Помаранчова душа• 18 января 2024
Мама-нытичка, как с этим жить? Я уже просто не выдерживаю, очень прошу помощи
Всем привет, мне 22, и моя мама - ужасная пессимистка и нытичка. У нее всегда все плохо, даже несмотря на то, что жаловаться-то особо ей не на что: двое здоровых детей - одна прилично зарабатывает, замужем, а вторая - студентка , работает на хорошей работе; живая мама, моя бабушка, которой сейчас 87 лет; долгий брак, единственный муж, с которым вместе 33 года; нормальный доход, никто не голодает, и на все хватает; хорошая, прибыльная работа, на которой она 35 лет работает. Но у нее всегда все плохо, одна неудача - и она постоянно плачет, стонет и ноет без конца. Постоянно меня жалеет , нервничает, настроена на все самое плохое. Вот, к примеру, был момент, когда я не прошла стажировку и меня уволили. Я ей сказала, и в трубку полилось нытье "ой,никому ты там не нужна, никто не позаботится, ойойойо горе-то какое". Мне тошно это слушать, и совсем недавно я была такой же - всем завидовала, чувствовала себя хуже всех, даже когда происходило что-то хорошее - я просто этого не замечала. Жила серо и плохо, хотя все было. Когда пелена спала, я поняла, что мама просто тянет меня в эту яму отчаяния и уныния. Более того, я все время только и слышала "люди плохие, подлые, ужасные, все враги, берегись". Стоит ли объяснять, какое влияние это на меня имело? Самое страшное то, что она на меня влияет. Я это впитываю. Как только слышу эти стенания, я беру все на себя и мне становится также плохо. Как абстрагироваться от этого, не обращать внимания? Честное слово, она меня скоро до петли доведет. Всем спасибо за советы
3
3
8
22
0
Уныние смертный грех. В Библии написано: унылый дух сушит кости’. Она может себе остеопороз наныть. Психосоматика работает.
3
я ей это доказывала, человек просто не слышит. просто продолжает также жить. оборвать концы я не могу - все-таки это моя мама, и я за многое ей благодарна
5
1
Сочувствую
Вам,мне тоже 22,мама постоянно мне-а ну одень платье, шпильку,губы накрась,всегда меня хвалит поддерживает во всем, у меня очень счастливая и яркая жизнь благодаря моей мамедумаю - вам надо привыкать и мимо ушей все, свою жизнь улучшать постоянно
Вам,мне тоже 22,мама постоянно мне-а ну одень платье, шпильку,губы накрась,всегда меня хвалит поддерживает во всем, у меня очень счастливая и яркая жизнь благодаря моей мамедумаю - вам надо привыкать и мимо ушей все, свою жизнь улучшать постоянно
2
1
А скільки мамі років?
Моя має періодами такий стан, списую на клімакс. Бо в молоді роки була явно позитивнішою, ще й мене мотивувала й не раз.
Моя має періодами такий стан, списую на клімакс. Бо в молоді роки була явно позитивнішою, ще й мене мотивувала й не раз.
1
На жаль , це може бути ознакою депресії . У мене брат також постійно говорив , що все погано , життя не склалося . Що на роботу нову він боїться йти , бо з нього будуть сміятися ( не знаю , чому) . Що нічого не вийде . І зрештою пішов з життя…хоча є донька ( яка безмежно його любила , живі батьки , які завжди допомагали і приймали усі його рішення, будинок, два автомобіля. досі незрозуміло , чому люди доходять до такого стану. Але почуття провини , що не відчули , не зрозуміли , не врятували і не допомогли - гнітить вже багато часу . Тому бережіть близьких …
8
Так радять психологи. Я так зробила і тупік, спілкування, взагалі, заглохло. Говорити немає про що. Що далі не знаю. От з іншим психологом спробую розібратися. Насправді, автору пощастило, що вона прозріла так рано.
Не обязательно, что это надолго. Можно дать маме время. Пусть побудет одна. Захочет в нормальном ключе общаться - отлично. Не захочет - штош, это ее выбор.
И да, я согласна, что автор умничка, что так рано прозрела. Я прозрела в 37 лет. Но до 37 лет я сама была нехилым токсом, честно говоря, поэтому и не замечала толком.
И да, я согласна, что автор умничка, что так рано прозрела. Я прозрела в 37 лет. Но до 37 лет я сама была нехилым токсом, честно говоря, поэтому и не замечала толком.
Спробуйте всі подібні і навіть гірші новини подавати з гумором, ниття припиняти жартами й зупиняти весь її негатив спокійними й впевненими аргументами. В таких випадках Ви мусите задавати тон розмови самі й одразу, а почувши, що Ви спокійна й весела, мама теж не нервуватиме. Вона ж може інколи не знає як реагувати й старається за звичкою за двох понити, пожаліти.)
І ніхто Вас не доведе до петлі, якщо Ви сама чітко усвідомлюєте спочатку своє ставлення до ситуації. Якщо для Вас це не трагедія, то і до мами це навчіться доносити.
І ніхто Вас не доведе до петлі, якщо Ви сама чітко усвідомлюєте спочатку своє ставлення до ситуації. Якщо для Вас це не трагедія, то і до мами це навчіться доносити.
1
Шкода Вашу маму. Припускаю, вона тепер не знає як з Вами спілкуватись, а іншу модель діалогу Ви їй не показали.
Ниюча мама - це сумно, звісно. Вона може взагалі інакше не пробувала, бо до цього всі слухали мовчки. Але ще сумніше лишити її одну.
З Вашою допомогою вона б з часом зрозуміла як краще з Вами спілкуватись, а ниття лишила б для когось іншого.
Ниюча мама - це сумно, звісно. Вона може взагалі інакше не пробувала, бо до цього всі слухали мовчки. Але ще сумніше лишити її одну.
З Вашою допомогою вона б з часом зрозуміла як краще з Вами спілкуватись, а ниття лишила б для когось іншого.
1
Да, есть такое дело. Я в своем случае предложила экологичный формат общения. И дала время подумать. Всё сработало. Но я и сама менялась. Сама была токсом и знаю, как это работает изнутри. Если бы предложенный мною формат был отвергнут, значит и вопрос бы я закрыла. Либо общаемся без нытья, либо общение будет очень ограничено и минимизировано.
А що робити, якщо мені самій потрібна допомога? Я не психолог, пояснила їй, як вмію. Я все розумію, що людина не може змінитися на раз, тим більше, якщо вона і не усвідомлює в чому проблема. Але, у мене зараз такий важкий період в житті і мені найбільше потрібна її підтримка, добре слово і відчуття, що вона мене приймає і любить, як я є. Натомість, я чую лише негатив, песимізм і критику. То ж, як би боляче не було, але я просто не вивожу зараз це спілкування.
Шкода і Вас, і її. Можливо, спробуйте перевчити її не розповідаючи поки взагалі про себе, натомість коли вона розповідатиме, то включайте оптимізм, підтримку, покажіть їй як воно, інакше позитивне спілкування. В кінці кінців, тоді, коли вона Вас знову критикуватиме, зможете справедливо вказати, що Ви то її підтримуєте тепер завжди, тож і вона могла би так.
Я бачу Ви щиро хочете допомогти. Дуже вдячна Вам за небайдужість ) Вона не розуміє іншої підтримки, ніж тільки та, якої вона хоче. Якщо так не підтримуєш - ти ворог. Слухати в деталях, як усе погано, які всі погані, хто помер, що ще поганого сталося у будь кого, включаючи незнайомих мені людей, я не маю ні бажання, ні внутрішнього ресурсу. Мої хороші новини теж не сприймаються, як хороше, її наче клинить і вона мовчить або шукає щось погане у тому хорошому. Про погане мовчу, взагалі. Її коронне - Боже, нащо ти мені сказала? Я вже ні жива ні мертва. Тобто, я не можу обговорити конструктивно нічого з нею. Натомість, маю слухати негатив про всіх.
1
Ви з нею бачитесь вживу? Я б привезла вітаміни, скажімо, майгній + В6, їх літні люди й не згадують пропивати інколи, а стресу у всіх повно, тим більше такий характер. І пляшку, і цукерки б привезла. І все це подавада б під соусом - тобі треба повеселішати, покращити стан, зняти стрес. Мало того, прямо би проговорила, що віднині я з тобою спілкуюсь на позитиві й завжди підтримуватиму, а ти постарайся робити так само. І далі у кожній розмові - ого, ти така молодець, ого, ти напекла там, наварила чи ще щось зробила. Якщо живе в місті, треба нових корисних вражень - чи то в басейн відправити, чи щось навіть для дома прикупити, чим би вона могла захопитись.
Важко змінити саму модель спілкування, це ж її звичка роками, вона вже не пам´ятає як інакше бути.
Перед тим, як Ви зможете з нею обговорити свої хвилювання, на жаль, має пройти багато часу, поки вона звикне, що без ниття живеться краще. Сил Вам
Важко змінити саму модель спілкування, це ж її звичка роками, вона вже не пам´ятає як інакше бути.
Перед тим, як Ви зможете з нею обговорити свої хвилювання, на жаль, має пройти багато часу, поки вона звикне, що без ниття живеться краще. Сил Вам
Ответ дляraven_i
Ви з нею бачитесь вживу? Я б привезла вітаміни, скажімо, майгній + В6, їх літні люди й не згадують пропивати інколи, а стресу у всіх повно, тим більше такий характер. І пляшку, і цукерки б привезла. І все це подавада б під соусом - тобі треба повеселішати, покращити стан, зняти стрес. Мало того, прямо би проговорила, що віднині я з тобою спілкуюсь на позитиві й завжди підтримуватиму, а ти постарайся робити так само. І далі у кожній розмові - ого, ти така молодець, ого, ти напекла там, наварила чи ще щось зробила. Якщо живе в місті, треба нових корисних вражень - чи то в басейн відправити, чи щось навіть для дома прикупити, чим би вона могла захопитись.
Важко змінити саму модель спілкування, це ж її звичка роками, вона вже не пам´ятає як інакше бути.
Перед тим, як Ви зможете з нею обговорити свої хвилювання, на жаль, має пройти багато часу, поки вона звикне, що без ниття живеться краще. Сил Вам
Важко змінити саму модель спілкування, це ж її звичка роками, вона вже не пам´ятає як інакше бути.
Перед тим, як Ви зможете з нею обговорити свої хвилювання, на жаль, має пройти багато часу, поки вона звикне, що без ниття живеться краще. Сил Вам
Дякую Вам ) Можливо, я колись знайду в собі сили, але зараз не можу. Регулярна критика з боку найближчих людей, та повне знецінення мене, призвело до того, що я зламалася і замкнулася. Я просто більше не можу підлаштовуватися під когось та щось комусь доводити.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу