Неначе я винна, що народилася дівчиною

Свекруху простіше. Часто це по суті абсолютно чужа людина. Вона не має на вас впливу.

та они и не собирались вам ничего давать. вы оптимист или самообманщик?

правильно робите. мінімізуйте спілкування, як реальні проблеми в них будуть, то вже приїдите.

вам то ПОРУЧ нахрен не надо.
ушлепки колхозные. садисты сраные.

Ну так є золотий, улюблений племінник, він і допоможе.
Вам правильно радять, беріть дітей та їзжайте закордон.
Автор, обіймаю вас. Але треба брати себе в руки і вирішувати своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. Батьків вже не зміниш і не зміниш їхні відношення до вас, то ж там немає над чим працювати і що рятувати, працюйте краще над кращим майбутнім своїх дітей

Автор,ви така ніжна.
І ревнива.
Цілком логічно,що батьки розповідають про племінника,адже він там живе і допомагає.
Вони більше на його допомогу в старості надіються,ніж на вашу.
Бо відчувають,що ви не хочете і не будете їх доглядати

Все что они дали, забрать и забыть про них

Если нет денег на терапию слушайте психологов на Ютубе.
Например на тему сепарации и токсичной вины

Так може не потрібно було з самого початку рідних дітей відштовхувати ?

Аж тепер,в 40 років,Вам розвиднилось?

Аж тепер,в 40 років,Вам розвиднилось?

Ні, я знала про це весь час. Просто змогла досить довго все запхати куди подалі і робити вигляд що нічого того не було і немає. Просто війна, загальний стрес і ТД якось зробили з одного боку більш рішучою, а з іншого занадто вразливою

Ото-то,що це підвищена вразливість.
Батьки,-як батьки.
При совку більшість таких було.
Мені тато за все життя дав аж 17 рублів і одну поїздку в Єсентуки.
Все.
Ні мамі,ні літом зарплати ніколи не давав.
Бився,виганяв з хати.
Маю перебитий ніс.
Але вже 10 років доглядаю.
Де ж його діти?

В мене та ж сама ситуація, правда я молодша Вас. Хлопчика не чекали, але батько на моїй мамі женився по зальоту, потім родили ще одну дитину, то до меншого брата відношення краще. Мати правда довго після других пологів не жила, а в підсвідомості батька я залишилась винною у всіх його труднощах(вдівцем було йому нелегко). Чесно кажучи, я питання батька закрила і забула. Повністю перестати спілкуватись не виходить якщо чесно, та й прописана я там. Але й не йду туди де мене не хочуть бачити. По телефону періодично звоню, або він мені. Але без ’поцелуїв в десна’. Приїжджаю раз на два роки, хоча їхати три години всього, і на днів сім максимум, більше не витримую бо на 5-6 день починається знову розказні що в мені де не так і що я не так зробила 10 років тому. В дечому батько правий, але часу назад не повершен, життя в ту колію не запхаєш назад, що втрачена тож пиляти опилки нема сенсу як на мене.
І дуже сподіваюсь що не доведеться доглядати, але тут гарантій нема. Батько старається за собою дивитись, спорт так що маю надію моя допомога ще довго не треба буде йому.
Брата меншого любить більше, ставиться краще. Але фінансово помогає йому ще менше ніж мені і роботою завантажував завжди більше. Хоч винна була завжди я у всьому. Просто не всі можуть переступити через обставини,змиритись з небажаною дитиною наприклад. Та й не вгадаєш яка дитина народиться, сама мама, народження дитини це сюрприз для батьків.
Як є так є. Я це все давно попереживала,відпустила, для мене має значення моє власне життя. Живу собі спокійно для себе і своєї дитини.
І так, в дечому мені набагато легше приїздити до свекрухи. Вона з прибабахом, але чужа людина по суті, на її слова і вибрики уваги майже не звертаю, просто що вона мені не своя і все. А ті ж слова батька можуть зачепити. Але ж батьки живі люди, теж мають очікування від дітей і не мають позитивно схвалювати все що діти говорять і роблять, у них теж є право на власну думку.

Автор теми, поки батьки не хворі і не потребують догляду, рішення спілкуватись чи ні повністю за Вами. Коли зляжуть - тоді треба буде думати, але й то не звалювати все на себе саму. Нема спільної мови - то нема. Живіть спокійно для себе.А те що кажуть чи хочуть - у Вас теж є свої бажання. Якщо вони до уваги не приймаються - можете спокійно звести спілкування до нуля.