Цветочница• 01 февраля 2024
Як люди можуть не любити і не цінувати життя? Ну як?
Мені 22, я із дуже бідної сім‘ї і глухого села. Батьки вклали в мене одне - любов до життя. Цінувати, радіти тому, що є.
Навіть коли я жила на 500 грн в тиждень - я вже раділа, що у мене є такі види насолоди як секс, сон, їжа, відпочинок, дихання, зір, слух.
Коли я стала жити набагато краще, щастя було просто безкінечним: нарешті купила собі те, що хотіла + все ж таки мала базові насолоди.
Їду щодня після роботи додому в трамваї - і у всіх такі злісні, незадоволені обличчя. Чому? Діти двійку отримати? Та і кєр з з нею. Чоловік випив? Нічого, протверезіє. З мамою посварилась? Ну сварись, поки вона жива. Помре, будеш згадувати, як скандалили. З роботи звільнили? Та і куй з нею, 21 століття, ніхто з голоду не помре. Чоловік зрадив? Ну так це ж чудово, що він зустрів людину, яку покохав. Отже ти не була ‚тим самим‘ коханням. Тепер знайдеш своє.
До чого я це пишу: у будь-яких моментах свого життя ( а воно мене за моє недовге життя достатньо потріпало, якщо цікаво, розповім) я все рівно залишалась щасливою. З початком війни у мене тільки одне бажання: побільше дихати. я надзвичайно сильно хочу жити.
Навіть коли я жила на 500 грн в тиждень - я вже раділа, що у мене є такі види насолоди як секс, сон, їжа, відпочинок, дихання, зір, слух.
Коли я стала жити набагато краще, щастя було просто безкінечним: нарешті купила собі те, що хотіла + все ж таки мала базові насолоди.
Їду щодня після роботи додому в трамваї - і у всіх такі злісні, незадоволені обличчя. Чому? Діти двійку отримати? Та і кєр з з нею. Чоловік випив? Нічого, протверезіє. З мамою посварилась? Ну сварись, поки вона жива. Помре, будеш згадувати, як скандалили. З роботи звільнили? Та і куй з нею, 21 століття, ніхто з голоду не помре. Чоловік зрадив? Ну так це ж чудово, що він зустрів людину, яку покохав. Отже ти не була ‚тим самим‘ коханням. Тепер знайдеш своє.
До чого я це пишу: у будь-яких моментах свого життя ( а воно мене за моє недовге життя достатньо потріпало, якщо цікаво, розповім) я все рівно залишалась щасливою. З початком війни у мене тільки одне бажання: побільше дихати. я надзвичайно сильно хочу жити.
показать весь текст
4
10
23
57
177
0
Ну да, просто сижу сутками 24/7 с ребёнком.
Это наверное меняет моё психологическое состояние.
А в 3 месяца на горшок случайно не ходили?
Это наверное меняет моё психологическое состояние.
А в 3 месяца на горшок случайно не ходили?
9
Автор, завидую вам. Бывает пресыщение жизнью. Тогда ничего не радует, всего уже ’наелся’. У мужа такой период начался 7 лет назад и года три как начался у меня. Финансово всё кучеряво, но нет радости
3
Мої діти мені принесли те щастя, якого ніколи в мене не було, зараз уже майже дорослі, я дякую Богові за кожен день життя з ними.
2
Автор, вы ещё ребёнок. Я тоже в 22 такая восторженно-мудрая была. И тоже не понимала как это другие могут... теперь понимаю и тоже могу. Вы извините, но как вы пишите ’осталась счастливой’ вам очень и очень рано утверждать. Будут у вас дети и стаж семейной жизни лет 10 хотя-бы, тогда и будет уместно об этом говорить. Пока точно рано)
6
Автор, вы правы! Сохраните ваш позитив на всю жизнь, желаю вам от всей души. Я ,вот, растеряла его по жизненным ухабам и иногда себя жалею, а не стоит
4
А что с вами случилось? Что значит потеряли? Совсем? И какую коррекцию делали? Чего? Здоровья вам 
Ну це добре що ви радіете. Але е приказка дурень думкою багатіе - коли хочеться кушать то не до посмішок. тому люди і сумні.
Я тільки маючи вдосталь коштів змогла радіти життю просто так. А по меркам советчіц я раб - на сімью 200 тис нема і близько
Я тільки маючи вдосталь коштів змогла радіти життю просто так. А по меркам советчіц я раб - на сімью 200 тис нема і близько
3
Но помимо счастья ты должен базово перед тушками тягаться к соседям в 5 утра ради её безопасности, тягать её по совбесам и тд, сутками быть в роли родителя исключительно.
Отвечать на вопросы мама почему мы не ходим в садик?
Волноваться за мужа и волноваться за обстрелы.
А я что, меня же не существует как личности и человека.
Я даже толком час одна нам улицу выйти не могу.
Одна один гребанный час.
Но да, жизнь прекрасна) чего грустить)
Отвечать на вопросы мама почему мы не ходим в садик?
Волноваться за мужа и волноваться за обстрелы.
А я что, меня же не существует как личности и человека.
Я даже толком час одна нам улицу выйти не могу.
Одна один гребанный час.
Но да, жизнь прекрасна) чего грустить)
8
4
Я розумію про що ви, обіймаю вас 🤗.
Просто не забувайте фразу ’це все тимчасово’. Шукайте на що відволіктися, доки такий складний період, а далі все налагодиться 😉
Просто не забувайте фразу ’це все тимчасово’. Шукайте на що відволіктися, доки такий складний період, а далі все налагодиться 😉
3
Хоть я и счастлива и далеко не дура при этом, но ваши слова имеют смысл. Как говорил Соломон ’многие знания приумножают печаль’
6
Ответ дляЦветочница
Ну не знаю
Мій тато алкоголік
Мама разів 5 намагалась повішатись у мене на очах, постійно била
Щастя аж за очі
Мій тато алкоголік
Мама разів 5 намагалась повішатись у мене на очах, постійно била
Щастя аж за очі
Автор , если вы научились позитивно мыслить при таких родителях, то это реально достижение. Но есть одно но. Вы не можете ваше мысли и эмоции вложить в чужие головы. И многие будут ваш оптимизм и жизнерадостность воспринимать с агрессиейи недоверием. Поэтому живите и наслаждайтесь жизнью, но лучше не демонстрируйте это так открыто окружающим. Целее будете)
3
Ответ дляПописанная парта
Откуда столько жёлчи, боже 
Ходить в 5 лет в школу - это мощно.
Ваш же совет... Какой садик.
Ну и собственно будто в школу ходят нынче)
Ваш же совет... Какой садик.
Ну и собственно будто в школу ходят нынче)
7
Вы не можете поверить в то, что есть люди которые пошли в школу в 5 лет?) По этому так токсите? Серьёзно??
1
8
Ответ дляКондуктор трамвая
А что с вами случилось? Что значит потеряли? Совсем? И какую коррекцию делали? Чего? Здоровья вам
Просто гострота зору за рік впала до 0.1 на одному оку і 0.5 на другому. Корекція була методом фрк.
1
На самом деле я никогда не вхожу в роль жертвы.
Такие обстоятельства.
Но, пытаюсь, донести автору, что когда ты не принадлежишь сам себе и начинаешь задумываться над вопросами о чем ты вообще как личность к 40 годам.
То вот такая щенячья радость - я дышу воздухом - это немного утрированно, и ведёт ки неврологии, кст.
Грустить - это тоже норм. И уставать - норм.
И хотеть уединения - тоже норм.
Нет белого и чёрного.
Есть внутренние опоры, личные границы тебЯ и других и твоё место в системе координат мира.
Но об этом не в этой теме
Такие обстоятельства.
Но, пытаюсь, донести автору, что когда ты не принадлежишь сам себе и начинаешь задумываться над вопросами о чем ты вообще как личность к 40 годам.
То вот такая щенячья радость - я дышу воздухом - это немного утрированно, и ведёт ки неврологии, кст.
Грустить - это тоже норм. И уставать - норм.
И хотеть уединения - тоже норм.
Нет белого и чёрного.
Есть внутренние опоры, личные границы тебЯ и других и твоё место в системе координат мира.
Но об этом не в этой теме
8
Причём тут не нравится быть матерью?
Вы думаете ивсе мамы маленьких детей в постоянном блаженстве находятся?
Особенно в нынешних обстоятельствах.
Вы думаете ивсе мамы маленьких детей в постоянном блаженстве находятся?
Особенно в нынешних обстоятельствах.
5
Це ж добре що ви така життєрадісна, (якщо це не біполярка бо дуже схоже на манію) але всі люди різні і потрібно це прийняти, є меланхоліки які не можуть бути постійно радісними навіть якщо хочуть, і життя набагато складніше, наприклад, не всі чоловіки що зраджують йдуть до коханих від цього все ускладнюється і так багато в чому складаються обставини незалежні від нас
4
почему мощно? дочке вот 6ть только исполнилось месяц назад. Ходит в школу 1й клас. Знает побольше однокласников некоторых. Не отстает в программе - учителя довольны знаниями. В классе еще 2е из 20 кто в 5ть пошел. Есть и те кому 7м там по сравнению с моей малявкой дядьки тетки.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу