Завжди з жахом думала про старість та смерть. А тепер думаю: я ВЖЕ так втомилась, що, коли прийде старість і з нею смерть, я, мабуть, і не буду засмучена. Нарешті не потрібно буде боротися, прагнути, робити-робити-робити.
Про суїцид не думаю. Просто прийшло усвідомлення, що смерть в старості зовсім не трагедія.
А ви боїтесь смерті? За що держитесь тут?
Про суїцид не думаю. Просто прийшло усвідомлення, що смерть в старості зовсім не трагедія.
А ви боїтесь смерті? За що держитесь тут?
показать весь текст
1
14
4
58
0
Так. Часто про це чоловіку кажу. Він не любить цих розмов, бо вважає якщо старший на 8 років, то вперед мене піде.
Діти ще малі про це говорити.
Сестрі двоюрідній казала.
Саме головне мені не ставити пам´ятник. Я їх ненавиджу. Якщо не вийде щось з кремацією, то хрест. Не змирюсь з пам´ятником
Діти ще малі про це говорити.
Сестрі двоюрідній казала.
Саме головне мені не ставити пам´ятник. Я їх ненавиджу. Якщо не вийде щось з кремацією, то хрест. Не змирюсь з пам´ятником
2
У родителей была соседка жена партийного боса, страшна цеплялась за жизнь боялась помереть. Но она прожила сказочную жизнь, поездки, заграницы, вкусно ела, мягко спала, ни клята не мята. А соседка моей сестры прожила очень тяжелую жизнь вот она не боялась смерти, говорила что хоть отдохнет наконец
4
Звичайно, не безхмарне)
Що змінилось....важко сказати...багато факторів. Війна 2.5 роки, втомилась від материнства, підстава від близької людини (брат, нежданий удар нижче пояса), постійна боротьба у бізнесі. Життя завжди не було безхмарним, але я не погоджуюсь, що те, що не вбиває, робить сильнішим. Думаю, що всі стресові фактори по-троху підкошують нас. Накопилась критична маса тягара.
Що змінилось....важко сказати...багато факторів. Війна 2.5 роки, втомилась від материнства, підстава від близької людини (брат, нежданий удар нижче пояса), постійна боротьба у бізнесі. Життя завжди не було безхмарним, але я не погоджуюсь, що те, що не вбиває, робить сильнішим. Думаю, що всі стресові фактори по-троху підкошують нас. Накопилась критична маса тягара.
4
Ох, так воно по-різному буває. Я смачно їм і м´яко сплю. А сил ні на що немає. Матеріальне ще не все.
В материнстві? Нічого конкретно. Просто це максимально не моє, а вже нічого не вдієш. Мене приводить в жах обов язок на стільки років за життя інших людей. За їх здоров я, добробут, навчання, дозвілля і т.д.
4
То, что я не боюсь смерти, поняла, когда началась война.
Пришли мысли, что я уже пожила, и даже попутешествовала, хотя и не везде побывала, где хотела. И что в принципе мне умереть от прилёта уже не страшно. Но хотелось бы еще понянчить внуков.
Мне 50 лет.
Пришли мысли, что я уже пожила, и даже попутешествовала, хотя и не везде побывала, где хотела. И что в принципе мне умереть от прилёта уже не страшно. Но хотелось бы еще понянчить внуков.
Мне 50 лет.
2
2
почніть з того , що максимально вас тригерить, потім все інше . чомусь здається ,що надмірний контроль - це про вас. це дуже забирає сили. заспокойтесь , не на все ми можемо впливати.
3
Так,звичайно, що різні. Це й добре)) Щиро бажаю Вам відпочити,відновитися і насолоджуватися життям.
2
Автор, я мабуть наївна, але чому б вам не поставити все на паузу і просто відпочити. Поїдьте у відпустку. Змініть обстановку, відпочиньте думками. І смак життя знову до вас повернеться!
Якщо ви маєте гроші, частково скиньте обов´язок материнства на помічницю (педагога, няню). Автор, вам потрібен відпочинок!
рекомендую: не боятися приймати непопулярні рішення, навіть якщо вас за це хтось осудить. приймайте рішення на свою користь. живіть так, щоб не почуватися жертвою. просто подумайте про це.
Не сколько смерть страшна сколько страшно умирать в муках или потеря рассудка.. страшно потерять близких тебе людей зная что больше их не увидишь если умрешь..рано или поздно будешь уходить, тяжело осознавть и потерять близких
1
еще неизвестно, что ждет после смерти.
поэтому не факт, что после физический смерти тела, наступит покой и отдых.
поэтому не факт, что после физический смерти тела, наступит покой и отдых.
3
І я така задовбана, просто абсолютно нема ні на що сил. Хочеться просто лягти і лежати тряпочкою і щоб ніхто не чіпав. Зараз підрзра на онко, треба робити біопсію і у мене думки, що якщо підтвердиться, то якось і лікуватися не хочеться. Просто все задовбало.
4
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу