В моїй ситуації, я повинна забезпечувати батьків в їхніх очах

Навіяно темою нижче. Вирішила викласти як в моїй сім‘ї. От мені в дитинстві не дали нічого. Самі жили на широку ногу, для мене не було свят, подарунків. Мріяла про фарби, але «грошей нема», хоча собі не відмовляли у власні розваги, я жила як сліпа, вірила, що бідні. Після школи я одразу пішла працювати, всю зарплату віддавала їм бо ж треба гроші на їжу, за комуналку платити. Вони також працювали, але вічно казали, що істи нічого, куди гроші дівали не знаю. Квартира в них власна вже була коли я народилась. Тепер виросла, хочу почати збирати на щось своє, мені 35, нічого немає, а вони мені заявляють, що я їм щось повинна. Типу я маю тепер їх забезпечувати бо вони хворі старі. Дійсно зараз є питання по їх здоров’ю і працювати вже не можуть, самі не знаю як виживуть, але треба будо відкладати! Я стільки вклала в них… а вони досі кошти витрачають або на нові прибори для рибалки, або на доставку їжі або ще на щось непотрібне, а мені заявляють, що я повинна і саме повинна їх забезпечувати. І кинути шкода їх і через цю наглість хочеться лишити та влаштовувати своє життя. Як би ви вчинили?