Ковбой Хагис• 19 августа 2023
Материнство з гірчинкою((
Завжди думалала, що буду веселою і позитивною мамою. Навіть коли була вагітною зовсім ні за що не переживала, перший місяць після народження дитини прям на крилах літала. Далі мене накрив депресняк, це капець просто. Дитині вже 5 років, а я до сих пір не можу без сліз дивитись її дитячі фото. Згадую ті часи, як мені було дуже погано. Як через силу робила всі ті фото. Я творча людина, звикла що все має бути гарно, зі смаком. А тут рідна дитиночка... одягнута як попало, на голові шухер. І в альбом нема шо вибрать. А час вже не повернеш. Розумію, що все це моє ниття не на часі, але ж так погано на душі. Фото мають приносити радість, а не так як у мене. Дивлюсь і реву. Зі мною теж фото майже немає, бо я ходила як тінь. Сімейних теж немає, бо ми з чоловіком тоді часто сварилися. Не знаю для чого я це тут пишу. Просто захотілось вилити душу( Розумію, що головне здоров´я, але...
показать весь текст
13
1
17
46
1
Сейчас вас не поддержат, а обгадят по самые уши! Вчера ночью написала пост, так меня обгадили по самые нехочу! А душа требовала простой поддержки. Ну, есть люди, которые, видимо, самоутверждаются таким способом. Сочувствую Вам, автор, из-за сложившейся ситуации!
1
3
верите, моему ребенку уже 18 лет и я парюсь теми же мыслями...
но в другом направлении, не могу понять почему я травила себя тревожностью и плохим настроением
но в другом направлении, не могу понять почему я травила себя тревожностью и плохим настроением
2
Та и правда, давайте поддержим автора в её нытье. А то вдруг у неё потом не будет повода ныть, что вот ребёнку было 5 лет, а война, настроение плохое, ни одной хорошей фотки. И как тогда жить?
1
6
Мне было легче с 8 до 11 лет,когда период бесконечных болячек закончился, а подростковый период ещё не начался. Потом с изменениями в характере еще и опять болячки полезли.
Да, да. Это ж просто капец как сложно играть с собственным ребенком и «работать» мамой и жить как хомяк в коробке на всем готовом
Представляю, как сталевар стоит возле печи где температура градусов 200 и думает: Слава богу, что я здесь, а на дома с ребенком
Представляю, как сталевар стоит возле печи где температура градусов 200 и думает: Слава богу, что я здесь, а на дома с ребенком
1
У автора був складний період, коли дитина була мала. За це її ніхто не винить і навіть усі готові підтримати. Зараз є здоровий автор, здорова підрощена дитина, з якою можна робити купу всього, включаючи ті самі фотосесії. Але замість того автор сидить і страждає за минулим, одночасно втрачаючи теперішнє (але вже виключно з власної вини). То в чому її тут підтримати?
6
Я взагалі перестала фотатись після народження дитини. Завжди була як чурка заклопотана і неохайна. Зовсім не залишалось часу на себе та й бажання пропало.
Автор, самые ценные фото- это настоящие фото, а не примарафеченные. Вы эти фото будете с восторгом рассматривать через 10-20-30 лет и именно они будут вызывать живые эмоции, а не ппрсто любование красивой картинки.
Пройдёт время и вы это поймёте.
Пройдёт время и вы это поймёте.
Я, автор, з точки зору людини, яку б заставили розглядати фотки чужих дітей, то краще розглядати смішні домашні випадкові кадри. А не пластмасове убожество, де вся сім´я в однакових светриках перед пінопластовим каміном і з фейковими подарунками тужаться зобразити ’щасливу родину’ в ноябрі, буцімто Різдво, бо треба ж усім носа у фейсбуці втерти.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу