Трешнякова ситуація

Нещодавно сталася певна ситуація. З чоловіком зустрічаємося більше року. З мамою його знайома. А це був день його народження. Приїхала мама,сестра з племінницею,двоюрідний брат з жінкою і найкращий друг з жінкою. Святкували вдома в нього, лиш увечері вийшли в кафе на каву і тістечко. У чоловіка з мамою стосунки дуже тісні. На відміну від дочки (його рідної сестри). Вона матері не допомагає нічим- привіт,бувай- от і всі стосунки. Цей же все мамі і мама ним крутить,як циган сонцем в свої 73. І от ситуація за столом. Мій чоловік звернув увагу,що у сестри красивий годинник(у нього фетиш на годинники). Чоловік сестри відповів - це я подарував. А мій кавалер - а от я мамі подарував теж якісь там(3 чи 4 роки тому). Тут підключилися в розмову друг його і брат двоюрідний. І кожен наввипередки хвалився ЩО він там купив жінці- годинник,сережки,телефон. Треш полягав в тому, що чоловіки хвалилися своїми половинами,а цей щоразу згадував маму свою...Це в 47 років. А я мамі те подарував,а я те подарував...Я сиджу лиш мовчу. Тоді його друг каже - то добре,що ти мамі даруєш,а що ти К .(тобто мені) купив.? І тут некрасива пауза. Бо нічого такого. Кавоварку Біалетті на 8 березня і букет квітів з невеликою сумою на др. Мені так стало незручно. І йому теж. А я думаю,що я тут роблю? Бо дійсно,вічно для мене грошей нема:нікуди особливо не ходимо,ніде не буваємо,ніяких подарунків,допомоги.НІЧОГО. То нема грошей,то хворіє..Зараз він хоче зустрітися,а мені стало просто огидно. Я не хочу геть бачити його. З прозрінням мене можна привітати.