Підлітки і поховання

Question

Виннипуховна• 09 декабря 2023

Підлітки і поховання

Чи були ваші діти - підлітки на похованні бабусь і дідусь?

показать весь текст

69 0

Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff

Тема закрыта

Ще з цiкавого

Ребенок 2 года дерется постоянно +22 З пологового зникло немовля. +10 Дівчат,що це може бути? +18 На чьей вы стороне? +20 Розлучення +17 Девочки у кого были проблемы с питанием ребенка +15 Подросток не хочет на море +72 Что делали когда поняли что живёте жизнью ребёнка а своей уже нет? +16 Вы ссорились с братьями/сестрами? +11 Нова дружина колишнього чоловіка намагається забрати моїх дітей. +60

Сейчас читают!

Зима в селе — не спасение+441 Як пахло багатство в дитинстві? У мене це був safeguard 2+372 Знакомая- жена священника, а также принимает +291 Что делать с неудачной консервацией?+291 Вы ходите на тренировки, если не было отдыха, то есть несколько дней подряд?+291 Відпочили називається 6+296 Этот мужчина гей или маменькин сынок?+281

Answer 1 · 2023-12-09T20:54:23+02:00

Ответ дляНебалувана Галя

Отож. Ми жили з дуже забобонною бабусею. Я часто сиділа з нею на кухні ( окреме приміщення) ввечері. Бо вона боялася сама. І так той страх мені вївся, що боюся всього. І похорон, і сама в приміщенні. Сплю з ввімкненим світлом, якщо сама. Вдома у батьків за сарай( це двір огорожений, а з середини є хвіртка за господарськими приміщеннями до городу, саду) ввечері не піду. І з будинку не вийду. Особливо якщо знаю що в цей день хтось помер в селі. Мені вже 38 років. А й досі іноді сняться мої бабусі, дідусі саме якими я бачила їх на похороні.

Вік тут не головне, мені 50. Такі стреси не проходять без наслідків. Нажаль. Мабуть, якщо доживу до 70, нічого не зміниться і я так само буду сміятись на похованнях. Взагалі стараюсь не ходити на поховання, але іноді важко пояснити, чому я не хочу попрощатись з близьким другом чи родичем.

Answer 2 · 2023-12-09T20:58:36+02:00

Ответ дляПік Антна

Те саме. Неприємно, але якось навіть не допускалася можливість що до бабці внуки не підуть на похорон.

у меня нет неприятных воспоминаний об этом, Я конечно же очень грустила, но именно само нахождение на похоронах на меня никак негативно не повлияло.

Answer 3 · 2023-12-09T20:58:46+02:00

Ответ дляМамзелькіна

Вік тут не головне, мені 50. Такі стреси не проходять без наслідків. Нажаль. Мабуть, якщо доживу до 70, нічого не зміниться і я так само буду сміятись на похованнях. Взагалі стараюсь не ходити на поховання, але іноді важко пояснити, чому я не хочу попрощатись з близьким другом чи родичем.

Та да. ’ Теж мені ніжна яка’😥

Answer 4 · 2023-12-09T21:02:06+02:00

Ответ дляКумедна

интересно, какие отношения сейчас у вашего мужа с его родителями?

Всегда были плохими из-за очень токсичной матери-манипуляторши и ведомого отца. Долгое время они почти не общались. Но когда отец мужа почувствовал, что ему осталось недолго, сам сделал первый шаг и наладил отношения. Они были очень близки до самой смерти свекра. И мой муж даже простил ему за похороны деда (он был отцом свекра), потому что рассказывал, что очень тяжело пережил смерть и похороны деда, которого дохаживал последние дни. И очень долго не мог простить это родителям. Потому что говорил, что боялся с детства похорон и покойников

Answer 5 · 2023-12-09T21:15:05+02:00

Ответ дляКомиссия50%

Я була в 10 років на похороні дідуся ( до сих пір не можу забути
Це випробування навіть для дорослих, дітям до 16-18 років там нема чого робить.

Я була на поховані прабабусі десь в 8-9 років. Нічого там не зрозуміла. Запам´яталося, тільки що добрий день не кажуть. В цьому році хоронили свекруху. Сини 12 і 15 років були. Але менший плакав дуже сильно, прям все тіло трусилося. Він і після похорону при згадці про бабусю починав плакати. Старший стояв як стовпчик, без емоцій. Все в собі переживав. Але я не шкодую що взяли. В житті не тільки радість, щасливі моменти.

Answer 6 · 2023-12-09T21:25:16+02:00

Ответ дляЯжемать Мне можно

Я була на поховані прабабусі десь в 8-9 років. Нічого там не зрозуміла. Запам´яталося, тільки що добрий день не кажуть. В цьому році хоронили свекруху. Сини 12 і 15 років були. Але менший плакав дуже сильно, прям все тіло трусилося. Він і після похорону при згадці про бабусю починав плакати. Старший стояв як стовпчик, без емоцій. Все в собі переживав. Але я не шкодую що взяли. В житті не тільки радість, щасливі моменти.

🤦

Answer 7 · 2023-12-09T22:01:37+02:00

Ответ дляenglish book

По собі можу сказати, що діти це сприймають зовсім інакше. Була і зовсім малою, ледь пам´ятаю, лише на фото себе впізнала.
І вже у 4му класі, коли померла наша перша вчителька. Були всі вчителі, і її класи-4 та 8.Весь клас був, і хлопці і дівчата.

Фото з похорон, то окремий треш

Answer 8 · 2023-12-09T22:11:00+02:00

Ответ дляКастрюлька

Фото з похорон, то окремий треш

Ну чому, коли помирав якийсь видатний діяч, то завжди був фоторепортаж, чи як воно там зветься, я не знаю.Брат моєї бабусі був викладачем одного з відомих вишів, колишній військовий перекладач, знав східні мови, багато нагород. Тому були почесті. Фото зроблено біля його портрету, прапору, і виставлених нагород. Тоді так робили.
Та й зараз мабуть теж.

Answer 9 · 2023-12-09T23:10:12+02:00

Я была на похоронах дедушки,когда мне было 7 лет. Плохо помню, страха не было. В этом году похоронила мужа. Он умирал мучительно от онкологии на наших с дочкой руках буквально. Дочке было 16 лет. Так что похороны-это не самое страшное в жизни.

Підлітки і поховання

Похожие темы:

Ще з цiкавого

Популярные вопросы!

Сейчас читают!