Свекруня• 02 октября 2023
Мій стан мене лякає
Останім часом в мене взагалі немає сил і бажання щось робити, не уявляю як я маю вийти з декрету, як все встигати, ходити на роботу і приділяти увагу дитині. Дитину народила після 35+, безмежно його любимо і бажаємо йому щасливого майбутнього. Але не знаю як себе взяти в руки і знайти сили.
Навряд чи я тут знайду відповідь, але інколи треба думка зі сторони, можливо мені допоможе
Навряд чи я тут знайду відповідь, але інколи треба думка зі сторони, можливо мені допоможе
1
30
0
Просто устали и вымотаны в декрете, ребенок маленький? Надо отдыхать от рутины, хотя бы раз в неделю чтобы кто-то брал на себя ребенка
2
Я теж мама 35+ з такими ж думками. Няня на 4-5 год на 5 днів - бачу в цьому надію. Сума буде 15-20 тис на місяць
2
Не допомагає, немає кому допомогти. Але мене лякає мій стан, активності ноль просто. Роблю саме необхідне
1
Анализы бы сдать посмотреть нет ли дефицита Вит. И что с щитовидкой . А так я вас понимаю . Я тоже так думала … ничего потом вошла в режим и организм привык . На выходных в субботу всегда сплю
1
Це накопичилася втома, як фізична, так і моральна. Плюс тиск суспільства, що чомусь жінка всім винна. Але у добі всього 24 години, тому самій по всіх фронтах встигати нереально.
4
Здавала аналізи, є незначні порушення, щитовидна теж є завищені показники. Серце перевіряла теж недавно. Але до ендокринолога не дійду ніяк
Безмежно вдячна всім хто написав, не уявляєте яку підтримку я отримала зараз. Бо я вже думала, що я лінива і проблеми в мене з організацією свого часу, що я якась не правильна і моя дитина варта більшої уваги, ніж я її даю
В мене теж була така ситуація. Народила в 33. На все сил не вистачало. Я зробила вибір на користь дитини, а не кар´єри. Дякувати чоловіку, він підтримав.
Життєвої енергії на все просто не було. Не жалкую. Принаймні, дитина бачила поряд уважну і не замотану маму.
Вам співчуваю і розумію.
Життєвої енергії на все просто не було. Не жалкую. Принаймні, дитина бачила поряд уважну і не замотану маму.
Вам співчуваю і розумію.
Все же надо рожать до 30ти, пока куча сил и здоровья, да и относишься ко всему проще. И к 35ти уже взрослый ребенок, можно спокойно заниматься карьерой.
3
4
Напишу о себе. 2 года назад устроилась на работу с 9.00 до 17.00. Подъем в 7.00, полчаса утренний кофе и поехало - завтрак на троих, мытьё головы, укладка, мейк, бужу детей, дорога на работу 25 мин. В 17.30 прихожу с работы - закупка продуктов, готовка, мытьё посуды, иногда стирка, уборка - это то, что практические ежедневно. Три раза в неделю - тренировки в спортзале, завезти ребенка на кружок и подождать, встречи с подругами где то два раза в неделю. Выходные - дача, курсы. Как я выживаю, понятия не имею. Как то втянулась в ритм, наверное. Мне 45
1
3
Автор, очень понимаю вас, на мне одной третьеклассница и двухлетка, очень тяжело самой с детьми, нет времени на себя. Иногда накатывают депрессивные настроения, я стараюсь получать радости в малом, прогулка в красивом месте, вкусный чай, хороший фильм или музыка. Это депрессия, нужна вам помощь и смена видов деятельности.
1
100%, але в нас склались так обставини. Ми вирішили, що потрібно спочатку щось мати за спиною, потім народжувати дітей і це все затягнулось, потім було складно завагітніти, роки пролетіли. Я теж рахую, що при можливості, потрібно народжувати раніше
3
Це нормально) я в 36 народила третього) уявляєте як воно? Часом хочеться просто в туалеті закритися і сидіти просто там. Але нічого, старша в школу, середня в садок, молодший зі мною і живу далі. Знаходжу приводи почастіше з дому кудись вийти.
1
Мене моя подруга теж не розуміла. Вона такий собі заєць -енерджайзер. Двоє дітей, дача, робота. Все кипить, вона на позитиві. Я для неї виглядала лінивою неробою. Шо там та маленька дитина, це ж легко..
Я спочатку переймалася, а потім зрозуміла, що мені перпендикулярно, хто там і як мене оцінює. Мене підтримує чоловік, я бачу кожен крок свого малюка, росту разом з ним. І заспокоїлась.
Я спочатку переймалася, а потім зрозуміла, що мені перпендикулярно, хто там і як мене оцінює. Мене підтримує чоловік, я бачу кожен крок свого малюка, росту разом з ним. І заспокоїлась.
3
Дякую. Ви просто втомились від декрету, але ситуація зміниться, коли прийдеться багато встигають. Удачі вам
1
Не соглашусь. Первого ребенка родила в 27, третьего - в 36. Это небо и земля. С первым тряслась над кучей моментов, слушала дурные советы и мучалась, с третьим просто кайфую на позитиве, потому что опыта прилично, другой взгляд на жизнь. Сил не скажу, что сильно меньше, чем в 27, скорее наоборот, потому что не волнуешься по мелочам и не делаешь лишних телодвижений от незнанию. Может это конечно из-за того, что ребенок третий, но у меня старшая была такой нервный ураган, что будь бы третий единственным, то я бы вообще, как на курорте в 36 была)) все познается в сравнении.
Я трохи молодша, мені 30+, так сталось що прийшлось вийти з декрету, дитині 1,5 роки. Мені важко, я ще сподіваюсь що втягнусь в ритм.
Так само було, ще й в декреті засиділася 10 років, бо закрилося підприємство, на якому працювала, виходити було нікуди, та й боялась, що не справлюсь. То у віці 43 роки почала шукати роботу, пару раз мені сказали, що я не повинна працювати за фахом після такого. А мені стало обідно. Знайшла роботу, відчула себе людиною, та і діти змогли без мене справлятися, я навіть у відрядження на 8 днів їздила, в іншу область. Бажаю Вам повірити в себе, і все буде добре! А зараз робіть щось, на скільки вистачає сил.
2
Я здавала вітамін Д, В12, залізо, феритин, глюкоза - це базові. Краще дійсно з лікарем проконсультуватися
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу