Закуйовджена життям• 15 апреля 2024
Синдром відкладеного життя
Як боретесь з цим?
5
38
0
Хожу в зал, потому что прокачанное тело и молодость это здесь и сейчас, и так будет не всегда)
Но это моя личная философия. Типа наслаждаться когда хорошо выглядишь)
Но это моя личная философия. Типа наслаждаться когда хорошо выглядишь)
1
16
Ну через силу не выйдет, надо это прочувствовать. Просто мне это дает силы, когда мысли не утекают на лишнее и не тратится на это энергия
нарезанием себе краткосрочных, среднесрочных и долгосрочных задач.
для синдрома отложенной жизни нужно иметь много времени ну или как минимум воображать себе это время
у меня еще с воображалкой плохо
для синдрома отложенной жизни нужно иметь много времени ну или как минимум воображать себе это время
у меня еще с воображалкой плохо
1
Стараюсь радовать себя, по мере возможностей выполняю свои хотелки. Каждый день может быть последним и другой жизни не будет.
4
1
1
Нет у меня этого синдрома хоть и живу в Днепре, хотя сама с Донецка. Скажу так, осточертело чего то ждать!
9
2
Я в ужасе, я не чувствую время, оно остановилось, выехали - дети были маленькими, сейчас никого не узнаю, почему все изменились, ведь только вчера расстались, а на самом деле столько времени прошло.
1
У меня он был первые месяцы. Потом вышла как то на улицу, а там весна тепло, я поняла что не заметила как прошло это время, как в меме - можно не засчитывать мне 22 год в возраст, я им почти не пользовалась.
Как поняла это, начала жить, сначала искусственно, типа думала, чтобы я сейчас делала, если бы все было нормально. А потом втянулась
Как поняла это, начала жить, сначала искусственно, типа думала, чтобы я сейчас делала, если бы все было нормально. А потом втянулась
3
Я помню это чувство, реально действует, помогает держаться в здесь и сейчас, но с началом войны не могу заставить себя что-то сделать в этом направлении, не хватает сил и ресурсов, пока тянуло, то и здоровье посыпалось уже и нельзя многое из физнагрузок.
1
Навіть не знаю в кого ще залишились ілюзії щодо мижливості планування, відкладання свого життя. В ковідний час, якось ще були очікування на майбутнє, а от з початком війни прийшло чітке розуміння, що є тільки сьогодні. Намагаюся насолоджуватись усіма дрібницями. Проснулась жива - круть, квітнуть дерева - йду на двір й вдихаю їх аромат, п´ю ароматний чай - смакую кожен ковток, дзвоню частіше мамі і дітям, просто побалакати... А ще саджаю квіти. Насіялось багато й укорінилось, раніше б прополола непотрібне, а зараз розвожу й розсаджую усім бажаючим.
3
7
Це єдине, що тримає мою кукушечку на місці) що от-от і зеову все буде норм і тоді...
навіщо зараз його позбуватися?
навіщо зараз його позбуватися?
Я перестала чувствовать вину за покупку одежды, за косметические процедуры, за походы в кафе... Два года казалось, что время остановилось, но война закончится и мы продолжим жить как жили с той же отметки. Но нет, той жизни уже не будет...
4
Зупиняю себе і планую життя тут і зараз. Наприклад, раніше я думала - навіщо мені зараз робити ремонт в домі, який я купила до війни? Гроші потрібні, та і раптом ракета вплучить... Зараз же я просто наймаю бригаду і починаю ремонт, байдуже що буде далі. Єдине - я відклала трішки грошей, щоб було раптом що нам з дітьми
Відкладала поїздки за кордон, бо як же це ми щось побачимо, а чоловік ні? Тепер просто планую і їду сама з дітьми, бо ’потім з татом’ може ніколи не настати. Може якось депресивно звучить, але я дивлюсь галерею з дітьми рік, два тому і думаю - вони маленькі і не винні в тому, що в країні війна, нехай у них буде дитинство з враженнями наскільки мені це по кишені
Відкладала поїздки за кордон, бо як же це ми щось побачимо, а чоловік ні? Тепер просто планую і їду сама з дітьми, бо ’потім з татом’ може ніколи не настати. Може якось депресивно звучить, але я дивлюсь галерею з дітьми рік, два тому і думаю - вони маленькі і не винні в тому, що в країні війна, нехай у них буде дитинство з враженнями наскільки мені це по кишені
3
2
у меня он в европе год был, так как муж и родители тут остались, как вернулась настала жизнь нормальная, спортзал, язык продолжаю учить, права получила, пытаюсь из хобби сделать заработок. В общем некогда чего-то ждать
2
2
Я Вам скажу, що вже не той час, коли можна життя відкладати. На коли? Ми вже не в тих обставинах живемо. Саме тому роблю зараз. Так, десь ліньки чи не хочеться, але треба. Я ж для себе роблю. Аби потім не шкодувати, що не зробила. Маленькими кроками, але треба рухатися далі. Вже не пофілониш.
3
Фізична праця у саду очищує мені мозок і дає насолоду одразу по завершенню. Пограбав - і чисто. Поткоцав бурьяни - і вільно. Посадив мʼяту - і пахне. Фарбую, пиляю, саджаю і поливаю. Отакий мій рецепт від відкладеного життя. Я щось контролюю. Це щось покращується від моїх зусиль щодня. Плюс, руки в тонусі.
І свіже повітря. Вже скоро все зацвіте, буду сидіти в затінку і нюхати. З просєко.
Мого минулого життя тут нема, але є дещо інше, що допомагає тримати дах рівно.
І свіже повітря. Вже скоро все зацвіте, буду сидіти в затінку і нюхати. З просєко.
Мого минулого життя тут нема, але є дещо інше, що допомагає тримати дах рівно.
2
4
В мене квіти це кусочок відкладеного життя. Саджу те що росте дуже повільно, від 6 до 10 років. Обов´язково дочекаюсь. А все інше проживаю зараз.
1
Я так піони купувала і саджала на початку ковіда. Думала, ну от для чого я це роблю, а як помру від корони і не побачу квітування, може б дочекатись більш стабільного часу... Ага, час настав ще страшніший, але я вже третю весну буду насолоджуватись гарнющими здоровенними квітами 🥰
7
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу