Хто нещодавно наважився виїхати

Люди как раз ок, ничего не могу плохого сказать, везде хорошо приняли.Но мужчины очень специфические.

Це правда. А ще зарозумілі і чомусь ставлять себе вище за інших українців. Подрузі кричали у транспорті, щоб уматували до свого Київа, що війну привели, що і на них ракети полетять через переселенців. Дівчинці з Харкова, однокурсниці донці стара на вулиці у спину плюнула.

Только недвижимость на которую долго собирала деньги.

В смысле? Заграницей скорее всего вам дадут жилье.

Як раз Польщу і розглядаю.

В Польше у меня больше перспектив по моей работе и даже есть один из наших офисов там, но для перехода туда нужен уровень польського С1

Да, на ЗУ нет работы нормальной вообще, это первое. Второе - девушкам и мужчинам за одну и ту же работу платят разную зп. Девушкам намного меньше. И на нормальные работы девушек не берут часто, так как это девушка. Удачно замужем, ну поспорила бы. На ЗУ девушка должна обслужиивать от а до я мужчину, его родню, ребенка и при этом работать на нескольких работах, чтоб прокормить себя, ребенка и иногда мужа плюс еще работать на огороде как лошадь

Мы в феврале уехали в Германию. Очень нравится страна. Понимаю, что это субъективное мнение, потому что впечатления во многом будут зависеть от того, в какие условия попадешь. Вы знаете английский - это уже будет огромный плюс, сможете общаться. До этого с начала войны жили во Львовской области. Ребенок ходил в школу , но, когда приехали в Германию, сказал, мама, знаешь что мне больше всего нравится в Германии? То что спокойно можно говорить на русском и никто тебе замечания не сделает...

Не в этом даже дело. Они так ведут себя и по отношению друг к другу. Очень подлые, без тормозов, никакого уважения, сочуствия, такта. Вы думаете так только к переселенцам, но отношение между собой у западенцев еще намного хуже

Для мене було безліч аргументів виїхати, зокрема:
1. Я не хочу, щоб мої діти росли під час війни. Вони вже насиділись у підвалах, відчули, що таке сидіти без світла, що таке навчатись дистанційно, коли звʼязок є перші 10 хвилин, а потім зникає. І так весь навчальний рік.
2. Я не можу вийти нормально працювати.
3. Я не хочу грати в руську рулетку, кожного дня під час тривоги думати, прилетить чи ні.
4. Я не хочу, щоб мої діти згодом «віддавали борг Батьківщині». Тому виїзд - шанс перш за все влаштуватись їм. І хто, як не ми, батьки, повинні дати своїм дітям шанс. Вони не можуть в силу віку самостійно приймати важливі рішення, діти залежні від нас, батьків.
5. Я хочу мати поруч живого, здорового чоловіка і, звісно, батька для дітей.
Ми виїздили на початку війни з дітьми. Чоловік лишився вдома, маючи намір захищати свою країну.
Потім ми з дітьми повернулись, ніби все ставало краще, мали надію на закінчення війни.
Але нещодавно сіли, поговорили, ні, кінця не буде. Тому порадились, все обговорили та виїхали всією родиною.
Безумовно, перший час складно, але це швидко минає. Ви не зчуєтесь, як почнете розмовляти на мові іншої держави, інтегруєтесь. А діти взагалі швидко вливаються в нове.
Сміливості Вам в прийнятті рішення!
Я порівнюю виїзд з пологами: коли жінка вагітна - їй страшно від невідомості, але коли вона потрапляє в пологовий будинок і починається родова діяльність- все йде так, як потрібно. Жінка ж не біжить додому з криками, що їй страшно. Вона народжує дитину.
Ось і тут так. Все вийде, головне - розпочати цей нелегкий шлях !

Для мене було безліч аргументів виїхати, зокрема:
1. Я не хочу, щоб мої діти росли під час війни. Вони вже насиділись у підвалах, відчули, що таке сидіти без світла, що таке навчатись дистанційно, коли звʼязок є перші 10 хвилин, а потім зникає. І так весь навчальний рік.
2. Я не можу вийти нормально працювати.
3. Я не хочу грати в руську рулетку, кожного дня під час тривоги думати, прилетить чи ні.
4. Я не хочу, щоб мої діти згодом «віддавали борг Батьківщині». Тому виїзд - шанс перш за все влаштуватись їм. І хто, як не ми, батьки, повинні дати своїм дітям шанс. Вони не можуть в силу віку самостійно приймати важливі рішення, діти залежні від нас, батьків.
5. Я хочу мати поруч живого, здорового чоловіка і, звісно, батька для дітей.
Ми виїздили на початку війни з дітьми. Чоловік лишився вдома, маючи намір захищати свою країну.
Потім ми з дітьми повернулись, ніби все ставало краще, мали надію на закінчення війни.
Але нещодавно сіли, поговорили, ні, кінця не буде. Тому порадились, все обговорили та виїхали всією родиною.
Безумовно, перший час складно, але це швидко минає. Ви не зчуєтесь, як почнете розмовляти на мові іншої держави, інтегруєтесь. А діти взагалі швидко вливаються в нове.
Сміливості Вам в прийнятті рішення!
Я порівнюю виїзд з пологами: коли жінка вагітна - їй страшно від невідомості, але коли вона потрапляє в пологовий будинок і починається родова діяльність- все йде так, як потрібно. Жінка ж не біжить додому з криками, що їй страшно. Вона народжує дитину.
Ось і тут так. Все вийде, головне - розпочати цей нелегкий шлях !

И женщина с Зу такое терпит и не валит в Европу к иностранцам?

Мы в феврале уехали в Германию. Очень нравится страна. Понимаю, что это субъективное мнение, потому что впечатления во многом будут зависеть от того, в какие условия попадешь. Вы знаете английский - это уже будет огромный плюс, сможете общаться. До этого с начала войны жили во Львовской области. Ребенок ходил в школу , но, когда приехали в Германию, сказал, мама, знаешь что мне больше всего нравится в Германии? То что спокойно можно говорить на русском и никто тебе замечания не сделает...

Я в Англії була півроку, можна було лишитися, але дитина так і не привикла, 6 роеів, там ходила в школу. Не поїду більше,максимум Польща. Ми в Києві.

Французьку і англійську, але не розглядаю ці країни, от зовсім не моє.

Французьку і англійську, але не розглядаю ці країни, от зовсім не моє.

Мы в феврале уехали в Германию. Очень нравится страна. Понимаю, что это субъективное мнение, потому что впечатления во многом будут зависеть от того, в какие условия попадешь. Вы знаете английский - это уже будет огромный плюс, сможете общаться. До этого с начала войны жили во Львовской области. Ребенок ходил в школу , но, когда приехали в Германию, сказал, мама, знаешь что мне больше всего нравится в Германии? То что спокойно можно говорить на русском и никто тебе замечания не сделает...

А почему не рассматривали Россию для выезда? Я серьезно. У меня знакомые выехали

Это только я не поняла зачем в Германии на русском говорить?

Для мене було безліч аргументів виїхати, зокрема:
1. Я не хочу, щоб мої діти росли під час війни. Вони вже насиділись у підвалах, відчули, що таке сидіти без світла, що таке навчатись дистанційно, коли звʼязок є перші 10 хвилин, а потім зникає. І так весь навчальний рік.
2. Я не можу вийти нормально працювати.
3. Я не хочу грати в руську рулетку, кожного дня під час тривоги думати, прилетить чи ні.
4. Я не хочу, щоб мої діти згодом «віддавали борг Батьківщині». Тому виїзд - шанс перш за все влаштуватись їм. І хто, як не ми, батьки, повинні дати своїм дітям шанс. Вони не можуть в силу віку самостійно приймати важливі рішення, діти залежні від нас, батьків.
5. Я хочу мати поруч живого, здорового чоловіка і, звісно, батька для дітей.
Ми виїздили на початку війни з дітьми. Чоловік лишився вдома, маючи намір захищати свою країну.
Потім ми з дітьми повернулись, ніби все ставало краще, мали надію на закінчення війни.
Але нещодавно сіли, поговорили, ні, кінця не буде. Тому порадились, все обговорили та виїхали всією родиною.
Безумовно, перший час складно, але це швидко минає. Ви не зчуєтесь, як почнете розмовляти на мові іншої держави, інтегруєтесь. А діти взагалі швидко вливаються в нове.
Сміливості Вам в прийнятті рішення!
Я порівнюю виїзд з пологами: коли жінка вагітна - їй страшно від невідомості, але коли вона потрапляє в пологовий будинок і починається родова діяльність- все йде так, як потрібно. Жінка ж не біжить додому з криками, що їй страшно. Вона народжує дитину.
Ось і тут так. Все вийде, головне - розпочати цей нелегкий шлях !

не всегда у всех идет все как надо в роддоме. Так что сравнение не очень. И дети разные рождаются. Кто-то здоровый, а кто-то с ДЦП, потому что врачи его угробили. И до сих пор есть случаи, когда роженица умирает.

Вибачте, але після Польщі, Франція - країна мрії)) Я до Франції жила в Польщі до війни, правда тільки переїхал, ще не мала картки побиту і відмовилася одразу. Жила у Варшаві, вчила польську до того, навіть роботу знайшла. Но Франції і Польща для дітей зовсім різні країни. Да і підтримка матерів з дітьми величезна

а вы чeго нe рассматривали? чeго закомыe вас нe приxватили?

Яка підтримка матерям і дітям у Франції?

Яка підтримка матерям і дітям у Франції?

Угадайте где сбивают все, что летит на Киев…

А почему не рассматривали Россию для выезда? Я серьезно. У меня знакомые выехали