Я не поважаю його

Автор, вам скільки рочків? Чому ви вважаєте, що ваша любов і повага це абсолютний скарб, яким ви спочатку нагородили чоловіка, а тепер відібрали? І що, він ридаючи і рвучи на собі волосся кинувся перед вами на коліна, благаючи знову полюбити й заповажати? Та йому на@рати. А ви маєте думати, як налагодити своє життя. А то прям drama qween.

Ну взагалі так і було, і волосся рвав, і плакав, я навіть подумала ,що зможу все налагодити і повернутись на колишній лад, але пройшло пів року і я із розбитої горем жінки перетворилась в апатичний і злий привид такової. До чоловіка не відчуваю нічого, пусто і огидно іноді,але не завжди, завжди зі мною тільки пустота.Я намагаюсь щось вносити в своє життя,що б могло пригтсьи мені хоч якусь радість,але все дарма.

30

Пора дорослішати. Ваша любов і повага скарб лише для тих, хто любить і поважає вас. Для інших це ніщо. Так що немає чого так драматизувати.

Ну так вам нічого радості й не принесе. Ви занадто сконцентровані на чоловікові - який він вам огидний, як ви його не поважаєте і т.д. Така собі любов зі знаком мінус. Він весь час в вашій голові і це зжирає всю вашу енергію.

До чого тут це? Я не драматизую. У мене 8 років була сімья ,стабільність. Любов була, я могла вткнутись в його плече, і будь-яка проблема вже не здавалась такою трагічною. В важкі моменти життя мене підтримувало лише його ’прорвемось’. Тепер всього цього нема, а його ’прорвемось’ тепер викликає поперемінно біль,сміх або огиду. І є два шляхи, або ти береш двох дітей і відповідальність за них під руку і вперед в незнайоме і доволі важке майбутнє, або більшу частину,відносно молодого віку, ти живеш з людиною,що тебе зламала . Якось так. Можливо я сцикуха, але я вже все життя тільки й роблю що виживаю. Спочатку осиротіла, потім ранній шлюб з алкоголіком, потім оговталась і втікла, потім цей шлюб, думала що ось! мій затишок і родина,але ніт, дорогенька. Я розумію що велика частка моїх проблем то моя провина, але я жила як вміла, в мене прикладу навіть не було, та й старалась завжди, працювала, вдома як кінь врахувала, щоб жити краще, щоб мати більше...