Не можу витягти себе зі страждань по колишньому

Після 18 років шлюбу, під час перших місяців війни, мене кинув чоловік. У нас 2 дітей. На фоні стресу від війни це мене просто зламало. Вже більше року, а я не можу зібрати себе до купи і почати відчувати життя. Просто існую. Працюю, забезпечую дітей. Перестала посміхатися, коли нічим не зайнята (вечорами особливо) накатує жалість до себе і злість на нього. Що так вчинив. Що він будує нове життя, а я розчавлена . До інших стосунків зовсім не готова. Не хочу. Не уявляю іншого поруч ні з собою ні з моїми дітьми.
Головою розумію, що це все. Треба прийняти ситуацію і жити. А серцем не можу. Немає звідки черпати енергію і радість.
Раніше постійно мені дзвонив, писав, все зі мною обговорював по 10 раз на день . А зараз в мене просто пустота і біль від того, що стала непотрібною і чужою.
Просто поговорити хочу. Почути поради як вийти з цього стану. Хто таке пережив і справився.
Буду вдячна, якщо на таро хтось гляне, чи буде в мене ще особисте життя чи буду одна. Це так, для підтримки духу (незалежно від відповіді).