А есть, кто с маленьким доходом долго копил на жил площадь, поделитесь как?

🤣🤣🤣
Я можу зараз купити своїй дитині будинок в селі, але вона не хоче.
Хоче новобудову в обласному центрі.

Купити і всюди горланити, що я забезпечила дитину ’житлом’?

Як позаздрю, то що? Боїтеся, що зурочу?

Женщина работал на оборудовании,простейшая спеціальность,со скромной зарплатой.Вышла на пенсию,купила двушку,сделала отличный ремонт.
Собирала реально всю жизнь.Очень экономная.
Копить начала где то с конца 90х,купила примерно в 2021 весной.

А где жила до этого в общежитии?

Тут в топ темі свекрухи радять дітям збирати на житло самим, а не жити в її квартирі. Так от, в моєму оточенні майже ніхто сам не купив , або дісталася від когось, продали, додали ще та купили кращу, або вже після батьків доживають в їх квартирі. І так, я і оточення це звичайні люди, не айті і не блогери-мільйонники

Ви вже своїх житлом забезпечили?
А своє життя не треба економити, тільки дітям треба?
Що там психолог про це казав?
Чи це психолог з ’культом дітей’?

Ні.
Беру приклад з життя в США.
Там студенти самі оплачують своє навчання, самі шукають роботу.

Чи українцям так не можна?

Не сприймайте слова психологів так буквально. Мої батьки кілька років відкладали гроші і купили мені житло. У свекрів троє дітей і жодного з них житлом вони не забезпечили. Сказати, що вони жили краще ніж ми, я не можу. Можливостей у них було більше, але скористатися ними розуму не було. Ще й роботи було більше. Все, що заробляли спускали в унітаз. Ні подорожей, ні одягу якогось кращого у них не було. Свекруха лише нажила купу алергій та шкіряних болячок через шоденне поїдання шоколадок та всякої гидоти. Мої батьки гроші до сих пір відкладають, навіть ті, що ми даєм, просто такі люди по-іншому вони не можуть. А свекруха, як транжирила так і транжирить, але вже не свої, а дітей)) Це я не до того, щоб показати, яка погана свекруха, вона в мене молодець і в нас з нею прекрасні відносини. Просто зекономлені роки життя дітей, коли їм купують житло, не означають, що батьки забили на своє. Життя моїх батьків ніяк би не змінилося, навіть якби житло мені не було потрібне, збирали б на щось інше. Та і пахала на рівні з ними з самого дитинства, так що і частина мого життя в моєму житлі теж вкладена))

Не сприймайте слова психологів так буквально. Мої батьки кілька років відкладали гроші і купили мені житло. У свекрів троє дітей і жодного з них житлом вони не забезпечили. Сказати, що вони жили краще ніж ми, я не можу. Можливостей у них було більше, але скористатися ними розуму не було. Ще й роботи було більше. Все, що заробляли спускали в унітаз. Ні подорожей, ні одягу якогось кращого у них не було. Свекруха лише нажила купу алергій та шкіряних болячок через шоденне поїдання шоколадок та всякої гидоти. Мої батьки гроші до сих пір відкладають, навіть ті, що ми даєм, просто такі люди по-іншому вони не можуть. А свекруха, як транжирила так і транжирить, але вже не свої, а дітей)) Це я не до того, щоб показати, яка погана свекруха, вона в мене молодець і в нас з нею прекрасні відносини. Просто зекономлені роки життя дітей, коли їм купують житло, не означають, що батьки забили на своє. Життя моїх батьків ніяк би не змінилося, навіть якби житло мені не було потрібне, збирали б на щось інше. Та і пахала на рівні з ними з самого дитинства, так що і частина мого життя в моєму житлі теж вкладена))

Ніяких сюрпризів,коли все оформлено згідно законодавства

Але батьків теж треба не забувати. Вони часто мріють про щось, але не здійснюють, бо соромно перед дітьми.
В нас був сусід по гаражу, все для дітей, гарно заробляв, купив двом дочка квартири, в селі будував дачу для всіх. Наче й добре. Але колись ми взяли його з чоловіком на Дніпро, на човні порибалити, бо він ще й рибак. А він і каже ввечері нам-дякую вам дуже. Ви знаєте, а я все життя хотів поміняти свою стареньку машину на більш прохідну, купити невеликого човна з японським вічним двигуном, і на пенсії їздити на рибалку. Хотів хоч раз виїхати за кордон кудись. Просто походити десь серед чужих людей. Але так нікуди і не поїхав. Мені соромно було, що діти знімають, а я буду купувати і їздити. Тому працювали з жінкою, щоб дітям допомогти. А тепер мені вже 70,і нічого вже я не можу. Лежу в кроваті- хочу, а встану, то вже й не можу.
Помер, діти дачу і його квартиру продали, гроші поділили. Гараж ми в них купили для знайомого.

Та ніхто про них не забуває. Татові машину купили, як тільки зʼявилася можливість. З мамою все складніше, або мабуть простіше. Її дорогі покупки не радують, а ось красиві тапки, такі, щоб ні в кого з сусідок не було, оце радість.

Чому це дитині. Собі треба було купити хатину в селі, а дитині заробляти на квартиру в місті.

У мене свекруха доглянула трьох. І договір був і все за законом. Але в одному випадку суд призначив еквівалент компенсації в 3 тис доларів, в другому в 5 т. В третому випадку, суд визнав, ще й винною кошти. Так що я зневірилися. У випадку з свекрухою, доглядати - це жити з лежачою людиною. Тобто сам не робиш, і не маєш ніякого життя. А потім виявляєтьс, що все дарма.

То я загалом кажу. Бо знаю багато таких випадків. Люблю зі старими людьми побалакати, переймала в них досвід по роботі. Перед пенсією дуже багато хто ділився всім що знав, ну й про життя потроху розповідав.
Дітям вони такого не розкажуть, а сторонній людині іноді можуть все життя викласти.

Але виходить та жіночка все життя жила сама? Без чоловіка, без дітей?

Саме тому розумні люди думають перед тим, як плодитися. Але в нашій країні це непопулярна думка. Краще вилупити бідноту в 20 років

Мне кажется что если так будет думать каждый население уменьшится в разы