Я такая - жду трамвая• 05 сентября 2024
Гамняшка на душі…
Мабуть це все стан емігранта. Тільки як виїхали з України і щось все не то і все не так(
І розумію що потрібно брати себе у руки і ставати на ноги вже зараз і вже тут …
Але щось нічого не хочеться
І розумію що потрібно брати себе у руки і ставати на ноги вже зараз і вже тут …
Але щось нічого не хочеться
3
3
42
0
а що не так? Ви краща за всіх, ви виїхали. То ми лохи сидимо під ракетами.
Шукайте роботу. Вас скрізь чекають на високі посади, вчіть мову. Живіть собі
Шукайте роботу. Вас скрізь чекають на високі посади, вчіть мову. Живіть собі
6
3
6
Бо просирають свою країну і думають, що десь там медом помазано, десь там біженців сильно ждуть.
ПС це не особисто вам
ПС це не особисто вам
10
3
У мене робота на високій посаді, у відпустці до 16 вересня.
Якщо вам так приємно себе відчувати тим ким ви себе оцінюєте , то це ваші слова - не мої.
Якщо вам так приємно себе відчувати тим ким ви себе оцінюєте , то це ваші слова - не мої.
6
Та у мене не все погано насправді. Я зараз не про Івана ламу стан і ніде медом не намазано, я про внутрішній стан
Ні, то вас передьоргує і тригерить, бо ви ж не можете пройти або не сунути носа в теми, які вам важко даються.
Я особисто до вас не зверталася.
Я особисто до вас не зверталася.
3
Шановна, тут форум. І може писати хто завгодно. Це не ваша особиста квартира, в яку я прийшла і щось кажу
4
А я Вас понимаю , тоже выехали и хоть и муж и малой тут, но очень хочу вернуться (((( все мне не так и не то((( какой то день сурка в дурдоме ещё и депресняк постоянный!
1
1
2
так я по темі і пишу. Що не так? У вас стан ’понаєхавша’. Прийміть це, живіть, працюйте, дітей виховуйте. Що від нас хочете? Сеанс психотерапії? Так тут немає психологів
3
Так і є. Але я ще розумію що повертатися не можна і точно треба скоріше осідати я тут. Я розумію що я початок тут нової гілки своєї родини і все розвиваю головою, що просто чим скоріше потрібно інтегруватися, однак ніяк не можу взяти себе в руки
Я первое время в Праге такая расстроенная была, всё не так как дома, от мысли, что это может стать новой жизнью - апатия, руки опускались.
А потом постепенно формируется круг общения, привыкаешь в образу жизни (транспорт, магазины, медицина), начинаешь замечать мир вокруг (безопасность, хорошая экология, пить воду из крана, чистота).
А потом постепенно формируется круг общения, привыкаешь в образу жизни (транспорт, магазины, медицина), начинаешь замечать мир вокруг (безопасность, хорошая экология, пить воду из крана, чистота).
1
3
Подумайте. що Ви виїхали та на хорошу роботу і посаду, не всім так щастить, багато хто з віїздом залишається без роботи і ось їм набагато важче, ніж Вам, та і ракети з дронами над Вами більше не літають. Так, це мабудь сумно, але мені наприклад у простій відпустці за кордон легше на душі було нажаль....
2
Но мы как бы страхуесмя, муж и сын гражданство получили, а я всё равно хочу и надеюсь вернуться домой!
1
Я вас розумію. Теж апатія останнім часом навалюється. Але іноді згадаю, і до війни були проблеми що заважали жити. Таке воно життя, намагаюсь радіти маленькому.
Мне кажется очень мало счастливых эмигрантов. Все в депресняке. Исключения конечно есть. Но Польша и Германия в основном тоска и грусть.
1
1
В Германии, но мы до войны жили на две страны, туда сюда ездили, но я ни когда не хотела переезжать, а так получилось, у нас вид на жительство был по блу карте по мужу, но а в связи с обстоятельствами получили гражданство!
1
Ні, я вже пожила і в Італії в мами і в брата в США, я хочу тільки в Україні. Не можу бути на чужині
3
3
Я довго обирала куди їхати. Знала що спочатку робота, квартира - а потім переїзд.
Готувала собі появу.
Але приїхала і не можу вкорінилися (
Готувала собі появу.
Але приїхала і не можу вкорінилися (
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу