Виявилось, що я народжувала тільки для себе

Так и вы отвернитесь, считайте, что трусов и дерьмо из жизни выбросили

Сама в полном шоке.
С мужем как-то ещё вытянул, не знаю как. Остальным никогда ничего не нужно, никакой помощи толком нет вообще, всем наплевать, что даже те-же разводы, именно из-за отсутствия помощи хоть минимальной с детьми.
Потом ещё и расскажут, что дура, разведенка, мужика не удержала и прочее, прочее

Чем дальше, тем больше исключительно эгоизма. Автор, в каком вы городе?

Так і роблю, але мені це не подобається

Київська область

Ви точно описали мої відчуття. Повний 0 не очікувався

Держитесь. Может у вас есть шанс не развестись? Или уже никак?

Краще ви порадійте, що до вас ніхто не лізе. Тут скільки тем про свекрух, які носять котлети та передають консервацію або немиті яйця 🤣
Там люди так ´страждають´ від опіки родичів що обридатись можна читаючи.
Я наприклад, навіть не була знайома з свекруха, мої батьки живуть далеко. Але коли їм потрібна допомога, то ми завжди готові. Чи привезти на обстеження, чи купити дров, чи замінити вікна.
Вони в своєму житті напрацювались і навиховували дітей. Нехай живуть своїм життям, а ми своїм. Приїхали отримали взаємне задоволеня від спілкування, і до наступних свят. Рекомендую!

Вот вот
Я тоже не могла сказать что планировала кому-то скинуть детей.
Но вот например сейчас, детям уже 8 и 11
Бабушка воспитатель 2 месяц на работает, нам не сказала, так как я психанула и не разговариваю уже с ней из-за пох*изма и эгоизма.
За эти месяца ничего не деланья ни разу не позвонила ни одной из дочек спросить как дела или поговорить.....
Какое уж там посидеть, я вас умоляю.
Ничего никого не интересует, даже безработных. А уж, если бабушки ещё ’в тренде’ то там вообще

Та ні, розлучатись чи ні в мене постійні сумніви. Шлюб хилитає, але він ще тримається

Моя свекруха на свята придумує неіснуючі справи, то я давно перестала запрошувати

Ви доросла жінка, самі прийняли рішення одружитись, ви в батьків питали чи хочуть вони цього, коли сексом з чоловіком займались батьків питались, ні, так чого зараз ображаєтєсь. Ви народили, а перед тим як завагітніли ви казали батькам що вони тепер будуть няньками і повинні положити свое життя на ваших дітей. Чому ви вирішили що вони не мають права нарешті виростивши своїх дітей, жити так як їм хочеться. Я свою дитину дуже рідко залишала і то спитавши. І завжди вважала що не моя мати, не батьки мого чоловіка нам нічого не винні. Виростили, вивчили, іноді допомогають і я за це дуже вдячна. В батьків повинна бути своє життя, а щ онуками це вже по бажанню.

Але буває і інакше, в житті бачила такі приклади. Уявляєте!!?? наші знайомі літали на море, а дітей лишали з бабусею. Фантастика

Іноді допомагають? ..ну ну. Повчіть мене жити

Автор мені мама інколи допомагала- так інколи з чоловіком поїхати, або на літо тиждень два в бабусі! Нагадувала чесно кажучи розраховувала на себе і чоловіка! Більше страшніше було коли чоловік ’кинув’ саму закордоном з 5 дітьми (сам до коханки)...було тільки 1000 дол( віддали мені частково з/п в перші дні війни).Приїжджав до дітей - малому тикнув 100 євро дасиш мамі...інша сім´я- туди треба гроші виявляється..Отак виявляється - тому зараз будь кому скажу- розраховувати на себе треба в більшості! Чоловік обожнював дітей - і зараз він їх ’любить’,але в нього небагато грошей! Я чесно кажучи і на аліменти і не подавала- думала,що ж любить дітей то й сам розуміє,що вони мають щось їсти...

Обіймаю.В мене так само,але я вже це прийняла.Але ми маємо найцінніше:наших дітей.І це головне.

Розкажіть який вік у дітей? Я відчуваю, що з кожним днем стає трошки легше. Дітей вчу самостійності

Трьох виростила, моя мама та колишня свекруха іноді домомагали, бо теж працювали та мали молодших дітех, яких треба ставити на ноги. І карьєру зробила, два виша закінчила, так не просто, але не нереально. А діти йдуть в своє життя, вони не кидають маму, дуже рідко, коли матір прямо без допомоги, але спілкуються рідше, це теж нормально. Все це пережила, зараз мені трохи за 40, є робота, яку люблю і можу себе присвятити повністю, бо нема лікарняних, садочків, тренувань та іншого. Вчора взяла вихідний, бо онука до першого класу пішла, а могла б не брати. Сьогодні, з одним з синів з зустрілись, поснідали, зробили прокат на самокатах по парку, поговорили. Зараз на побачення збираюсь, це все я до того, що діти сепаруються і ми повинні сепаруватись і будувати своє життя.

10 років.Значно легше стало після 5 років,з дитиною.Але на душі стало легше,коли прийняла,що по іншому не буде.Мене більше тригеріло,що мої батьки досить равнодушно відносилися до онуки.Але тепер я знаю,що вони мають на те право,а я маю право так саме відноситися до них .Я не знаю,в чому справа,але у багатьох моїх подруг так

Так разве я об этом писала? Такая сепарация, как у вас - это отлично. Дети рядом, внуки рядом. Лучший вариант.
Там вон люди пишут, что их дети в других странах, ну звонят формально и для галочки. А они их поднимали в одиночку. И это грозит автору. Вы без мужа вырастили детей?

Дуже цікаво, а як родичі дізналися що вы надто розумна і надто успішна? Особливо коли вы сиділи в декреті, в чому ваш успіх полягав і розум? Із вами вирішили не спілкуватися,тому що спілкування із вами не приносить задоволення, при чому тут кара? Не тільки у вас є свої пріоритети, вони у всіх є, не знаю ні одну людину із якою би не спілкуватися за розум і за успіх, а ось за ’овняний’ характер так.

Так іноді, наприклад коли лежала в реанімації, і свекруху ніхто не просив, але вона сама з села приїхала і допомогла, і я дуже вдячна їй. Але я ніколи не нила і не казала що вони повинні сидіти з моїм сином. Я вийшла заміж і народила осознано, не для них, а тому ні тоді ні зараз не вважаю що хтось нам з чоловіком щось винен, я поважаю їх і вважаю що на пенсії вони мають право відпочити. А вас життю ніхто не вчить, тільки констатую факти, і ставлю запитання, а якщо ви создали тему, то будьте готові до різних думок, а не до піддакуваня вам. А вчити вас запізно. Бо якщо ви і до батьків з претензіями що вони вам винні, то зрозуміло чому вони не дуже хочуть допомогати. Кажуть стучить і вам відчинять, звертайтесь до людей з повагою і до вас також так будуть.

Може через те, що в декреті я сиділа у власній квартирі в новобудові? Як багато особисто у вас таких знайомих чи родичів? А бідних і нещасних всі люблять, бо на їх фоні посяяти можна

А характер вже який є

))) що за фігню ви придумали? У мене є знайомі із власними будинками із великими басейнами і тенісними кортом, ваша новобудова то квіточки, і в них все добре і з друзями і з родичам, в яких хрущі від батьків дісталися. Особисто я із маленького міста, зараз маю власну квартиру в Києві, власну новеньку машину із салона, як були теплі відносини із друзями і деякими родичами так і є, і є родичі із якими я не хочу спілкуватися, тому що із ними Не приємно спілкуватися вони не слідкують за своєю мовою, навіщо мені тот стресс, я не посягає на їх розум і успіх, хай сяє не в моїй присутності. Хоча я знаю дівчину яка сидить в новенький чотирьохкімнатній квартирі в єлітній новобудові в Києві сама, із думкою що всі не такі, вона умудрилась пересваритися із величезною купою родичів і своїх, і чоловіка, хоча там дуже дружні родичі, але то талант, і також і неї всі не такі і заздрять))) до речі якраз коли ми із чоловіком почали гарно заробляти, навпаки повилазили родичі і ’друзі’ які раніше не сильно цікавилися нами навіть переночувати в Києві безкоштовно, і то зиск від нас

Ну..народили. Це є Ваше бажання і свідоме рішення. Не зрозумілі Ваші скиглення зараз тоді. Потрібно відповідати за ВЛАСНІ бажання та рішення. Це ж ВАШІ діти.

Дякую, що відкрили очі. Де б я без вас?

Ну естественно, ДО замужества и ДО декрета, женщина понимает, что детей рожает только для себя. Я потому и удивлена, что у Вас что-то там оказалось и Вы типа не знали об этом)))

Ото ви прошарена. Не всі ж такі

Тю всегда пишут муж просил ребенка, умолял….

Я за свої рішення відповідальна. Мене мало турбує місцева масса, що намагається мені тут щось довести. Скоріш більше ось цей нуль в відношенні турбує, він неочікуваний виявився