Постійна гризня із-за грошей

З чоловіком сварки практично у 99% з-за грошей, точніше, з-за їх відсутності.
Я в декреті, він дуже наполягає на тому, щоб я не виходила на роботу і не віддавала дитину в садок, так як садок=укриття=болячки. Але й на все необхідне не дає грошей. Я не кажу за салони/манікюри/педикюри та спа. Я кажу за якісь елементарні речі, на які кожен раз потрібно мало не вигризати гроші. Він сам не знає, що дітям потрібне взуття/одяг/кошти в школу старшому. Я кожен раз мало не зі скандалом беру необхідну суму. При тому, він запевняє, що так живе більшість і все у нас нормально «ти ще не бачила, як живуть інші». Коли озвучую, що пара більш-менш нормального дитячого зимового взуття на підлітка коштує 1500 тис - закочує очі, ніби я хочу купити Гуччі.
Він вважає, що як на їжу вистачає і зі скрипом та якісь побутові речі - все, значить живемо добре.
За себе я мовчу. Мені не треба ніколи нічого, на його думку, так як «в тебе все є».
За дитячий садок кричить не своїм голосом, що краще сидіти вдома, аніж тягати інфекції і всю зарплату витрачати на ліки.
Знаю, що тут порадять, але при розлученні на одну зарплату я не витягну себе та двох дітей. Він буде так само давати копійки (зараз хоча б оплачує комунальні послуги та купує продукти).
Що порадите? Хоча мабуть особливо ніяких порад не дасте