В каком возрасте вы "отрастили шкуру", от нападок окружающих?

Мне кажется, что здесь на форуме прямо очень разные люди, на похожие темы абсолютно по разному реагируют.Стараюсь едкие посты игнорировать полностью, а замечать только доброжелательные.А вообще изощрённые нападки от коллег и шефа на работе мне помогли сконцентрироваться на своих целях и отсеять ненужных людей в своей жизни.

опыт, да, е сожалению, ужасный опыт
.

В лет 25,как-то оно само постепенно пришло
Было много разных ситуаций в одно время
А в детстве была очень-очень стеснительная,скромная
Но мне 30 так что думаю дальше больше😁

Я вами восхищаюсь)

45

Вы походу дома 24/7 круглогодично сидите.

Если быть честной с самой собой, то только после психоанализа я перестала реагировать совсем. До этого отстоять себя могла, но смысл то не в этом. Нужно понять почему они нападают, если это присутствует

В 12.

Ужас какой

У меня тоже с рождения зубы были. Много дерьма в жизни хапанула. Ну ещё более менее добрая была лет до 25. Как то ничего не замечала , например пассивную агрессию.
Потом моя свекруха полностью закалила мой характер)) пришлось такие зубы отрастить мама не горюй. Мне 34 сейчас, я конечно ранимый человек где то внутри себя , но позволить со мной хреново поступать я не позволю. Всех мнимых подруг нах отсеяла. Короче всех отсеяла можно сказать)) могу и наорать и матом послать и мне при этом будет насрать сколько лет этому человеку.

Ближче до 40.
Раніше була дуже доброю та мʼякою.

Нет. Вообще не сижу.

Пізно, після сорока.

Не отрастила ,мне 35. Просто не общаюсь почти с людьми ,работаю на дому .

Взагалі такй смуток накриває, коли розумієш , що я ставлюсь до всіх доброзичливо і насамперед з повагою, а навкруги злобні не виховані людинки, саме так, які можуть ні за що нахамити, нагрубити, як в житті так і тут на Порадниці і я , добра душа, чомусь маю відрощувати те, що мені не притаманно і маю так само огризатись чи давати відсіч невихованому бидлу і відповідно в деякій мірі ставати таким же хамовитим бидлом... А я не хочу бути такою. Я прожила багато років не очікуючи таких безпідставних нападок, мені щастило, а потім коли не стало раптово мами, вийшла на роботу терміново з декрету, і там була тітка стара, яка заздрила і просто с7ук@. Я йшла на роботу ревіла, верталась додому ревіла від горя, а коли вона нападала, у мене сльози котились і я йшла ховатись в туалет поревіти, сперечатись у мене не було навіть сил, хоча я далеко не з робкого дестяку, а вона торт приносила на наступний день нібито пригощала без причини всіх. Торт я звісно не їла, розуміючи чиїх це рук справа і питала, хто приніс торт і чому, мені відповідали мол та неважливо, їж. Так вона вину загладжувала. Після закінчення контракту я більше не працюю в колективах. Не знаю чи вдалось підібрати слова та пояснити свою думку. Але мене настільки огидно і неприємно, що я тижнями не виходжу з дому, не влаштовуюсь на роботу в колектив, працюю дистанційно, щоб просто не бачити і не спілкуватись з людьми, на жаль. Хоча дуже соціальна людина, люблю спілкування. Дитину забираю з гуртків, там де недоброзичливе спілкування від тренерів, батьків, але здебільшого саме така атмосфера навіть там, в групах вайберу між сусідами і т.п. нескінченно. Ніякої поваги один до одного, всі дуже пихаті і гонорові, хоча в більшості випадків безпідставно, хамовиті і наприжкуваті. Українець українцю ворог. Ніякого виховання, культури, самоповаги. Хоч Порадницю люблю і вона мені замінила подруг на 100%, все ж таки хамство і недоброзичливість квітне останні декілька років повним цвітом. З теплом згадую часи, коли тут було спілкування як в родині великій, дуже тепле, доброзичливе з великою підтримкою. Автор, сподіваюсь Ви розлучились з маніяком, який бив та душив, бо це не те що не кохання, це шизофренія небезпечна у людини, яка немає нічого спільного з почуттями до Вас, як до жінки, навіть людини.