А чего все молчат? Налетайте.

Дорогой артист попался.

Там все серьезно. Зато последовательно, риторика не меняется.

Це у вашому сприйнятті є класи: багаті і бідні. Але у більшості українців поділ іде в інших категоріях: злодій чи ні. Можна скільки завгодно прикриватись гарним словом ’олігарх’, але суть не міняється від цього. У жодного олігарха в Україні нема чесно зароблених статків - все майно було вкрадене в держави в 90-ті. І хоч би як воно було ’оформлено законно’, всі все розуміють.
Тому і ’благодійність’ від олігарха сприймається як насмішка, чи як с з паршивої вівці... ’ але як привід для вдячності чи падання в ноги перед благодєтєлєм.
А якщо ще згадати 700млн для культурного фонду Марини з держбюджету під час війни, то тим більше.

Ні, вважаю, що жодна причетність до влади не псує, якщо у людини є сильний внутрішній стержень, і ідеали вищі за матеріальне.
Ви самі могли спостерігати когорту такий людей в перших скликаннях ВР, і не тільки в перших. Але їх мало, на жаль.

Це дуже цікаве питання ви підняли. А давайте на більш актуальному прикладі розглянемо його.
Ось була собі така хороша людина, як Володимир Зеленський. Талановита, доброзичлива, підприємлива. Гарний друг, чоловік, батько, керівник. І вирішив він взяти на себе велику відповідальність: допомогти українцям - вивести країну з кризи. І гадаю, що в іншому суспільстві він мав би потенціал це зробити, але ж Зеленський сам не зовсім розумів, яке в нас суспільство, тому йому здавалось, що все в нього вийде, тільки б йому не заважали. І люди теж так вважали, тому проголосували в більшості за ’Слугу народу’. А ще президент був досить нестриманий в спілкуванні, і людям теж це сподобались, тому що ц ж вони ’розбійники’, а не ми. А ще президент був дуже жалісливий і щедрий, тому міг, наприклад, подарувати дитині куклу, яка постраждала від дій батьківского комитета в дітсадку. Але ж йому навіть в голову не приходило, що таких дітей в країні тисячи і їх продовжують ображати і на всі таки випадки кукол не вистачить, треба приймати жорсткі заходи, але ж люди і так щасливі, не жаліються, чого турбуватись про таку дрібницю? А потім було що багато чого, довго писати, але ж починалось все ось так невинно.
Ви можете написати, що наш президент не мав достатньо сильного внутрішнього стержня. Але ж таких людей і справді дуже мало, це природньо, і такі люди зазвичай обирають для себе більш складну сферу, ніж бюрократія (а президент це бюрократ). Такі люди ідуть, наприклад в науку і, ризикуя власним здоров´ям і життям, створюють важливі відкриття. Або стають лікарями, які не жаліють себе для того, щоб врятувати якомога більше людей. Війскові, поліцейські, рятувальники, педагоги, соціальні робітники - багато таких професій, де треба мати високі моральні якості, тому що в твоїх руках беззахістні люди. Але президент це просто бюрократ, який керує країною. І суспільство в цієї країні може мати на нього і позитивний, і негативний вплив, як на людину - це залежить від того, що суспільство дозволяє йому або вимагає від нього.

Формально-за обсуждения действий модераторов. Но тогда были такие политические баталии и я была всегда весьма резка в выражениях по поводу результатов 2019 и возможного будущего страны (без нецензурщины конечно). Несколько моих тем сносили, комменты удаляли, несколько раз давали месячный бан. Весело было))

Печаль. Вот єто у нас конкретній уже культ личности боневтика. Слово не так сказал - расстрел