Повернення додому

а мені вже ясно навіщо

Я вообще в Херсон хочу вернуться. Но переживаю за ребёнка, поэтому сижу в Киеве. На сьеме и без работы

Ну щось типу такого і хочу почути. Чому люди повертаються, до кого, зо їх тримає там....як почуваються по поверненню.

вы тут вряд ли найдете много откликов, или понимание, тут не любят проблемы беженцев)

А ее не можу... Розум каже лишайся, а серцем і душею хочу додому. Щодня прокидаюсь з думкою ’що я тут роблю’...життя на паузі...і треба вже визначатись , бо заганяю в депресію і апатію сама себе

У мене з знайомих ніхто не повернувся, всі якось прилаштувалися за кордоном

Якраз в тому й річ, що шукати негатив не приходиться....він просто скрізь, в кожній новині з дому. А позитивних менше, тому і шукаю зачіпку, що типу ну так, складно, війна все таки, але ж люди живуть, життя йде, ну має ж бути щось і хороше ..треба тільки знайти якусь опору.

Милые женщины, вот объясните мне глупой. Ну реально не понимаю этих фраз о том, что ’выезжаем, возвращаться не планируем, надо дальше развиваться’ и т.п. Рано или поздно, скорее рано, т.к. ресурсов на затяжные войны ни у кого не хватит, война закончится, пройдёт полгода и... большинство ведь попросят на выход. Легально остаться сможет небольшой процент самых способных и востребованных. На каком основании остальные собираются осесть в Европе? Они помыкаются и вынуждены будут вернутся. И что их будет ждать на родине? Уже сейчас рушатся многие семьи, теряются друзья, связи, люди отвыкают друг от друга. Не получится ли так, что те, кто уедет воспользовавшись подвернувшейся возможностью, в итоге окажутся у разбитого корыта?

Я вообще в Херсон хочу вернуться. Но переживаю за ребёнка, поэтому сижу в Киеве. На сьеме и без работы

Милые женщины, вот объясните мне глупой. Ну реально не понимаю этих фраз о том, что ’выезжаем, возвращаться не планируем, надо дальше развиваться’ и т.п. Рано или поздно, скорее рано, т.к. ресурсов на затяжные войны ни у кого не хватит, война закончится, пройдёт полгода и... большинство ведь попросят на выход. Легально остаться сможет небольшой процент самых способных и востребованных. На каком основании остальные собираются осесть в Европе? Они помыкаются и вынуждены будут вернутся. И что их будет ждать на родине? Уже сейчас рушатся многие семьи, теряются друзья, связи, люди отвыкают друг от друга. Не получится ли так, что те, кто уедет воспользовавшись подвернувшейся возможностью, в итоге окажутся у разбитого корыта?

а мені вже ясно навіщо

то вам надихнутись потрібно чи вже ні?

Вибачте, я з вами не хочу вести діалог, відчуваю якусь притензію і купу питань , наче провокуєте на сварку.

а мені вже ясно навіщо

У мене з знайомих ніхто не повернувся, всі якось прилаштувалися за кордоном

А серед моїх багато повернулися,а більшість і не їхали нікуди.

От на це я Вам відповім.100% за кордоном новини з України сприймаються по іншому, негативно все. Так, я спілкуюсь з двома подругами, одна з них живе в Австрії, то в неї такі панічні меседжі, як все погано/страшно/важко/небезпечно і т.д. в Україні.
Просто звідти все сприймається інакше. Люди, які залишились в Україні, вже прийняли той факт, що у нас війна і призвичаїлись жити життя так як воно є.
Тут і діти народжуються і весілля святкують.
Ви ж не будете повертатисьна лінію фронту.

Як мінімум,варто поїхати у відпустку і визначитись.

От на це я Вам відповім.100% за кордоном новини з України сприймаються по іншому, негативно все. Так, я спілкуюсь з двома подругами, одна з них живе в Австрії, то в неї такі панічні меседжі, як все погано/страшно/важко/небезпечно і т.д. в Україні.
Просто звідти все сприймається інакше. Люди, які залишились в Україні, вже прийняли той факт, що у нас війна і призвичаїлись жити життя так як воно є.
Тут і діти народжуються і весілля святкують.
Ви ж не будете повертатисьна лінію фронту.

Ні,в Херсон точно не треба зараз.

По відчуттям, хочу вже їхати ...і пофіг на зиму і що може бути...відчуваю наче якщо буду тягнути до весни, то затягне і все....А з іншого боку, я кажу що пофіг, але насправді можу виявитись не готовою до того як це жити без світла і тепла по кілька днів..бо не було такого досвіду.

Автор, я с ребёнком подростком выезжали 2 раза. Я из Киева. Первый в марте 2022, в августе перед школой вернулись. Ребёнок все мозги вынес, что хочет домой. Второй раз выехали в начале декабря, уже в другую страну, пережить зиму. Через 4 месяца вернулись. Да, мы очень благодарны за помощь тем кто нас принял, все было супер. Но эмигрировать в планах никогда не было. Здесь моя семья, родные, дом и вся жизнь. Сразу же нашла хорошую работу. Не жалеем, что вернулись. Верю, что зимой все будет нормально.

Гарантій взагалі зараз ніде немає. Убезпечити себе від усього неможливо.
Я б точно їхала додому, якби так мене колбасило психологічно. Найбільш вимотує ота невизначеність.

Так і є. Вже нічого не радує, не приносить ніякого задоволення, невизначеність вимотує.

Скажіть а не повернулися зі знайомих, ті хто повною сім´єю виїхав? Маю на увазі жінка, чоловік, діти..