Історія одного фото: легендарний кадр, який зупинив війну

8 червня 1972 року зроблено легендарне фото, що стало однією з причин припинення в’єтнамської війни. На ньому зображено 8-річну Кім Фук, село якої атакувала з неба армія Південного В’єтнаму. Разом з односельцями Кім покидала вже окуповану територію, коли пілот прийняв утікачів за військових і скинув напалмову бомбу. Відразу після атаки групу дітей, що бігли до урядових позицій, побачив фотограф Нік Ут. За лічені секунди він устиг зробити коротку серію кадрів, на яких Кім Фук зриває палаючий одяг з перекошеним від болю обличчям.
Журналіст доставив постраждалу дівчинку до госпіталю в місті Куті й завдяки цьому врятував їй життя. Хоча лікарі не давали жодних гарантій — опік був дуже масштабний. Проте Нік Ут скористався своєю службовою прескартою й не залишав шпиталю доти, доки не переконався, що юній в’єтнамці надали всю потрібну допомогу.

Сам Нік Ут розповідав в одному з інтерв’ю: "Того ранку ми приїхали до села Чангбанг, куди двома днями раніше проникли північні в’єтнамці. Вони окопувалися, готувалися до контратаки. Ближче до полудня в небі з’явилися два давні в’єтнамські бомбардувальники. У цьому не було нічого незвичайного, але, перебуваючи в цьому селі, ми відчували: щось не так. Раптом почалося бомбардування, а напалмові снаряди впали лише за 400 метрів від дітей. Стало так жарко, наче відкрили піч. У цей момент ми побачили, як біжать діти. Вони бігли тихо, та побачивши дорослих, вже не могли стримувати крику".
За кілька днів цей знімок з назвою Napalm Girl шокував увесь світ — його навіть називають однією з причин припинення в’єтнамської війни, а боротьба Кім Фук лише розпочиналася. Вона мала безліч операцій і тривалий період реабілітації. У цій історії був ще один герой — британський журналіст Крістофер Вейн, який тоді дав дитині свою флягу з водою і допоміг облити її спалену спину. Також він згодом боровся за її переведення до шпиталю в Сайгоні — тільки там було відповідне обладнання для лікування таких травм.
Кім Фук вижила, лікувалася 14 місяців, перенесла 17 пластичних операцій і стала одним з головних антивоєнних символів в’єтнамської війни. В’єтнамська влада зробила її інструментом пропаганди, не давала закінчити навчання. Щоб жити спокійно, вона поїхала доучуватися на Кубу. Там зустріла свого майбутнього чоловіка, з яким вирішила втекти до Канади. Згодом стала правозахисницею.