Ms. Скромность• Изменено 16 мая 2024
Так паскудно на душі, а я навіть прибухнути не можу
Хочеться якось забутися, виключитися, хоч на де-який час, щоб не думати про вирішення проблем, про майбутнє, про те, що мрії і сподівання лишились в минулому… Але організм просто не сприймає алкоголь, одразу тиск підскакує, моментально стає погано. Почала приймати транквілізатори і антидепресанти, курс закінчила і стан повернувся… Знов пігулки? На психолога грошей не маю. Намагаюсь сама вивозити. Але іноді накриває так, як зараз. Як справляєтесь? Що допомагає?
15
0
Тоже периодами накрывает.
Алкоголь немного могу выпить, но стараюсь не злоупотреблять.
Помогает держаться постоянное ожидание звонка от мужа, забота о стареньких родителях.
Стараюсь смотреть позитивные фильмы ( совсем не могу смотреть фильмы, где хоть раз автомат покажут ). Здесь стараюсь не заходить в темы, которые триггер. В общем все время контролирую потребляемую информацию и своё состояние.
Алкоголь немного могу выпить, но стараюсь не злоупотреблять.
Помогает держаться постоянное ожидание звонка от мужа, забота о стареньких родителях.
Стараюсь смотреть позитивные фильмы ( совсем не могу смотреть фильмы, где хоть раз автомат покажут ). Здесь стараюсь не заходить в темы, которые триггер. В общем все время контролирую потребляемую информацию и своё состояние.
6
1
1
Та все якось посипалось…і робота (була, хоч зарплата і була на 30% нижча від довоєнної, але все одно), тепер нема, і найближчі родичі проросійські, з ними або самі сварки, або не спілкуємось заради душевного спокою, в батька знов онко, треба переїжджати, але треба десь заробити на це, чоловік нерви тріпає, бо в нього дах їде…. Коротше таке…
2
Сім місяців після втрати рідного братика. Психіатр був (ад не призначав, тільки протитривожні), психолог є. Пройшла курс пігулок - так, трохи повертався паршивий стан. Але я наче вишкрябуюсь потроху. Сил вам.
2
Дякую…Дуже вам співчуваю… Сподіваюсь, ви знайдете в собі сили жити. Колись, моя сестра впала з моста, не в воду, на бетон… я думала, я іі втратила. Це моя маленька сестричка, яку виховувала з дитинства. Я думала, то буде кінець. Але вона вижила, хоч і є сильні травми. Дякую за це Богові. Так і не зізналась, чи була то спроба самогубства чи ні, говорить, випадково…Але з нею інша печаль- поїхала на росію, вийшла заміж, тепер не визнає ні мене, ні все українське… не втратила її фізично, але втратила ментально….
1
Когда ж вы поймете что таблетки только больше будоражат ваше состояние, работайте с самовнушением, ездите отдыхать именно на природу , это поможет перезагрузиться
2
Когда именно накрывает пью валокардин. Да вонючий, но тревожность и грусть печаль снимает быстро. А так лечилась пол года ад под контролем врача, тьфу тьфу рецидивов уже нет 6 лет.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу