Поторописька• 18 августа 2023
а ваши пожилые мамы тоже такое говорят? а с какой целью?
постоянно мне говорит, что такого не было, что я все придумала (когда о прошлом говорим).
С какой целью она это делает? Дейсвительно уверена, что этого не было или не хочет признавать, что это было?
каак на такое реагировать?
если честно, очень бесит. Из-за войны, да уже и из-за ее старости переехала к ней. Скоро мозгами тронусь.
Мне 45, маме 75
С какой целью она это делает? Дейсвительно уверена, что этого не было или не хочет признавать, что это было?
каак на такое реагировать?
если честно, очень бесит. Из-за войны, да уже и из-за ее старости переехала к ней. Скоро мозгами тронусь.
Мне 45, маме 75
показать весь текст
2
10
13
41
331
0
Автор, стоп! Прекратите взращивать в себе это чувство вины! Вы не виноваты, что ваша мать не хочет есть борщ. Это не вы ее плохо кормите, а ОНА ест пустую картошку с целью подколоть вас.Она у вас отличный манипулятор и знает, как уколоть вас в больное место. Вам прямая дорога к психологу! Если хотите, могу дать. к кому я ходила, у меня было очень эффективно.
1
Моїй доньці - 15, і то вона вже згадує деякі речі з дитинства зовсім не такими, як вони були. Дитячий розум не здатен осягнути і запам´ятати всі нюанси. Хоча не заперечую, що деякі моменти згадуються правильно.
А ще я помітила, що в свої 15 років вона мені часто пригадує щось негативне, а все позитивне - наче й не було його.
А я навпаки пригадую з дитинства в основному хороші речі, хоча те дитинство в мене було набагато важчим, ніж у доньки.
А ще я помітила, що в свої 15 років вона мені часто пригадує щось негативне, а все позитивне - наче й не було його.
А я навпаки пригадую з дитинства в основному хороші речі, хоча те дитинство в мене було набагато важчим, ніж у доньки.
мне просто жаль ее. Она любит борщ и плов хотела, я приготовила то ,Что она хотела, чтоб ей было хорошо. Я себе бы не варила ни борщ, ни плов. А она получается давится картошкой, зная,что есть вхолодильнике ее любимые блюда.
Да, озвучиваю свою позицию. Она еще и орет на меня. я озвучиваю, что не буду с ней в таком тоне общаться и ухожу.
ПРосто, понимаете, у меня реальная обида очень сильная. И если бы с ней можно было это все обсудить, мне бы стало легче наверное. Я еще и из-за этого страдаю.
Да, озвучиваю свою позицию. Она еще и орет на меня. я озвучиваю, что не буду с ней в таком тоне общаться и ухожу.
ПРосто, понимаете, у меня реальная обида очень сильная. И если бы с ней можно было это все обсудить, мне бы стало легче наверное. Я еще и из-за этого страдаю.
все равно я виновата, так как она обиделась на что-то. надо было промолчать, или сказать то, что она хотела услышать, ну старый больной человек же. Психолога хочу, дайте, пожалуйста. Сколько она берет?
Моя мама теж зі мною сперечається, що такого не було. У неї склероз, тому хоч і дратуюсь, але не сильно. Просто надалі не згадую якийсь випадок. Через деякий час вона сама може його згадати, але зовсім не пам´ятає, що минулого разу сказала, що такого не було. Стара людина, вже як є.
Я не знаю, сколько она сейчас берет. я ходила к ней три года назад. Я не знаю, где сейчас она, по последним сведениям была во Львове, но она и онлайн принимает. Дайте почту какую-то, я не хочу светить ее координаты на форуме. И прекращайте играть в мамины игры в вечно виноватую девочку.
В мене навпаки син запам´ятовує якось по іншому. При тому що інші члени сім´ї пам´ятають по іншому.
Я після мікроінсульту не пам´ятаю десь 3-4 місяці свого життя от зовсім геть нічого.
І після сильного стресу , пару днів частково можу не пам´ятати.
І після сильного стресу , пару днів частково можу не пам´ятати.
1
1
1
Понимаю, у меня самой сильная обида на маму. И мне хотелось бы с ней многое обсудить. Но она больна и не в себе, поэтому это нереально.
В случае, когда возможности обсудить нет (даже если человек вроде рядом, но не слушает и отрицает), то можно писать письма. Не отдавать, а просто. И одного мало может быть, то есть повторять много раз.
Или поставить два стула друг напротив друга. На один садитесь, представляете, что напротив вас этот человек и говорите все, что накипело.
В идеале, конечно, к психологу, сама хотела бы, но нет пока возможности. Но ведь и с чего-то начинать нужно.
В случае, когда возможности обсудить нет (даже если человек вроде рядом, но не слушает и отрицает), то можно писать письма. Не отдавать, а просто. И одного мало может быть, то есть повторять много раз.
Или поставить два стула друг напротив друга. На один садитесь, представляете, что напротив вас этот человек и говорите все, что накипело.
В идеале, конечно, к психологу, сама хотела бы, но нет пока возможности. Но ведь и с чего-то начинать нужно.
Для багатьох людей простіше переконати себе в своїй правоті, раціоналізувати свою поведінку і з часом самому повірити, що все було так - це захисна реакція психіки, ніхто не хоче відчувати себе поганою людиною/матір´ю. Треба бути сильною особистістю, щоб визнати свої помилки, провину, налагодити стосунки. А покоління наших батьків взагалі цьому не вчили, гордість була однією з чеснот. Але це не виправдання вашої матері, просто пояснення.
1
Краще і ненапишеш. Всі ці розбіжності легко пояснюються тим, що люди не люблять запамятовувати свої погані вчинки, роздратованість, помилки тощо. Потім вони брешуть собі і оточуючим намагаючись підтримати свій образ хорошої людини, бо інакше жити важко і боляче.
Ще помітила тенденцію ’не п´амятати’ бо це не їм болить. Тобто матір може проявити роздратованість, зірвати свій гнів на інших і не мучитись через це, а ось образу та біль буде відчувати той, з ким це зробили. От і виходить потім що чим старіше тим святіше і ’не було такого’, а потім якщо наполягати то ’ой, навіщо це згадувати’.
Ще помітила тенденцію ’не п´амятати’ бо це не їм болить. Тобто матір може проявити роздратованість, зірвати свій гнів на інших і не мучитись через це, а ось образу та біль буде відчувати той, з ким це зробили. От і виходить потім що чим старіше тим святіше і ’не було такого’, а потім якщо наполягати то ’ой, навіщо це згадувати’.
1
о да, когда мой папик - алкаш и буйный подох, земля ему железобетонном,
у нас такая радость была.
хотя еще три года кошмары мучали, что он жив
у нас такая радость была.
хотя еще три года кошмары мучали, что он жив
нет, вы не правы.
Автор все правильно делает - она выговаривает свою боль.
а в какой способ - неважно
Автор все правильно делает - она выговаривает свою боль.
а в какой способ - неважно
это болезнь, глупо злится на диагноз. у меня такая же, причем очень кажется, что она это назло делает, может сделать что-то (я вижу) и сказать - я не делала. болезнь.
так образ хорошої людини - це якраз той, що має емпатію, розуміння та все таке..а для цього треба розмовляти, признавати свої помилки, вибачатися вміти. А людина , яка робить хєрню всяку, та потім бреше, що це не вона - хіба це може бути образом хорошої людини
1
моя говорит такое. Истории какие-то дикие придумывает, типа вот так вот было. На мои возражения заявляет, что она с ума еще не сошла. Видимо, с ума сошла я. Ну и ладно.
Ви праві і неправі рдночасно. Фішка в тому що ліпиться образ хорошої людини яка не робила нічого поганого. Отже всі вчинки що вибиваютьс з нього - ігноруються, а всі свідки - дискридетуються :)
І коли ви мамі, на чергові її розповіді, яка вона була свята матуся, згадуєте щось з минулого, то вона агресує
І коли ви мамі, на чергові її розповіді, яка вона була свята матуся, згадуєте щось з минулого, то вона агресує
ну не знаю) вона же бреше та знає, що бреше. І я знаю, що вона бреше. І, можливо (але я не впевнена) вона знає, що я знаю, що вона бреше. Якби це її розповіді були комусь іншому - то так, можна розповідати, яка вона чудова.
Есть поступок, за который мне безумно стыдно и гадко, стыдно перед самой собой, дочь его не помнит, по крайней мере никогда не вспоминала, а ведь это именно то, за что меня действительно надо отругать.
А вот какую то фигню она вспоминает((((
А вот какую то фигню она вспоминает((((
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу