитую, але при цьому тріщить годинами з мало знайомими людьми. В мене повне нерозуміння, як так

В мене діти підлітки 11, 14 р. Мама теж уже десь там час від часу треба. Але я їх не достаю.

Мама мене і за дітей допитує типу як це ти не знаєш чи зуби ранком почистили, може ще блін попу їм витерти?

Тобто вам все рівно на ваших дітей? Що їх турбує, які в них мрії, з ким води дружать, які в них бажання. Просто не дістаєте. Ну от в моєї 15 в порівняні з 14, то повний звиздець. Як може бути байдуже до власних дітей, мені незрозуміло. Мати за вас переживає, їй цікаве ваше життя, вона хоче бути близькою до вас. На жаль таким як ви розуміння цього приходить лише з тяжкою хворобою батьків або з їх смертю

О, я думала, шо то тільки я така нервова...
Ще допитування як сяк-так переношу, попередньо схрестивши пальці)) але коли мене просять ще фото! Більше фото! Нові фото! Це для мене точка кипіння 😡😡😡 бо в мене 4 дітей: 10 років і 4-місячні трійнята! Я прямо весь часу ходжу і фоткаюся! По сто кадрів обов´язково, щоб вибрати найбільш вдалий кадр!😡 Я часом не знаю, який день, і як мені дожити до вечора, а тут мене так мило просять, щоб свіженькі фото прислала🤪🤪🤪

Я багато знаю про своїх дітей бо вони самі мені все розказують, якщо вони не розказують або зайняті я не ломлюся до них в кімнату, не витягую з них все не допитую. Нащо?

Поки що....

Що поки що? Якщо постійно набридати дітям вони стануть ближчими? Навпаки. Це я як педагог кажу. Це психологія. Люди впускають з власної волі, якщо в їх життя вламуються без дозволу, спрацьовує захист.

Ну от коли ваші діти не будуть вважати за потрібне вам взагалі щось розповідати, тоді розкажете. А поки що у ваших такий вік, що все цікаве ще попереду

Вы просто не любите свою мать, она вам неинтересна, общение для галочки. Я уверена, ни на какую другую тему вы с ней не разговариваете. И вам это и не нужно. Хотя живёте в разных странах, вы за ней не скучаете. И она чувствует свою ненужность, чувствует, насколько вы далеки от нее, и пытается создать видимость близости, нормальной семьи. Хотя дочери у нее по факту нет.

Я все розумію. Але близькість не досягається допитами, відчитуваннями. Це трохи інше і це закладається в дитинстві, в дорослому віці складно уже.

Сестра!
Читаю вас і так ніби то я пишу! Такі самі допити, якщо я морожуся, то малого випитує, що їв, коли їв, скільки їв (якщо на її думку щось не так, відчитує мене)), малий вже навчився мене прикривати). В малого ж випитує де я була, коли пішла, прийшла і т.д.
Тут хтось радив, під час розмов грати гру, чи читати щось, в нас таке не пройде, бо має бути ідеальна тиша і увага, якщо ні - ми обоє з дитиною відчитані або образи і вибивання телефону. Якщо малий щось намагається їй донести, що йому би не хотілося детально розказувати про їжу, зуби і годину , коли встав, то вона відчитує мене, що це я його так навчила неповажати бабусю і я погана.
Причому такі допити лише на побутові теми, а якісь справді важливі речі її не цікавлять, ну там моє особисте життя (іноді хочу розказати щось, пожалітись, порадитись) чи робота її не обходять наче й нема цього у мене.
Маму дуже люблю, переживаю за неї, вона мені дуже рідна людина, але оці всякі штуки терпіти все важче...

Взаємно допит робіть, та такий, щоб вона сама відключала слухавку, та на деякий час втрачала зв´язок з Вами, а потім коли подзвонить, знову робіть їй прискіпливий допит, та уважно слухайте, що вона буде Вам говорити, а далі знову зеркальте.
Як вона, так і Ви, лише тільки так її можливо навчити розуміти щось, бо вона вважає, що Ви з нею однакові, ніби під копіювальну машинку зроблені.

А ви не працюєте, що у вас ж час по кілька разів на день говорити по телефону про всяку дурню?

Це буде залежати від наших відносин і рівня їх довіри до мене, ми з дітьми багато разом пройшли, я ніколи їх не залишала не відмовлялася їх зрозуміти. Я не знаю, що попереду, тільки Господь знає, але я буду берегти свій зв´язок з дітьми і з повагою ставитися до їх життя.

Ви уявіть як мені все життя з 7 місяців(віддали бабулі до 5р)не втстачає мами, не вистачає розуміння, що мама на моєму боці, підтримки і безумовної любові. На жаль це складно все.

Кажу мамі, щоб не лізла куди не треба, то не її справа . А що, треба якось по-іншому?
Хоч, моя мама зрозуміла, коли я в 18 років це їй видала, і більш настирних намагань не було.

Не дай Бог такое понять. Растворяться в детях и не иметь своей жизни это мрак. Мы с мамой созваниваемся 2 раза в неделю. У неё обширный круг интересов, и я не представляю как он может скатиться до узнать как мы ели/какали/чистили зубы.

Працюю. Три дні на лікарняному. Мама боються щоб не залежалася)

Тогда поговорите с ней об этом. Потому что из вашего текста в начале кажется только то, что мама вам не нужна и, кроме раздражения, вы к ней ничего и не чувствуете

Кожне ваше повідомлення пронизане ненавистю до мами

Я люблю свою маму, я і сама дзвоню мінімум раз в день. Але я не готова до допитів з пристрастями. Хочу сама вирішувати, що розповідати.

Хотеть знать о мечтах планах и т.д. не равно устраивать каждодневный допрос с пристрастием. И если с 15 летним ребенком это как то можно объяснить переживанием о неопытности и безопасности, то третировать женщину которая имеет двоих не маленьких детей это звиздец.

Нема ненависті. Є образи, з якими я працюю. Дасть Бог переживу.

Нупо всей видимости автор не делает с мамой чем-то делиться, поэтому мама вынуждена выспрашивать. Кроме того, я уверена, что это просто личное восприятие автора из-за ее неприязни к маме

Ну ось це вже ближче до теми. А то мама погана випитує вас

Мама не розуміє, що я маю право на своє життя, що можу щось сама вирішувати. Є вона і її рішення, іншим бажано підкоритися, якщо ні- ти погана людина.

Вона не погана, але мені це заважає спокійно жити.