Тільки приїхала до Німеччини з України.

Я через тиждень також їду в цей табір. Якщо не важко, напишіть скільки днів ви там пробудете і куди далі направлять

Сумщина багатостраждальна.
Бажаю побільше хороших і чуйних людей на вашому шляху.

Я тому і запитала. Багато евакуювалось з Липової Долини😒

Добре, напишу. Це ще невідомо, бо я приїхала вчора ввечері, сьогодні-завтра вихідні. Сказали, що з понеділка вже, але попередили, що в таборі можна бути до 14 днів. Розподіл- лотерея, куди направлять, але вибору немає.

В каком Вы городе? Есть группа Равенсбурга, где могут помочь советом

Автор, а Вы одна? Без детей, родственников выехали?

Да, я одна.
Мама осталась дома, она опекает своих родных сестер с инвалидностью: одна с Синдромом Дауна и вторая с болезнью Паркинсона, сама не ходит.
Они побоялись ехать уязвимые, кому мы нужны тут?
У меня еще брат родной остался там, он врачом работает, оперирует военных.
Я не замужем, без детей.
Уехала одна, с комом в горле, оставив всех своих...

Вам пропонують допомогу, ви не звертаєтесь. То що Вам ще казати?

Вы пересидеть или с нуля строить жизнь тут? Образование, профессия?
Если пересидеть и подкопить денег, то можно искать сразу работу. ЗП будет невысокой, но наши экономят и норм.откладывают.
Если строить жизнь тут, то немецкий. Ждите курсы и учите параллельно. Плюс признание диплома/профессии. Чтобы норм.жить, нужна норм.работа, а для нее нужен язык и местная бумажка о специальности.
И смотрите еще какой момент. Если вы готовы работать на низкоквалифицированной работе, то вам скорее всего не помогут с подтверждением специальности или ее получением, разве что пфлеге (уход за больными/стариками). Потому что специалист себя ценит и на уборки не пойдет. Это уже по опыту общения тут.

Чому не звертаюсь?
Я звернулась за допомогою у цій темі, люди радять, що робити.

Я вам написала, що можу порадити людину, яка може допомогти, все детально роз’яснити, а може і більше. Вона там, в Німеччині, багато нашим допомагає. А Вам не цікаво. Ви не питаєте. То нийте далі

https://t.me/help4ukrainerefugee2
много инфы, хорошие люди, разбираются и помогают

Хочу почати з нуля.
Так, у мене є дві вищі освіти: педагогічна і медико-фармацевтична.
Німецькою не володію зовсім.
Дякую за поради!

Дуже дякую!

в Тегелі чи Карлсруе?

А опыт работы?
Оба варианта требуют длительного признания и хорошего языка, от Б2. Но это реально, особенно если хоть что-то делать.
Успехов, все получится!

Досвід роботи є, але невеликий.
В освіті 11 років, у медицині - 3.
Мені самій 30 років.
Дуже дякую Вам ще раз!
Напевно, потрібно тоді починати з мови, як я зрозуміла тут з порад.

Блін. Так хочу виїхати всією родиною, бо тут не бачу майбутнього, 2 малих дітей і дуже страшно сидіти в Києві.
Всі кажуть про ппо, але це абсолютно не змінює те, що ризики вмерти або кожну тривогу бігати в сховищє в жахливих умовах підвалу лякають однаково. Хто блін збивав 6 і 2 річну дитину о першій ночі вдягаючи їх повністю за 5 хвилин?(це нереально бо сонні діти не вдягаються, а в ітрериці, що їх розбудили).
Я НЕ хочу, щоб я, мій чоловік, мої діти тут жили. Хочу поїхати але боюся.
Нажаль спочатку я і діти виїхали в Польщу, але повернулися, бо не можна було там далі лишитися (я за Україною ні секунди не сумувала, абсолютно) тепер не знаю куди і як шукати шляхи для виїзду родиною.

Оу, так у вас вообще все козыри )

Так це лакшері, бо ми як їхали бачили зали у церкві в Угорщині де просто тканиною на секції поділено і з дітьми на двоповерхових ліжках весь зал.

Добре, що Ви так бачите і допомагаєте мені також якусь надію у цьому побачити.
Я справді дуже вдячна!
Я налякана дуже, тому що мені потрібен контроль ситуації, щоб бути у спокої й раціонально мислити, однак він неможливий тут.
Ще й без знання німецької.
Нехай Вам щастить! Дякую за поради!

Та ні - українці такі і є. Волонтерю більше року - дуже неприємно здивована, що навіть ті, хто адаптувався, кому все пояснив і підказав - не вважають за потрібне допомогти новеньким - дуже мало хто навіть і на прохання відгукається.
Саме підле що бачу - крисятництво - я так це називаю - їм розповідаєш де є тафелі, магазини, де можна купити щось вигідне, але якщо самі що узнали - наприклад є якийсь тафель, де продають м´ясо, чи ось на Різдво церква запрошувала діточок - були подаруночки і ще кожній дитині по 20 євро - ці групки, що знали - нікооооому не сказали - і в групу містечка нашого не написали. Ось такі людоньки є...

И там и там

Автор, видихніть нарешті. Якийсь час доведеться плисти за течією. Бо від вас зараз не залежить майже нічого.
Що б радила я - розслабитись, на даний момент головне ви вже зробили. Слухати. Що балакають люди. Розмовляти. Хай навіть ’на дурочку’. Підходьте, питайте, перепитуйте, десь щось почуєте. Дві людини в кімнаті, готове харчування і душ на поверсі - повірте, це шикарні умови. Знайомтесь з людьми, просто поговорити, питайте їхні історії, розповідайте свою, спілкуйтесь, бо однозначно треба обростати новим колом знайомих, сама не виживете. З понеділка питайте в керівництва табору, що наразі ви можете зробити, які подальші ваші дії, які документи необхідно підготувати, що за чим треба робити. Наберіть на перекладачі і звертайтесь.
Найперше - це міграційка. Де вас мають зареєструвати за параграфом і вклеїти листок в паспорт з датою реєстрації. Але я точно не знаю, чи роблять це в первинному таборі, чи вже коли дістанетесь до остаточного місця. Це вам треба взнати, коли буде реєстрація. Далі відкрити картковий рахунок і чекати. Потім вас запросить до себе Джобцентр і почнеться ваш шлях. Будете чекати листи від установ. Але найперше - це реєстрація. З цього моменту починається нарахування виплат. Не з дня перетину кордону.
Стосовно житла - здебільшого його підшукує табір. Вони співпрацюють з арендними організаціями, там свої мутки. Але житло можливе лише з моменту отримання виплат. Це зазвичай пару місяців. І це означає, що ви вже повністю на балансі Джобцентру. Якщо ж хочете знімати за свої - будь ласка, можете шукати з першого дня і самі домовлятись.
Не бійтесь, все точно буде добре!

Мы приехали сами,минуя лагерь,но нам помогли найти жилье друзья,которые уже полгода жили в Германии. Они нашли жилье нам, учитывая,что нас 4 человека и ещё 2 животных и заключили предварительный договор, по приезду мы сразу поехали и зарегистрировались в лагере и в этот же день вьехали в свое жильё. Через неделю младший ребенок пошел в школу,через две недели старшая в гимназию,а мы на курсы. Оформление бумаг,страховок,карточек и т.д заняло месяц примерно,в Джобцентр мы только оформляемся. Но наш случай скорее исключение и нам помогали друзья и волонтеры,которые ходили с нами на термины. Нужно искать отзывчивых людей,есть группы в ТГ и ФБ, я ещё до отъезда читала информацию,которая помогла бы мне адаптироваться.

Я сейчас вот наблюдаю как украинцы «помогают» друг другу, зарабатывая на этом. Мерзко, если честно

У вас все легко:
1. Завагітніти.
2.Через 7 місяців вивезти чоловіка
3. Зняти за власні кошти квартиру
4. Здати квартиру в Києві
5. Чоловік працює- ви виховуєте дітей

Я також боялася. Просидів 1,5 роки у війні, я вже дійшла до тієї стадії, що мені страшніше залишатися в Україні, ніж їхати кудись у невідомість. Ми виїжджаємо через тиждень, і я абсолютно спокійна.

Там не бахмут,щоб изимать дітей,діток в них багато в селищі.Ще раз напишу,там немає ніякої обов´язкової евакуації.

Ищите по фб группам жилье. Мои знакомые через неделю приезжают в Германию с 4мя детьми. Они нашли в фб группе квартиру, мы съездили посмотрели, что там все ок. Это свои же, украинцы выехавшие из Мелитополя, публикуют что есть жилье. Но из группы 500 человек откликнулся только наш знакомый. А там пятиэтажка в два подъезда пустая стоит. Адрес не спрашивайте, тк это Нижняя Саксония и она новые заявки не принимает уже.