Объясните мне, это я дура или мама меня унижает?

Возможно, в этом дело.но это так достало, если честно .. такое поведение...

Понимаю. У моей похожее поведение - чем неустойчивее её положение тем она хочет сильнее вымахиваться над другими. Тоже самое- пенсия 3тыс, а гонору как у начальника и все должны бегать. Не только я и муж, она и свекрам нотации читает

пока вы не признаетесь себе,что мама вас раздражает,а именно это вы и описали,ничего не изменится в вашей жизни.если не секрет,сколько лет вашей маме? моя мама похоже себя ведет, ей 73 года.

Маму люблю, поведение такое не приемлю.

кто любит так не реагирует,а принимает маму и ее поведение таким как есть.

Это мученичество и позиция жертвы, мазохизм.
Человека любого (маму, мужа, папу) можно любить, но любить издевательства над собой - это мазохизм.
А человек (мама и прочие) тоже должен вас слушать и слышать, если хочет поддерживать отношения. И токсичность, крики и хамство убирать, если вы ему дороги и дороги отношения с вами.
Если хамство маме дороже, то, видимо, ей удобно любить вас на расстоянии. Или она любит не вас, а самоутверждаться за ваш счёт.

слушайте,у вас что угодно,но не любовь к маме.

Если любить унижения - это равно любви к маме, то да, у меня не любовь. Мазохизмом не страдаю.

речь идет не об унижении,у вас нет любви к маме.

Если для вас крики ’гуляй, гуляй’ - не унижение, то, видимо, мы в разных средах привыкли находиться. И норма стиля коммуникации у нас разная.

я вас не понимаю.

Я вас тоже. Дискоммуникация

вам хорошо так жить вот и живите.

Да, отлично, война, беженцы, впо, на арендованных квартирах, всегда мечтала. Спасибо .Вам того же втройне.

Любов до матері - це не тотальне потакання її вадам і нестерпному характеру. Все авторка правильно вам написала.

Благодарю вас за поддержку, вы правы. Любовь к человеку это одно, а терпеть унижения - это совсем другое.
Если человек вас родил, это не даёт ему право вас унижать

спасибо.ваше оставьте себе.

Твое - тебе, мое - мне.

во-во!

Именно.

Шановна авторко, по-перше не можу не відмітити, що ви вже давно і плідно, судячи з ваших коментарів працюєте зі своїми травмами. Чи ви сама, чи з психологом, мені невідомо, але бачу, що в вас є знання про де-які ваші психологічні травми і ви маєте інструменти для їхньої проработки. Ваша мама не схожа на людину, яка займається подібним «самовивозом». Що я бачу в цій ситуації. Ваша мама, відчуваючи здатність самостійно оплатити чек, піднімає свою самооцінку, вона в своїх очах підіймається на п‘єдестал під назвою «краща, ніж ви». Ваша матір має ознаки нарциссичності. Вона має доводити оточуючим, що вона найкраща. А оскільки ваша мама скоріш за все має досвід спілкування не в інтелектуальних колах на відміну від вас, вона, веде себе, як звикла. Щось в цьому є від спілкування на базарі в невеличкому містечку на сході чи півдні країни ( не ображайтесь, я сама саме з такого). Тому оце «гуляй, гуляй» наводить на думку, що по-перше мати відчуває себе поряд із вами в залежному, а значить, програшному становищі, тому має вас знецінити, щоб вийти з нього. По-друге. Вам болить, як на вас подивляться інші і чи не вирішать вони, що у вас неблагополучна сім‘я. Тут два нюанси: ви досі відчуваєте себе дитиною відносно до матері, а не дорослою людиною з іншою дорослою людиною; плюс підсвідомо ви скоріш за все бачили ознаки «Неблагополучності» з дитинства, і дуже боїтеся, що цю вашу страшну і огидну таємницю викриють оточуючі. Вам треба знати одне: ви не відповідальні за поведінку матері і стосунки батьків. Ви окрема доросла людина. Вам же не соромно за інших людей на вулиці. Вам треба завершувати психологічну сепарацію від матері. Тоді не буде боляче за її слова.