Как Вы считаете, как нужно жить?

Мне социум говорит - найди себе первого встречного, роди от него, плевать, как дальше семейная жизнь сложится, все вокруг с семьями, а ты одна.

Я отвечаю социуму - идите вслед за кораблем, я Свободна и лишена радостей жизни в виде мужа алкоголика и абьюзера, который постоянно меня бьет, для галочки!

У кожного своя доля. З мого боку виглядає це так, що ви вільні, але ви не відчули як це жити із людиною, що тебе любить, який пишається, що ти його дружина, який є найкращим другом і найближчою людиною в світі.

Меня не пугает, что не родила до 30, так как родила в 24, но если бы не родила в 24, то осталась бы без детей, в 30 уже вряд ли смогла бы выносить, вот тогда жалела бы. А так, каждый решает для себя как ему жить, все люди разные, потребности у всех тоже разные.

А за чьи деньги путешествовать всю жизнь или учиться до 30-40 лет?

Ну по-перше мало хто розказує, по-друге, коли пʼють кок то є імітація місячних. Більшість менопауз наступає у віці 40-45 років, на жаль.

33, детей нет и я лично не планирую пока. Муж давно хочет. Не жалею, на мнение других вообще пофигу

Понятно, спасибо. С этим пока норм. А вот бессонница замучила. Читала, что тоже признак начала климакса

Мне социум говорит - найди себе первого встречного, роди от него, плевать, как дальше семейная жизнь сложится, все вокруг с семьями, а ты одна.

Я отвечаю социуму - идите вслед за кораблем, я Свободна и лишена радостей жизни в виде мужа алкоголика и абьюзера, который постоянно меня бьет, для галочки!

В ідеалі і квартира і діти. Бо коли 40+, є начебто те, що хотів, а без діток то сумно стає. Треба тоді бути духовно розвинутою людиною, щоб було з психічним станом все ок. Так ми влаштовані

Мне 46. Среди подруг возраста 43-50 климакса ещё ни у кого нет. Обычно он приходит после 55 -это норма

Ні. Це просто нерви і підвищеній рівень кортизолу від стресу , який не дає нормально поспати. Коли отрубили Київстар я була саме на дачі в селі і в мобільній недосяжності для своїх роботодавців. За 4 дні спокою, цвірінчанню пташок, кукуріканню півнів і муканню десь корови у мене перестало око тіпатися і з рук все летіти. Серйозно. І головне - я спала як дитина і не прокидалася від звуків, що чоловік з дитиною видає або коти загрібають свої какахи і пісяхи так, що той лоток по всьому туалету літає. Я виспалася. Мені через місяць стукне 46 і я вже 4 роки думаю про переїзд за місто, але дитині тільки виповнилося 4 роки і їй треба місто.

З рук все летіти - теж про мене. Як би ще навчитись з цим стресом справлятись…

Це все система. Ти повинен ходити в садочок, в школу, в інститут, на роботу. Постійно зайнятий від 3 до 65 років, як раб, поки не помреш.
Ми залежні від грошей, гарних речей, подорожей, гаджетів, інтернету. В інтернеті купу блогерів викладають своє насичене багате життя і ти починаєш думати, що ти якийсь не такий.
З системи вийти важко, бо це вже глибоко в голові. Ти починаєш вважати, що якщо гарно не вивчишся, то не буде роботи і ти помреш голодною смертю.
Насправді, мені дуже імпонують екопоселення, які відмовились від цих всіх благ. Або подобається дивитись канали, де люди переїзджають в приватний будинок десь далеко на хуторі і ведуть господарство.
Наприклад, слідкую за сім´єю в якій обидва не працюють на роботах. Вони садять город, тримають курочок. Щодня вони вільні, живуть в гармонії з природою, насолоджуються один одним. Як наші предки. Вважаю це правильне життя, а не бігти до якогось боса на роботу і з депресією повертатися щовечора додому, не бачачи дружини і дітей

Мені допомагає природа і самотність. Я релаксую від самотності і від бродіння по лісу чи парку де якомога менше людей.

Нащо подорожувати?)

Курочок чим годують? Щоб виростити їм зерно, треба гарно попрацювати. Ще для себе треба їжу виростити. Навіть обірвати вишні на деревах і якось зберегти їх на зиму, треба попрацювати. Перекопати городи, косити та згрібати траву в дворі...
Це все ´без благ´ - важка робота зранку до вечора. Дрова десь взяти, напиляти вручну, прорубати, скласти. Потім щодня наносити до грубки, топити її.

Детей считаю нужно родить до 30, потому что потом будет тяжелее и выносить, и родить, и главное потом воспитывать, когда надо вставать по ночам, когда нужно уделять время, играть, а тебе бы уже отдохнуть/посмотреть сериал/поспать.
Исключение - очень активные женщины, есть такие что у них прям все горит, у нас сотрудница первого в 42 родила, но она очень активная + деньги есть, то она с ребенком и в бассейн, и на развивашки. Потом вышла на работу, у ребенка няня, которая в садик отведет, с садика заберет, дома приберет, приготовит, что ей нужно только прийти, поесть и книжку с ребенком почитать, а не как я - в обед в магазин, после работы бежишь сломя голову в садик, потом гуляешь на площадке, приходишь домой - становишься к плите.... такой ритм жизни легче вести молодому.

Це все система. Ти повинен ходити в садочок, в школу, в інститут, на роботу. Постійно зайнятий від 3 до 65 років, як раб, поки не помреш.
Ми залежні від грошей, гарних речей, подорожей, гаджетів, інтернету. В інтернеті купу блогерів викладають своє насичене багате життя і ти починаєш думати, що ти якийсь не такий.
З системи вийти важко, бо це вже глибоко в голові. Ти починаєш вважати, що якщо гарно не вивчишся, то не буде роботи і ти помреш голодною смертю.
Насправді, мені дуже імпонують екопоселення, які відмовились від цих всіх благ. Або подобається дивитись канали, де люди переїзджають в приватний будинок десь далеко на хуторі і ведуть господарство.
Наприклад, слідкую за сім´єю в якій обидва не працюють на роботах. Вони садять город, тримають курочок. Щодня вони вільні, живуть в гармонії з природою, насолоджуються один одним. Як наші предки. Вважаю це правильне життя, а не бігти до якогось боса на роботу і з депресією повертатися щовечора додому, не бачачи дружини і дітей

Работать и учиться
Или работать удаленно и путешествовать
Например

Я так і роблю. Зараз живу біля лісу. Ще б найти в собі сили новини не читати і не перейматись майбутнім

Мне социум говорит - найди себе первого встречного, роди от него, плевать, как дальше семейная жизнь сложится, все вокруг с семьями, а ты одна.

Я отвечаю социуму - идите вслед за кораблем, я Свободна и лишена радостей жизни в виде мужа алкоголика и абьюзера, который постоянно меня бьет, для галочки!

Отримувати нові враження. Це радує і є своєрідним допінгом , бо виділяється серотонін «гормон радості та щастя».

Ні. Це просто нерви і підвищеній рівень кортизолу від стресу , який не дає нормально поспати. Коли отрубили Київстар я була саме на дачі в селі і в мобільній недосяжності для своїх роботодавців. За 4 дні спокою, цвірінчанню пташок, кукуріканню півнів і муканню десь корови у мене перестало око тіпатися і з рук все летіти. Серйозно. І головне - я спала як дитина і не прокидалася від звуків, що чоловік з дитиною видає або коти загрібають свої какахи і пісяхи так, що той лоток по всьому туалету літає. Я виспалася. Мені через місяць стукне 46 і я вже 4 роки думаю про переїзд за місто, але дитині тільки виповнилося 4 роки і їй треба місто.

Ну т.е. социум все-таки диктует вам работать, а вы идете у него на поводу