А Вы знаете людей, которые уезжали из страны 23.02.22?

А чому у родички була така думка?

Так многие и сейчас верят владе.

Може бути. Як варіант

Ну, справедливості заради, весь світ пропагував вакцинацію

Не весь світ, а тільки блазні з зомбоящиків.
Нормальні лікарі зовсім інакше говорили. Але хто ж їх слухав.

Вы понятия не имеете о том, сколько сейчас мед работников работает по специальности в Польше - только во Вроцлаве с начала войны уже 4-5 клиник исключительно с нашими врачами. Польша упростила прием на работу. Самое интересное - визит стоит ровно столько же, как и к местному специалисту. Желающих платить - достаточно.

Ну хто їм лікар.
Те, що вперше після розвалу совку в нас не 100% совкодрочерська влада - визнаю. Але те, що там купа зрадників щурів і просто тупих придурків - це факт. Маємо що маємо.

Я з іншої сторони Києва, не з Броварів, а ближче до Ірпеня, Бучі, і знаю, що ніхто їх спокійно не випускав, гатили у слід з усього з чого тільки можна було, переважно то були гради, ще діяли мобільні підрозділи, на жаль, на той час зброї було недостатньо, щоб усе те винищити. Вони далі просто не могли йти, не забезпечена було логістика, в них техніка ставала банально за відсутністю пального, і ставала легкою мішенню, а підвезти пальне бензовозами у достатній кількості з білораші виявилось неаби яким челенджем, звязок також не був забезпечений , аби вони лишились надалі, їх би таки винищили дощенту, враховуючи, що починалися поставки зброї в заходу, хоч і зайняло б це часу, від цього вони і тікали, плюс в них сипались інші лінії фронту на сході, туди треба було перекидати підкріплення, а резервів не було.

Вибачте за глупе питання. Що тревожного в ’вимкнути телефони’?
Дякую

Обнимаю, такие же чувства.

Я даже знаю о какой Юлии вы пишите).

знаю

Вибачаю.
Всі ваші посилання підтверджують мою теорію - Всі розумні люди розуміли, що до війни готується Рашка! Але ніхто не хотів в це вірити. Всі до останнього сподівались, що Пу на це не піде!
Да 80% людей не вірили навіть після того коли почули перші постріли. Да деякі сиділи у метро три тиждні і чекали, що все зараз закінчеться.
Чи ви вважаєте, що Зеленський мав план вторгнення і його скривав?
Не мав він нічого.

я из тех, кто знал но не верил (вот такая дура). В январе я подписывала договора своей компании с Метинвестом, и все удивлялась - почему они меняют раздел форс мажор, потом поняла. Наши партнеры настойчиво предлагали нам улетать из Харькова 15 февраля в Чехию, вывозили своих сотрудников и семьи. Мы прилетели с отдыха 12 февраля, вся в работе была...27 февраля отвезла документы мужу в военкомат, 13 марта уехал сын.

Пу сам не думав, що війна прийме такі обороти. Він сам у шоці… не такий план він малював щоб нас захопити.

Ну щоб не видно було по сигналу чи перейшли війська кордон. Принаймні я так подумала тоді

Тю. Відкрила Гугл , новини: дружина Медведчука швидко покинула країну. Пазл склався, а взагалі речі в мене були зібрані ще за 2 тижні

Не пропагандировал, а принуждал, применяя насилие и нарушая все права и свободы людей. Это разные вещи.

Мы уезжали из Донецка в июне 2014. Уже тогда проводники и начальник поезда были ЛЮДЬМИ с большой буквы и героями. Ждали людей с пустых мест, не отправились по расписанию. ’может не могут доехать, опаздывают’ . Кстати, кажется поезд и сотрудники были мариупольские. У них тогда ещё было все спокойно.

Я передчувала, всім говорила, чоловіка сльозно просила виїхати за кордон. За місяць до війни поїхали в Буковель. Але настрою зовсім не було, їхати не хотілось. Чоловік умовив, що якшо шо, зразу поїдемо по дітей і вернемось з ними в Буковель, бо тут буде безпечно. Мама, сестра - всі сміялись з мене і запевняли, що я тю-тю. Я це їм тепер згадую час від часу. Але саме в ту ніч я солодко спала і прокинулась дитину в школу збирати.
Старша дочка в Києві живе, а ми на Сумщині. Вранці 24го я вимкнула будильник і здивувалась, що донька звонила з 4 ранку разів 5. Перезвонюю, а вона каже - війна, нас бомблять. Я сиділа в ступорі. Хоча ніби ж морально готувалась. Перші 3 дні був депресняк страшенний, просто жити не хотілось. Потім був страх, бо вони підбирались все ближче. Потім була Буча і страх став ще сильнішим. Засинала годин в 4 ранку, спала по 2 години, телефон з рук не випускала. Кожен ранок починався з дзвінків рідеим та переписки з подругами в нашому чаті. Чепез пару тижнів прийшло полегшення, якась подоба адаптації, а більш-менш схоже на нормальне життя - аж в літку. Так нікуди і не виїхали

Питання, як саме готувались ми, розуміючи невідворотність.
Щодо плану я взагалі нічого не писала, проте деякі іноземні видання за даними розвідок західних країн навіть публікували основні напрямки вторгнення раші.
Проте всередині країни в публічному інфопросторі відбувалось приблизно таке: кацапські війська біля кордону - то захід нагнітає «гірше, ніж соловйов та скабєєва», не відлякуйте інвесторів, «нам не нужна паника, нам нужно стабилизировать экономику», підвищити видатки на оборону - «это популизм» (за кілька днів до вторгнення), та й загалом збільшувати фінансування армії - значить, не буде можливости будувати дороги і т.д. Хтось евакуйював з небезпечних районів та міст сиротинці, будинки літніх людей, інвалідів, музеї тощо, коли розуміли дуже високу вірогідність повномасштабної?
Вторгнення… «мы не думали…русские тоже люди», потім прохання про допомогу, закрити небо і так далі. А, ще в якомусь моменті НАТО було погане і не потрібне нам, але швидко затихло.

В моем городе?

А чего ради мне переживать о выехавших? У вас же всё хорошо там, живите себе. Ребятам нашим мы помогаем, не волнуйтесь, без оглядки на выехавших, мы в гуще событий и не забываем про армию, в отличии от большинства уехавших. И знакомой вашей передайте, что её паста на фронте скорее всего не понадобится, на передовой нужны: бк, шлемы, турникеты, кровоостанавливающие препараты, носки, нижнее белье, теплая одежда, лекарства, берцы, жилеты, перевязочный материал, квадрокоптеры, автомобили, тепловизоры, сухой перекус, одежда в госпиталя раненым, тапки(левые) и многое, многое другое. Но откуда вам об этом знать, главное что вас это не касается. Да, мне всё равно на таких сограждан как вы и на выехавших за пределы Украины в принципе, мне некогда о вас думать. Я думаю о тех кто рискует своей жизнью на передовой. Счастливо оставаться

В моем

Всі ми розуміли, що буде війна, вірити не хотіли. Останні тижні просила чоловіка поїхати за кордон. Сама не могла, у сина протермінований паспорт, дочці 4 міс ще не виготовила. Розуміла, що чоловіків не випустять. Але звідки я могла це знати? В ніч з 23 на 24 я не спала. Було зрозуміло, що вже йде вторгнення. Я просто всю ніч читала і плакала. Чоловіка не будила, так як напередодні посварились, він сказав, щоб я перестала істерити, війни не буде. Розбудила о 7 ранку, сказала, що війна. Не повірив, сказав збирай дитину в школу. Я кричу, яка школа - ВІЙНА. Бомблять міста. Вийшов покурити з телефоном, зрозумів. Ми зі спокійного регіону. Читаю вас дівчата і розумію, що на лінії фронту чи в окупації я б не вижила, які ви сильні. Я не спала перші два місяці майже зовсім. Немовля на руках, а я, як в ступорі, живу тільки новинами. Я не могла усвідомити.

Їй знайомі з мерії чи щось таке сказали.

Мене так’ мутило’ десь з 20 числа. Майже не спала, не їла і майже нічого не робила вдома. Після виступу хуйла було зрозуміло, що розпочнуться активні бойові дії. Але не в таких масштабах. Коли мене питали чи віриш ти в ту карту з поділом України, відповідала, що ні, хіба що все їм вдасться легко з Донецькою і Луганською. Я в ті дні передивилась багато документалки про Грузію, Чечню. Але мозок мабуть не хотів сприймати можливість таких звірств і такого розвитку подій. Ніхто з мого оточення не виїхав завчасно, ні багаті , ні бідні..але я з Луцька. Якби проживали ближче до фронту, ситуація була б, напевне інша.
Я часто згадую, як тут писали дівчата з Маріуполя, що робити..буде, не буде..нема стільки грошей, щоб сидіти невідомо скільки...

Получается, знали те, кто при власти и около, знал крупный бизнес, знали посольства, в общем, все кроме простых людей, ну да, какое дело до народа.

Та поняли уже все, что спасайся кто может, вот и разбегаются кто куда.

Такой герой зе, что слов б.. нет