Завтрак на кладбище

Ритуали чи традиції?

Да, в разной местности по-разному. У каждого свое

Выбирайте, что нравится. Это синонимы по сути

В мене тато помер, ми ходили наступного дня після похорон, але не їсти, а свічку запалити, провідати…Тому дійсно не всі про таке можуть знати і це ж ніде не написано, що так треба робити

На поминках був хліб. От його треба взяти. Взагалі весь хліб з поминок треба на наступний день привезти на кладовище. Частину з´їсти (це і є сніданок), а частину ’пташкам віддати’.
Ще, той шматочок, що на поминках був біля портрету померлого, треба біля могили з чаркою горілки і лампадкою залишити (саме той самий шматочок!).
Ну і сочево (кутя).
Принаймні, нам так казали і ми так робили.
Я ще чай м´ятний з собою брала, аби хліб запити і як легке заспокійливе.

Для мене то дикість якась. В нас на другий день йдуть на кладовище, щоб помолитися і свічку запалити. Чесно, в мене б кусок в горло не поліз біля могили на другий день після смерті рідної людини.

Нашо з чаркою горілки і нашо хліб там їсти?

Отож, що по різному, нам священик сказав ніяких стаканів, хліба, води, алкоголю... взагалі їсти на кладовищі не радять, вже вивчала це питання, пом´янути краще за межами кладовища. А на могилку кладуть цукерки, печиво і все, а потім в церкву сходити бажано на службу за упокій чи свічку поставити, чи сорокауст за упокій замовити,якось так . А їсти на кладовищі, ну таке собі ...

Аналогічно, ну і в мене багато рідних і близьких померло, не бачила ніколи ніяких сніданків. Взагалі, крім свічки і молитви на могилі хіба прибирали. Все

а дома это сделать,не?за столом с родными,а не на ветру среди чужих могих и всякой ’нечисти’?а на кладбище привезти печенье и конфеты на могилку?никогда не понимала этих людей ’пирующих’на кладбищах...

У многих близкие умирали. Я например первый раз слышу про завтрак на кладбище . Похоронили человека и пошли на поминки в ближайшее кафе. Там всё было заказано на тех , кто был на похоронах. А так просто на даты или праздники приносим на кладбище умершим конфеты, пирожки, .можно блины\фрукты.

Взагалі не розумію всіх цих обрядів. Ні язичницьких, ні християнських, ніяких. Все, що вигадали люди - ніякого сенсу не несе. Так само , як і 9 і 40 днів.
Але змалечку люблю кладовище, так спокійно мені там і не маю проти щось переїсти там. Гарний час для спілкування з родичами.
По темі - взяла б нарізки, пиріжки і чай в термосі

На наступний день там сльози градом лилились, я не уявляю, щоб я змогла щось їсти, я і дома довго не могла нормально їсти, не те, щоб на кладовищі. не знаю як кому, але мені точно було не до їжі

Как ой кошмар это я получается не будила ? Пирожков на кладбище поем и сразу вся родня проснется ?

Странно вы ж носите, зачем вы мне пишите, пишите это тем кто головой бьется

Так я и не называю это завтраком на кладбище. Мы на кладбище и не едим. Помин приносим и всё.

Якби так можна було… Все це людьми придумано

Я под таблетками ходила как зомбак , не ела неделю и хорошо что тогда еще передвигала ноги . Люди еще и кушать могут , кремень нервная система.

видимо в каждой области свои традиции,зачем свары устраивать и доказывать?

У нас говорять’ доріжку топтати’. Ніхто не їсть на кладовищі. Можуть самих ближніх запросити додому на обід. А так, то канапки якісь взяти і досить. Тим більше зараз так холодно на вулиці.

Чарка горілки, яка накрита шматком чорного хліба - доволі розповсюджена традиція їжі для покійного. Ставлять біля фотографії чи пам´ятника, коли поминають. Їсти і пити це не треба!
А хліб з поминок. Як мені пояснювали: вважається, що в перший день після похорон, хліб забирає додому родина чи найближчі люди покійного (типу, душа покійного там ночувати буде) і на ранок везе хліб на кладовище. Там цим хлібом снідає (розділяє сніданок з покійним) і вже хліб той додому не везе. Типу, відбувається остаточний перехід померлого із світу живих до світу мертвих. Ще 40 днів душа може приходити в світ живих, але вона вже належить світу мертвих.
А, по факту, просто коли на ранок приїзджаєш на могилу близької людини і робиш якісь ритуали, то якось реальніше усвідомлюєш, що людини вже немає. Ритуали тримають розум (треба ж пам´ятати, що треба зробити, а що неможна), а свідомість фіксує: ось могила, ось фото, ось поминальні ритуали... В день похорону ще важко усвідомити: багато людей, багато суєти, багато слів... Тільки на ранок, коли на кладовищі тільки родина і тиша, майже остаточно, приходить усвідомлення.

Не всеми , видимо села какие то , я в городе ни о чем таком не слышала . Поминали в ресторане 9 и 40 день .

Якщо для вас особисто важливо сьогодні бути на кладовищі, ідіть.
Але щось там їсти, чи їсти те що ’хтось вчора сказав’ - це вже зайве.
Співчуваю

Є така типу традиція, ’занести сніданок’.
Ми спитали в священника, сказав - це язичництво, церкви то не стосується.
Тому з чистою совістю нічого нікуди не везли.
І взагалі, ніякої їжі на кладовище не веземо, застілля не робимо. Дико спостерігати, як у поминальні дні сидять по 10 людей за столом і навертають олів´є з горілкою.
Як провідуємо, можемо залишити цукерок біля пам´ятника. Все.

У нас тоже принято ходить на след.день , принести покойному завтрак, так говорят. Скорее всего, проведать на утро. Как правило - это хлеб, вода , кутя. Приходим, зажигаем свечку, молимся, поправляем могилку, венки скотчем привязываем, чтоб не поулетали, так как вдень похорон, все как в тумане. Потом домой, сами завтракаем и поминаем.

Там і не їдять. На другий день після похорону несуть сніданок небіжчику.

Так це ж не вам їсти, а мервому принесли. Це мертвий має прокинутись.

Як може мертвий прокинутись від принесеної горілки і хліба? І навіщо???

Зовсім з розуму посходили

Я так розумію, це було раніше вигадано людьми для збереження їхньої власної психики. Щоб скоріше звикнутись з тим, що людини не стало і вона відтепер не вдома, а на кладовищі лежить.

У свій час після похорону мами мені священик сказав ’їжу треба нести живим, а не мертвим. Як хочете, щось добре зробити, то купіть продуктів і занесіть старій бабусі / інваліду / знедоленим, що живуть поряд з нами’.
Відтоді кілька разів на рік купую продукти і роздаю пенсіонерам, що стоять в черзі за супом у пунктах ’Життєлюб’, якщо запитують, прошу пом´янути маму ...