Мені дивно було чути, перебуваючи тут, в українській армії, про існування дискримінації щодо жінок-військовослужбовців.
Я неодноразово мав честь зустріти дівчат, які своєю сміливістю та бажанням захищати рідну неньку могли дати фору багатьом чоловікам.
У державі з 2014 року статус учасниць бойових дій отримали близько 7 тисяч представниць прекрасної половини.
Українки воюють на фронті нарівні з чоловіками. На своїх тендітних плечах вони винесли неймовірне навантаження перших років війни, допомагаючи як бійчині, медсестри, волонтерки, дружини та матері.
Сьогодні в ЗСУ на захисті Незалежності службу несуть понад 25 тисяч співгромадянок. Це майже 10% від усього складу Збройних сил.
Жінки в армії – це нормально, і це моя позиція. Вони мають рівні права з чоловіками в такій небезпечній справі, як військова. Однак достатньо лише трохи заглибитись у тему, і можна побачити купу рудиментів старої системи, які дісталася нам у спадок від радянської армії.
Наприклад, в українській армії досі немає жодного генерала-жінки. Лише 70 із них мають офіцерські звання полковника та вище.
Тільки на другий рік війни, завдяки громадськості, Міноборони розширило перелік військових спеціальностей, які можуть займати українки.
Логічних причин для цього обмеження не існує. Більше того, за даними Річного звіту НАТО про гендерні перспективи у збройних силах союзників за 2016 рік, понад 96% членів та партнерів Північного Альянсу відкритими для жінок зробили абсолютно всі військові спеціальності. А ще в 2008 році Енн Данвуді стала першою американкою-чотиризірковим генералом в історії США, що є найвищим військовим званням в армії.
У нас, на жаль, до цього поки що далеко.
Ось, наприклад, норми, які регулювали питання переведення жінок-військовослужбовців на контрактну службу або в запас. Згідно зі Статутом внутрішньої служби Збройних сил України, жінок-військовослужбовців, як правило, не призначали до складу добового наряду.
Їх могли призначити лише в їдальню готувати їжу, посильною в штаб або черговою в лазарет. Охороняти зі зброєю в руках спокій побратимів вважалося не під силу представницям тендітної статі.
Інший приклад – Закон України "Про військовий обов´язок і військову службу". У цьому документі зазначалося, що перейти на контрактну службу мали право лише громадянки віком до 40 років.
Ця норма виглядала ще більш нелогічною, тому що в тому ж самому законі віковою межею для жінок, які хотіли вийти в запас, було 50 років. Для чоловіків ця межа складала 65 років для вищого офіцерського складу та 60 років для всіх інших.
Але найбільш разючим прикладом дискримінації були норми про те, що всіх жінок-військовослужбовців, незалежно від отриманого на військовій службі звання, переводили в запас другої категорії, прирівнюючи їх до військовозобов´язаних чоловіків, які взагалі не мали військової спеціальності або не проходили військову службу.
Ця норма про неврахування звання для жінок, які виходили в запас, не тільки принижувала роль української бійчині в ЗСУ, але й обмежувала її соціальні права.
Згідно з законом "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", грошова допомога звільненим зі служби виплачується в розмірі окладу за військовим званням.
Також військове знання, яке військовослужбовець мав на час свого звільнення, враховується під час нарахування пенсії. Відповідно, українки не мали права на це врахування.
Чим керувалися автори цих норм, мені невідомо. Особисто я миритися з цими дискримінаційними нормами не збирався.
Минулого тижня Верховна Рада проголосувала за законопроект №6109 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях".
У цьому документі зазначено, що жінки проходять військову службу на рівних засадах із чоловіками. Відтепер наші співгромадянки нарівні з чоловіками приймаються на контрактну службу.
Знято вікове обмеження в 40 років. Скасовано дискримінаційну норму про неврахування військового звання.
Своїм голосом та активною позицією на захист рівних прав та можливостей для жінок в армії я мав за честь долучитися до цієї перемоги.
Сьогодні українська армія є втіленням змін, які відбулися в суспільстві з 2014 року, прикладом волі українців до свободи та незалежності.
Однак сам по собі інститут армії важко адаптується до викликів сучасності, боляче сприймає зміни. Стандарти НАТО, до яких ми так прагнемо наблизити свою армію, вимагають від влади більш активної політики з реформування ЗСУ, у тому числі і в питанні забезпечення рівних прав та можливостей для наших співгромадянок.
Сергій Рудик, народний депутат України
Я неодноразово мав честь зустріти дівчат, які своєю сміливістю та бажанням захищати рідну неньку могли дати фору багатьом чоловікам.
У державі з 2014 року статус учасниць бойових дій отримали близько 7 тисяч представниць прекрасної половини.
Українки воюють на фронті нарівні з чоловіками. На своїх тендітних плечах вони винесли неймовірне навантаження перших років війни, допомагаючи як бійчині, медсестри, волонтерки, дружини та матері.
Сьогодні в ЗСУ на захисті Незалежності службу несуть понад 25 тисяч співгромадянок. Це майже 10% від усього складу Збройних сил.
Жінки в армії – це нормально, і це моя позиція. Вони мають рівні права з чоловіками в такій небезпечній справі, як військова. Однак достатньо лише трохи заглибитись у тему, і можна побачити купу рудиментів старої системи, які дісталася нам у спадок від радянської армії.
Наприклад, в українській армії досі немає жодного генерала-жінки. Лише 70 із них мають офіцерські звання полковника та вище.
Тільки на другий рік війни, завдяки громадськості, Міноборони розширило перелік військових спеціальностей, які можуть займати українки.
Логічних причин для цього обмеження не існує. Більше того, за даними Річного звіту НАТО про гендерні перспективи у збройних силах союзників за 2016 рік, понад 96% членів та партнерів Північного Альянсу відкритими для жінок зробили абсолютно всі військові спеціальності. А ще в 2008 році Енн Данвуді стала першою американкою-чотиризірковим генералом в історії США, що є найвищим військовим званням в армії.
У нас, на жаль, до цього поки що далеко.
Ось, наприклад, норми, які регулювали питання переведення жінок-військовослужбовців на контрактну службу або в запас. Згідно зі Статутом внутрішньої служби Збройних сил України, жінок-військовослужбовців, як правило, не призначали до складу добового наряду.
Їх могли призначити лише в їдальню готувати їжу, посильною в штаб або черговою в лазарет. Охороняти зі зброєю в руках спокій побратимів вважалося не під силу представницям тендітної статі.
Інший приклад – Закон України "Про військовий обов´язок і військову службу". У цьому документі зазначалося, що перейти на контрактну службу мали право лише громадянки віком до 40 років.
Ця норма виглядала ще більш нелогічною, тому що в тому ж самому законі віковою межею для жінок, які хотіли вийти в запас, було 50 років. Для чоловіків ця межа складала 65 років для вищого офіцерського складу та 60 років для всіх інших.
Але найбільш разючим прикладом дискримінації були норми про те, що всіх жінок-військовослужбовців, незалежно від отриманого на військовій службі звання, переводили в запас другої категорії, прирівнюючи їх до військовозобов´язаних чоловіків, які взагалі не мали військової спеціальності або не проходили військову службу.
Ця норма про неврахування звання для жінок, які виходили в запас, не тільки принижувала роль української бійчині в ЗСУ, але й обмежувала її соціальні права.
Згідно з законом "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", грошова допомога звільненим зі служби виплачується в розмірі окладу за військовим званням.
Також військове знання, яке військовослужбовець мав на час свого звільнення, враховується під час нарахування пенсії. Відповідно, українки не мали права на це врахування.
Чим керувалися автори цих норм, мені невідомо. Особисто я миритися з цими дискримінаційними нормами не збирався.
Минулого тижня Верховна Рада проголосувала за законопроект №6109 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях".
У цьому документі зазначено, що жінки проходять військову службу на рівних засадах із чоловіками. Відтепер наші співгромадянки нарівні з чоловіками приймаються на контрактну службу.
Знято вікове обмеження в 40 років. Скасовано дискримінаційну норму про неврахування військового звання.
Своїм голосом та активною позицією на захист рівних прав та можливостей для жінок в армії я мав за честь долучитися до цієї перемоги.
Сьогодні українська армія є втіленням змін, які відбулися в суспільстві з 2014 року, прикладом волі українців до свободи та незалежності.
Однак сам по собі інститут армії важко адаптується до викликів сучасності, боляче сприймає зміни. Стандарти НАТО, до яких ми так прагнемо наблизити свою армію, вимагають від влади більш активної політики з реформування ЗСУ, у тому числі і в питанні забезпечення рівних прав та можливостей для наших співгромадянок.
Сергій Рудик, народний депутат України
показать весь текст
3
9
11
12
102
Ответ дляTeonaa
В смысле? При всем
Однржим , предположим, победу. А в чем?
Скоты крадут безбожно - расстрел можно? Нет, не можна. У нас же не война.
Репарации? Какие? Не было ж войны.
Да мало ли что могут потом придумать - какие боевые пенсии, была война? Ну и мало ли что еще
Однржим , предположим, победу. А в чем?
Скоты крадут безбожно - расстрел можно? Нет, не можна. У нас же не война.
Репарации? Какие? Не было ж войны.
Да мало ли что могут потом придумать - какие боевые пенсии, была война? Ну и мало ли что еще
Для начала ее нужно одержать...
5
Solnechnaya Asya• 31 октября 2023
Я вважаю що автор агент Кремля,займається раша пропагандою,а сама знаходиться в батальйоні Монако як я зрозуміла
12
1
Ответ дляПоля Дяченко
У нас призывают всех? Или избранных не призывают. Это я про мужчин, для начала. Вам ниже , кстати, ответили
Сейчас не призывают мужчин 18-27
5
1
Ответ для Solnechnaya Asya
Я вважаю що автор агент Кремля,займається раша пропагандою,а сама знаходиться в батальйоні Монако як я зрозуміла
Сергій Рудик, народний депутат України
1
8
2
Сергі́й Яросла́вович Ру́дик (нар. 11 жовтня 1970, Чернівці) — народний депутат України VIII та IX скликання. Із березня 2022 року — військовослужбовець Збройних сил України, підполковник. Кандидат історичних наук (2004).
Обраний шляхом самовисування по виборчому округу № 198 у Черкаській області. Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики. Із червня 2020 року — Представник Федерації профспілок України у Верховній Раді України. Із серпня 2023 року — голова Української всесвітньої координаційної ради.
Делегат Об’єднавчого Собору Православної Церкви України.
Є головою політичної партії «Команда Сергія Рудика. Час змін!».
Обраний шляхом самовисування по виборчому округу № 198 у Черкаській області. Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики. Із червня 2020 року — Представник Федерації профспілок України у Верховній Раді України. Із серпня 2023 року — голова Української всесвітньої координаційної ради.
Делегат Об’єднавчого Собору Православної Церкви України.
Є головою політичної партії «Команда Сергія Рудика. Час змін!».
2
8
1
Чернівецький університет ім. Федьковича, історичний факультет (1992), «Всесвітня історія». Українська академія державного управління при Президентові України (2001), магістр державного управління. Університет Північного Лондона[en] (2001), «Суспільна адміністрація». Кандидатська дисертація «Еміграція українських біженців і переміщення осіб до США та Канади після Другої світової війни: причини, особливості, наслідки (1945-1953)». Докторантура Національної академії державного управління при Президентові України (2011-2013).
Кар´єра
Сергій Рудик у 2014
Серпень — листопад 1992 — вихователь Вижницької школи-інтернату Чернівецької області.
Листопад 1992 — жовтень 1995 — аспірант Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.
1993–1994 — кореспондент всеукраїнської газети «Час».
Листопад 1995 — червень 1996 — викладач Чернівецького механіко-технологічного технікуму.
Із 1996 по 1999 рр. працював у Міністерстві (після реорганізації – Державному комітеті) України у справах національностей та міграції на посадах начальника відділу організаційного забезпечення повернення депортованих, а згодом начальника управління у справах депортованих.
Голова наглядової ради ГО «Фонд регіональних ініціатив» (з березня 2001).
Президент Асоціації державних службовців (з травня 2005).
24 жовтня 2005 — 10 січня 2007 — голова Державного комітету України у справах національностей та міграції[1][2].
Депутат Київської міськради (квітень 2006 — травень 2008), голова постійної комісії з питань місцевого самоврядування, регіональних і міжнародних зв´язків (з червня 2006).
Голова політради Київської міської організації ГП «Пора» (з 2007); заступник голови Ради з питань етнонаціональної політики (з травня 2006).
2007 — березень 2010 — заступник голови Київської міськдержадміністрації.
2011 р. – радник голови Тернопільської обласної ради.
Керівник секретаріату депутатської фракції ВО «Свобода» у Верховній Раді України (січень 2013 — квітень 2014).
У квітні 2014 року був призначений головою Державного агентства земельних ресурсів України[3]. Звільнений з посади 26 листопада 2014 року у зв´язку з обранням народним депутатом України[4].
Голова Української всесвітньої координаційної ради (серпень 2023 — )[5].
Парламентська діяльність
На виборах народних депутатів 26 жовтня 2014 року обраний по одномандатному виборчому округу № 198 (Черкаська область) шляхом самовисунення. 2 грудня 2014 року склав присягу народного депутата. В Раді зайняв посаду голови підкомітету з питань державного боргу та фінансування державного бюджету комітету з питань бюджету.
У серпні 2019-го після уточнення протоколу підрахунку голосів на окрузі № 198 на Черкащині став нардепом IX скликання[6]. Депутатські повноваження набув 12 листопада 2019 року[7].
Особисте життя
Батько Ярослав Дем´янович (1947–2019), мати Таїсія Миколаївна (1948).
Разом з дружиною Маріанною виховує 3 дітей: синів Максима 1999 р. н., Івана 2006 р. н. та доньку Євгенію 2012 р. н.
Доробок
Є автором та співавтором понад 20 науково-публіцистичних праць з питань державного управління, розвитку громадянського суспільства та міграційної проблематики, зокрема:
«Етика поведінки державних службовців під час виборів»,
«Органи самоорганізації населення. Сучасні тенденції. Основи створення, проблеми функціонування та розвитку»,
«Об´єднання співвласників багатоквартирного будинку як інститут громадянського суспільства».
Нагороди та звання
Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, відзнаками Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Військова честь», Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», а також численними нагородами Православної церкви України.
Кар´єра
Сергій Рудик у 2014
Серпень — листопад 1992 — вихователь Вижницької школи-інтернату Чернівецької області.
Листопад 1992 — жовтень 1995 — аспірант Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.
1993–1994 — кореспондент всеукраїнської газети «Час».
Листопад 1995 — червень 1996 — викладач Чернівецького механіко-технологічного технікуму.
Із 1996 по 1999 рр. працював у Міністерстві (після реорганізації – Державному комітеті) України у справах національностей та міграції на посадах начальника відділу організаційного забезпечення повернення депортованих, а згодом начальника управління у справах депортованих.
Голова наглядової ради ГО «Фонд регіональних ініціатив» (з березня 2001).
Президент Асоціації державних службовців (з травня 2005).
24 жовтня 2005 — 10 січня 2007 — голова Державного комітету України у справах національностей та міграції[1][2].
Депутат Київської міськради (квітень 2006 — травень 2008), голова постійної комісії з питань місцевого самоврядування, регіональних і міжнародних зв´язків (з червня 2006).
Голова політради Київської міської організації ГП «Пора» (з 2007); заступник голови Ради з питань етнонаціональної політики (з травня 2006).
2007 — березень 2010 — заступник голови Київської міськдержадміністрації.
2011 р. – радник голови Тернопільської обласної ради.
Керівник секретаріату депутатської фракції ВО «Свобода» у Верховній Раді України (січень 2013 — квітень 2014).
У квітні 2014 року був призначений головою Державного агентства земельних ресурсів України[3]. Звільнений з посади 26 листопада 2014 року у зв´язку з обранням народним депутатом України[4].
Голова Української всесвітньої координаційної ради (серпень 2023 — )[5].
Парламентська діяльність
На виборах народних депутатів 26 жовтня 2014 року обраний по одномандатному виборчому округу № 198 (Черкаська область) шляхом самовисунення. 2 грудня 2014 року склав присягу народного депутата. В Раді зайняв посаду голови підкомітету з питань державного боргу та фінансування державного бюджету комітету з питань бюджету.
У серпні 2019-го після уточнення протоколу підрахунку голосів на окрузі № 198 на Черкащині став нардепом IX скликання[6]. Депутатські повноваження набув 12 листопада 2019 року[7].
Особисте життя
Батько Ярослав Дем´янович (1947–2019), мати Таїсія Миколаївна (1948).
Разом з дружиною Маріанною виховує 3 дітей: синів Максима 1999 р. н., Івана 2006 р. н. та доньку Євгенію 2012 р. н.
Доробок
Є автором та співавтором понад 20 науково-публіцистичних праць з питань державного управління, розвитку громадянського суспільства та міграційної проблематики, зокрема:
«Етика поведінки державних службовців під час виборів»,
«Органи самоорганізації населення. Сучасні тенденції. Основи створення, проблеми функціонування та розвитку»,
«Об´єднання співвласників багатоквартирного будинку як інститут громадянського суспільства».
Нагороди та звання
Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, відзнаками Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Військова честь», Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», а також численними нагородами Православної церкви України.
1
5
1
1
Ответ дляледи на велосипеди
Может и водителем и на кнопки давать, стрелять в башне танка да много чего может даже лучше мужчины.
Может мужчин кадровых военных по тылам собрать и отправить стрелять на башне танка? А женщина заменит их в фин части, снабжении и пропуска на отдельных объектах проверять?
1
18
Ответ дляВЛС
Может мужчин кадровых военных по тылам собрать и отправить стрелять на башне танка? А женщина заменит их в фин части, снабжении и пропуска на отдельных объектах проверять?
Сомневаюсь что там в тылах еще кто из таких есть
10
1
Ответ дляВЛС
😅😅😅 вы только по статьям про армию знаете?
да а что
6
Киев_Елена• 31 октября 2023
Ответ дляelegante
Да пусть автор идет , она очень хочет , но просто дойти не может .
Конечно пусть идет, может в книгу рекордов Украины попадет как первая в истории женщина-генерал)
12
2
Ответ дляKateSavch
Ви такі трохи дивні. Оці славетні рівні життя ’як в норвегії’ - це не одна влада робить. Це результат плідної роботи всього народу. Норвежці, німці, англійці, французи - поколіннями вміло вибудовували свої країни. А у вас якась дитяча позиція ’хочу поставити галочку на бюлетені, щоб цей дядько прийшов і зробив тут Норвегію’
Я хочу, щоб не порівнювали нашу країну з Норвегією, не перекручуйте. Типу там служать, так і ми повинні. Чи справді не бачити різниці між нами? Чому б тоді і зарплати , пенсії не порівняти?
11
Flower Girl23• 31 октября 2023
Ответ для1234svetsvet
Кажись нас обрабатывают и скоро таки нас будут призывать
Даже совсем не ’кажись’...((
7
1
Flower Girl23• 31 октября 2023
Ответ дляледи на велосипеди
Именно по ним сейчас и строятся ВСУ
Это Вы сейчас серьёзно? В каких странах НАТО есть принудительная мобилизация и отлов военнообязанных на улицах и в общественных местах?
1
17
Ответ дляледи на велосипеди
Для начала ее нужно одержать...
80 млн на позолоту купола он..
Мені, моєму чоловіку, моїй решті сім‘ї що, більш за всіх треба? Чи тим, хто пішов в 2022 і досі там..
Поки куполи і бруківка, нічого не світить одержати)) і неважливо, долучаться жінки, чи й надалі чоловіки воюватимуть. Будуть отак - «закінчуватись»
Вас це слово не напрягає? Отаке формулювання деякі дають поняттю загибелі на полі бою. Отак.
Мені, моєму чоловіку, моїй решті сім‘ї що, більш за всіх треба? Чи тим, хто пішов в 2022 і досі там..
Поки куполи і бруківка, нічого не світить одержати)) і неважливо, долучаться жінки, чи й надалі чоловіки воюватимуть. Будуть отак - «закінчуватись»
Вас це слово не напрягає? Отаке формулювання деякі дають поняттю загибелі на полі бою. Отак.
14
Flower Girl23• 31 октября 2023
Ответ дляледи на велосипеди
В мирное время пожалуйста. Во время войны увольте! Война для всех война.
А если война на ’постоянной основе’ - тогда как?((
5
Ответ дляледи на велосипеди
Сейчас у каждой второй женщины есть права на вождение. Даже если всех женщин сделать водителями в ВСУ, то это уже будет мощная поддержка во время войны для армии.
Ваше вранье режет глаза. С работы мужа забрали парня без указательного пальца на правой руке, и он правша! В военкомате он спрашивал как я буду стрелять ?? что буду делать? Ему сказали будешь водителем! Ребят всех забрали на учения а он остался, не нашлось места для него. Нужны ребята на 0 ,водителей там своих хватает, правда жизни
Хотите сделать женщин НЕ выездными так и скажите)))
Хотите сделать женщин НЕ выездными так и скажите)))
16
2
Flower Girl23• 31 октября 2023
Ответ дляnavariya
Может, советником (помощником) депутата?
Созданная тема, это провокация и посыл готовится к полной мобилизации всех (моё мнение). Уже писали про это - не хватает людей на передовой, и про блатные варианты для службы (если призовут, но все места уже заняты)...Кстати, у нас продолжают сносить старые захоронения - некуда куда новые закапывать....((
Созданная тема, это провокация и посыл готовится к полной мобилизации всех (моё мнение). Уже писали про это - не хватает людей на передовой, и про блатные варианты для службы (если призовут, но все места уже заняты)...Кстати, у нас продолжают сносить старые захоронения - некуда куда новые закапывать....((
100%. Нас всех готовят к поголовной мобилизации и бессрочной войне...(((
5
10
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу